Постанова № 33626420, 17.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/7687/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Кучерук Ю.А. - дов. б/н від 16.07.2013р.;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»,

на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року,

у справі № 910/7687/13 (суддя Котков О.В.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект», Київська область, Бориспільський район, с. Петровське,

до відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок», м. Київ,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» про стягнення 66 945,09 (а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/7687/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 54 256,39 грн. - суму основного боргу, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 127-131).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року у справі № 910/7687/13 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, оскільки судом не взято до уваги, що відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, а отже, вказаний спір повинен вирішуватись в межах справи про банкрутство.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» по справі № 910/7687/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 05 вересня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/7687/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 17 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 17 вересня 2013 року представник позивача надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

У зв'язку з належним повідомленням відповідача про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

07 серпня 2010 року між ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» (постачальник) та ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (покупець) було укладено договір поставки № 781 (далі договір) (а.с.12-14).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію сантехнічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від постачальника та оплатити її загальну вартість на умовах договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити продукцію Покупцю протягом 7 (семи) календарних днів з моменту 100% оплати вартості партії продукції.

На виконання умов договору ТОВ «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (позивач) перерахувало на користь ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» (відповідач) 180 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 20-25).

Проте, позивач вказує, що відповідач лише частково поставив товар, а саме на суму 125 743,61 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ СТ-001334 від 01 жовтня 2010 року на суму 20 250,00 грн. (а.с. 16),

№ СТ-001345 від 01 жовтня 2010 року на суму 20 250,00 грн. (а.с. 17),

№ СТ-001383 від 05 жовтня 2010 року на суму 81 272,15 грн. (а.с. 18),

№ СТ-001667 від 05 листопада 2010 року на суму 3 971, 46 грн. (а.с. 19).

За твердженнями позивача, відповідач має повернути покупцю перераховані ним кошти пропорційно розміру недопоставленого товару в сумі 54 256,39 грн. (180 000,00 грн. - 125 743,61 грн.).

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2010 року по справі № 44/458-б було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» (а.с. 63-64).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, оскільки справу про банкрутство порушено 22 липня 2010 року, а вимоги виникли протягом жовтня - листопада 2010 року.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, норми цього Закону не поширюють свою дію на поточні грошові вимоги кредиторів до боржника та, відповідно, не регулюють порядок їх оплати тільки до моменту визнання боржника банкрутом.

Отже, розгляд спорів щодо поточних грошових вимог кредиторів у порядку позовного провадження може мати місце до визнання боржника банкрутом.

Після визнання боржника банкрутом поточні вимоги переходять до категорії конкурсних, тому повинні бути заявлені, розглянуті та підлягають задоволенню в межах ліквідаційної процедури у порядку, встановленому Законом про банкрутство (ст.ст. 14, 23, 31 Закону про банкрутство).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 3 вказаної статті відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі.

З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02 листопада 2011 року по справі 7/92.

Постановою господарського суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі 44/458-б ВАТ «Завод сантехнічних заготовок» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 02.04.2013 року.(а.с. 65-69).

Виходячи з наведеного колегія суддів зазначає, що оскільки звернення відбулось вже після визнання відповідача банкрутом та закінчення строку ліквідаційної процедури, його вимоги не можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, а могли бути заявлені лише в межах справи про банкрутство відповідача протягом строку ліквідаційної процедури тобто до 02.04.2013 року.

За таких умов відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні обставин, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; та яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/7687/13 необхідно скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 104 та ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» на рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/7687/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року по справі № 910/7687/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення : « В позові - відмовити».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (08000, Київська область, Бориспільський район, с. Петровське, вул. Молодіжна, 5, код 31127361), на користь відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, код 05503272) - 860 грн. 25 коп. судового збору, за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу № 910/7687/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.