Постанова № 33630610, 19.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 903/671/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пінтійська Н.І.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.13 р. у справі № 903/671/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с. Піщане, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.

до Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг", с. Маяки, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 18 976, 61 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2013 р. у справі №903/671/13 (суддя Слупко В.Л.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" до Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" про стягнення 18 976, 61 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2013 р. у справі №903/671/13, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Волинської області по справі №903/671/13 від 22.07.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" - повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. відновлено Фермерському господарству "Волиньагрохолдинг" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2013 р. у справі №903/671/13 та прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням в. о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.

Відповідач (апелянт) - Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг" в судове засідання не з'явився, а відтак не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" Пінтійська Н.І. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.07.13 р. у справі №903/671/13 є законним та обгрунтованим, тому просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (постачальник) та Фермерським господарством "Волиньагрохолдинг" (покупець) укладено договір поставки №286.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виготовити і поставити Покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки, комбікорма, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар.

Згідно п.4.1 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом окремими партіями на умовах СРТ - фрахт/перевезення оплачено до місця призначення, вказаного Покупцем в заявці на поставку товару. Під окремою партією сторони розуміють асортимент і кількість товару, поставленого постачальником по одній видатковій накладній і оплаченого покупцем по одному рахунку-фактурі.

Пунктом 7.1 договору визначено, що оплата товару, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

У відповідності до п.8.4 договору за кожний день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1. договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення.

Згідно п. 8.5 якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення по оплаті.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити його, строк дії договору автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік (п.12.9. Договору)

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" 25.01.2013р. поставило Фермерському господарству "Волиньагрохолдинг" товар на загальну суму 19561 грн. 90 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №205 від 25.01.2013р., товарно-транспортною накладною №205 від 25.01.2013р. та податковою накладною №177 від 25.01.2013 р. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю №12 від 25.01.2013р. на ім'я Чернацького А.В., підпис якого скріплено печаткою ФГ "Волиньагрохолдинг".

02.04.2013 р. Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг" частково оплатило виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" рахунок на оплату №117 від 17.01.2013 р., а саме на суму 2000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 02.04.2013 р.

Відтак, заборгованість Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" становить 17561 грн. 90 коп., що підтверджується матеріалами справи.

16.04.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" надіслало Фермерському господарству "Волиньагрохолдинг" вимогу про сплату боргу в сумі 17 561 грн. 90. коп., однак Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг" залишило її без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 771 грн. 66 коп. процентів річних за період з 26.02.2013 р. по 21.05.2013 р., нарахування яких є обґрунтованим і підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно видаткової накладної від 25.01.2013р. строк оплати закінчився 25.02.2013р. Відповідно до розрахунку позивача пеня на суму заборгованості нарахована за період з 26.02.2013р. по 21.05.2013р. та становить 643 грн. 05 коп., нарахування якої є обґрунтованим і підлягає до стягнення.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставими виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, їнших правових актів, договору.

З урахуванням положень ст.1,4 Господарського кодексу України судом першої інстанції до спірних відносин правильно застосовані положення статті 530 щодо строку виконання зобов'язання на вимогу кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, має сплатити кредиторові три проценти річних від простроченої суми, якшо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Пункт 9 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" визначає, що пеню як один із видів неустойки, яка стягується за кожний день прострочки і в межах 6-місячного строку позовної давності, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" на рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2013 р. у справі № 903/671/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/671/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.