Постанова № 33627818, 11.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року справа № 823/2842/13-а

10 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача Якушенка В.А. - за довіреністю, , представника відповідача Бодні І.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 22.07.2013р. №23-08-12/55-37 в частині виявлених порушень вимог п.10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (далі - Постанова № 100), не проведено коригування заробітної плати в розрахунковому періоді при оплаті за час щорічних оплачуваних відпусток працівникам підприємства за період жовтень 2007р. - липень 2013р.

Позивач вимоги обґрунтував тим, що згідно п. 10 Постанови № 100 на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення, у разі якщо таке підвищення відбулось у розрахунковому періоді, чи в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, провадиться з урахуванням фінансових можливостей підприємства. Тобто, на думку позивача він не зобов'язаний проводити означене корегування, а тому просив суд задовольнити його вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, вказавши, що наведена норма Постанови № 100 не звільняє позивача від виконання обов'язку щодо коригування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення, а лише надає останньому право проводити коригування із зменшенням коефіцієнту підвищення. На підставі наведеного відповідач вважає, що у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 22800735. ПАТ «Черкасиобленерго» належить до сфери управління Національної енергетичної компанії «Енергетична компанія України». Одним із засновників ПАТ «Черкасиобленерго» являється Міністерство палива та енергетики України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову перевірку додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.07.2013 року № 23-08-12/55, яким серед інших порушень встановлено порушення п. 10 Постанови №100, яке полягало в тому, що при обчисленні середньої заробітної плати за весь час щорічних відпусток працівникам структурного підрозділу позивача - Драбівського РЕМ, за період з жовтня 2007 року по липень 2013 року не здійснювалось коригування заробітної плати в розрахунковому періоді.

На підставі встановленого порушення відповідачем прийнято припис від 22.07.2012 року № 23-08-12/55-37, яким зобов'язано позивача усунути виявлене порушення, про що повідомити відповідача до 20.08.2013р.

При вирішенні спору по суті, суд враховує, що згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» 24 березня 1995 року № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Згідно п.10 вказаного Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, Постановою № 100 передбачено випадки здійснення коригування заробітної плати на коефіцієнт її підвищення. При цьому, п. 10 цієї постанови не звільняє госпрозрахункові підприємства від виконання обов'язку щодо здійснення коригування заробітної плати, а лише надає можливість, у разі обмеженого фінансування, зменшити розмір такого коригування.

Як встановлено судом, всупереч наведеним положенням Постанови № 100, позивач при обчисленні середньої заробітної плати за весь час щорічних відпусток працівників взагалі не здійснював у своєму структурному підрозділі передбаченого коригування заробітної плати у період з жовтня 2007 року по липень 2013 року.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Статтею 35 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці та його органи. Статтею 27 Закону України «Про відпустки» також зазначено, що нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №386/2011 (далі - Положення № 386/2011), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 6 Положення №386/2011 передбачено, що Державна інспекція України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право: здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цьому контексті суд зазначає, що відповідач при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного припису діяв у межах повноважень, у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, яке регламентує порядок проведення перевірок відповідачем, правомірність своїх дій ним доведена, доводи позивача не знайшли свого підтвердження у зв'язку з порушенням ним п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995р., а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2013 року.