Ухвала суду № 33628398, 23.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" вересня 2013 р. Справа № 817/1729/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Дєдуху Б.О. ,

за участю представників:

відповідача, начальника Рівненського гарнізону військової частини А0796, - Ольховець О.П., Менькова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційні скарги начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне Падителя О.В., начальника Рівненського гарнізону на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, начальника Рівненського гарнізону військової частини А0796, начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне Падителя О.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 (далі ОСОБА_6) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до начальника КЕВ міста Рівне, начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 27.01.2011 року начальником Рівненського гарнізону було видане розпорядження №1, відповідно до п.2 якого за військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в будинку АДРЕСА_3 були закріплені службові квартири: 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. та 3-х кімнатна службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 34, кв.м. В той же день вказане рішення Начальника Рівненського гарнізону було одноголосно затверджене на засіданні житлової комісії Рівненського гарнізону (протокол № 38).

В подальшому, наказом військового прокурора Рівненського гарнізону № 15 від 09.02.2011 року мені на склад сім'ї 4 особи була надана 3-х кімнатна службова квартира АДРЕСА_3.

19 грудня 2011 року на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 210 від 13.12.2011 року позивач отримав спеціальний (службовий) ордер № 7149 на житлове приміщення у АДРЕСА_3.

23 липня 2012 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 620к від 19.07.2012 року позивача, підполковника юстиції ОСОБА_6 звільнено з військової служби та з посади за п. «б» (станом здоров'я) ч. б ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вислуга років станом на 23 липня 2012 року становить 21 рік 09 місяців 08 днів.

З лютого 2011 року позивач перебуває на квартирному обліку, що підтверджує рішення виконкому Рівненської міської ради від 15.02.2011 року за №24.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" та виданої на її розвиток п. 1.4 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та членам їх сімей надається житло для постійного проживання, забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання здійснюється Міністерством оборони України шляхом надання житла, зокрема виключеного з числа службових.

У квітні 2013 року позивач звернувся до начальника Рівненського гарнізону, начальника КЕВ м. Рівне та виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявами про вчинення ними певних дій для виключення даного житлового приміщення з числа службових, з підстав які вищеописані, проте у задоволенні заяв йому було відмовлено.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне щодо відмови у вчиненні відповідних дій для виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових протиправними.

Зобов'язано начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796, начальника КЕВ м. Рівне подати до виконавчого комітету Рівненської міської ради клопотання про виключення квартири АДРЕСА_3.

Зобов'язано виконавчий комітет Рівненської міської ради прийняти рішення про виключення квартири АДРЕСА_3 на підставі клопотання начальника Рівненського гарнізону військової частини А 0796 та начальника КЕВ м. Рівне.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах начальник Рівненського гарнізону та начальник КЕВ м.Рівне просили скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянти зазначили, що інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 30.11.2011 №737 передбачено, що службові жилі приміщення не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здачі в оренду, найму (піднайому), виключенню з числа службових крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено також, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Відповідно до пункту 38 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 p. №470 громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

В загальній черзі позивач перебуває під №671, а в списках позачергового забезпечення житловою площею в Рівненському гарнізоні №96.

Пунктом 6 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 №37, передбачено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключене з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень із числа службових.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2009 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 356к, підполковника юстиції ОСОБА_6, було переведено із військової прокуратури Західного регіону України (яка розташована у м. Львові) у військову прокуратуру Рівненського гарнізону Західного регіону України та призначено на посаду заступника військового прокурора.

27.01.2011 року начальником Рівненського гарнізону було видане розпорядження №1, відповідно до п.2 якого за військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в будинку АДРЕСА_3 були закріплені службові квартири: 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. та 3-х кімнатна службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 34, кв.м.

Наказом військового прокурора Рівненського гарнізону від 9.02.2011 року позивачу була надана 3-х кімнатна службова квартира АДРЕСА_3 житловою площею 34,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 (а.с.51).

19 грудня 2011 року на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 210 від 13.12.2011 року ОСОБА_6 видано спеціальний (службовий) ордер № 7149 на житлове приміщення у АДРЕСА_3 (а.с.7).

23 липня 2012 року наказом військового прокурора Західного регіону України № 620к від 19.07.2012 року позивача, підполковника юстиції ОСОБА_6 звільнено з військової служби та з посади за п. «б» (станом здоров'я) ч. б ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вислуга років станом на 23 липня 2012 року становить 21 рік 09 місяців 08 днів.

Згідно довідки МСЕК №0218097 серії РВН з 28.08.2012 року ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із заявами до відповідачів про виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових (а.с.11-16). Однак, листами від 05.04.2013, від 12.04.2013, 15.04.2013 позивачу було відмовлено в клопотанні з тих підстав, що таке виключення з числа службових жилого приміщення в якому він проживає здійснюється лише на підставі рішення Міністерства оборони України. Окрім того, питання забезпечення постійним житлом, згідно діючого законодавства, може бути розглянуто лише при надходженні черговості (а.с.17-19).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції не погодився з такими висновками апелянтів та встановив, що оскільки 23.07.2012 року позивача було звільнено з військової служби та з посади за станом здоров'я, то спірне житлове приміщення як службове уже не використовується і не може використовуватися, у зв'язку з чим потреба у його використанні як службового фактично відпала.

На думку суду першої інстанції , оскільки потреба у використанні квартири АДРЕСА_3 як службового житлового приміщення відпала, то воно підлягає виключенню з числа службових на підставі п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04.02.1988 №376.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року позивачу, при вислузі на військовій службі 20 років і більше, гарантовано право отримати приміщення для постійного проживання або грошову компенсацію замість нього один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що позивачем не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Також, відповідно до частини 8 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках житлового фонду. Оскільки позивача було звільнено з військової служби та з посади за станом здоров'я, то спірне житлове приміщення, на думку суду першої інстанції, як службове уже не використовується і не може використовуватися, у зв'язку з чим потреба у його використанні як службового фактично відпала, а тому таке житло підлягає виключенню з числа службових на підставі п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04.02.1988 року №376.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що у виконавчого комітету Рівненської міської Ради були відсутні законні підстави для виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових, оскільки воно провадиться лише на підставі клопотання Міністерства оборони України.

Однак вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим доказам, існуючим під час вирішення спору вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Відповідно до вимог частини 2 пункту З «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 р. №1081, забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачем на час розгляду справи вже використане право на отримання жилого приміщення для постійного проживання, що підтверджується довідкою №058050, яка була видана начальником Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району від 03 лютого 2011 року № 11/1.

Відповідно до зазначеної довідки позивач в 2011 році отримав окреме не приватизоване житлове приміщення, кількістю кімнат три, у АДРЕСА_1, площею 42,8 м.кв. Зазначена квартира, на час розгляду справи судом першої інстанції позивачем Міністерству оборони України не здана, що не заперечувалось позивачем.

В порушенні пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України суд першої інстанції обґрунтовуючи прийняте рішення не надав належної оцінки та не навів мотивів неврахування довідки №058050, виданої начальником Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району від 03 лютого 2011 року № 11/1/ а.с.62/

Наявність окремого не приватизованого житлового приміщення у АДРЕСА_1 спростовує висновок суду першої інстанції про те, що спірне житлове приміщення, як службове уже не використовується і не може використовуватися, у зв'язку з чим потреба у його використанні як службового фактично відпала, а тому таке житло підлягає виключенню з числа службових на підставі п, б Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР від 04,02,1988 року М376, а тому є неправильним, передчасним та не обґрунтованим.

Частиною 3 пункту 3.5. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», яку затверджено наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 р. №737 (із змінами) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за № 24/20337 (далі - Інструкція), передбачено, що службові жилі приміщення не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здачі в оренду, найму (піднайому), виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень.

Зазначена норма набула чинності з 29.03.2013 року (з дня офіційного опублікування наказу Міністра оборони України №91 від 12.02.2013 року) тобто ще за три дня до звернення з заявою до начальника Рівненського гарнізону.

Також судом першої інстанції не враховане те, що відповідно до Протоколу засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 23.06.2011 року №153 позивачеві надання квартири в м. Рівне погоджено за умови укладення договору на час проходження служби. Позивачем підписано даний договір 11 березня 2011 року, відповідно до пункту 3.10. якого він зобов'язаний звільнити службове житлове приміщення у двомісячний термін з дня виключення зі списків особового складу військової частини, установи, організації. Відповідно до наказу військового прокурора Західного регіону України від 23 липня 2012 року №620к позивача звільнено з військової служби, ним фактично закінчене проходження військової служби. На виконання вимог пунктів 20 та 21 Порядку, пункту 3.14 Інструкції, пункту 3.10. договору позивач та члени його сім'ї зобов'язані у двомісячний строк звільнити займане ними службове жиле приміщення в разі одержання житла для постійного проживання. Дані зобов'язання позивач та його родина не виконали, не зважаючи на те, що житло для постійного проживання, як зазначено вище позивачем, отримано та утримується у АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду 1-ї інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з"ясування судом обставин , що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин6, що мають значення для справи, які суд 1-ї інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне Падителя О.В. та начальника Рівненського гарнізону задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2013 р. скасувати та прийняти нову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" вересня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 АДРЕСА_3

3- відповідачу Виконавчий комітет Рівненської міської ради вул.Соборна,12а,м.Рівне,33028

4-Начальник Рівненського гарнізону військової частини А0796 вул.Дубенська,2 в/ч А0796,м.Рівне,33000

5-Начальник квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне Падитель О.В. АДРЕСА_2