Постанова № 33626333, 19.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа№ 8/069-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від прокуратури - Сазонова С.В.

від позивача 1 - не з`явився

від позивача 2 - Канюк Я.Ю.

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2013 року (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства

акціонерній банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні ПАТ АБ

«Укргазбанк» Ceskoslovenska obchodni banka

про стягнення заборгованості за договором про надання гарантій

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2013 року позов був задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», заборгованість у розмірі 701445,19 Євро, заборгованість по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20697,14 грн. та пеню за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741507,12 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення є незаконним через неповноту з`ясування обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - 2, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 23.08.2013 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляд на 19.09.2013 року у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представник відповідача, третьої особи, позивача - 1 в судове засідання не з`явилися, доказів на поважність причин неявки суду не надали. Про місце та час слухання справи повідомлені належним чином.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокурора та представника позивача - 2, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

25.05.2005 року між постачальником устаткування -компанією ALTA і ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» був укладений контракт № OS/PR/040 на поставку технологічного обладнання з переробки каменю, з відстрочкою платежу.

12.12.2005 року Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» надано ALTA, a.s. гарантію виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» зобов'язань за контрактом від 25.05.2005 року №ОС4/ПР/040, шляхом направлення ALTA, a.s. гарантії оплати від 12.12.2005 року № 90.

Відповідно до даної гарантії позивач-2 та відповідач гарантували на солідарній основі з принципалом сплатити на користь ALTA, a.s. грошові кошти на умовах даної гарантії, які в загальній сумі не можуть перевищувати 1639200,07 Євро, після отримання від ALTA, a.s. першої письмової належним чином підписаної платіжної вимоги по замовній пошті або після отримання достовірного SWIFT-повідомлення, в якому підтверджується, що необхідна сума підлягає сплаті та є неоплаченою.

Дана гарантія вступає в силу з дати отримання позивачем-2 від ALTA, a.s. по замовній пошті засвідченої ALTA, a.s. копії митної декларації, яка підтверджує поставку принципалу обладнання, передбаченого додатками № 1 та 2 до контракту від 25.05.2005 року № ОС4/ПР/040, та дійсна до 30.06.2010 року, і вимога ALTA, a.s., а також документи, якщо такі будуть, повинні бути отримані позивачем-2 не пізніше зазначеної дати.

Дана гарантія може бути переуступлена на користь банку Ceskoslovenska obchodni banka, a.s.,

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1, 4 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 562 встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 567 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Як вбачається з тексту договору, а саме п. 1.4., сторони встановили що гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, включаючи витрати, не передбачені цим договором, пов'язаних з виконанням гарантії.

Договором у п. 3.3. передбачено, що принципал зобов'язаний протягом одного календарного дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару на підставі гарантії у відповідності до п. 1.1. - п. 1.5. цього договору.

Згідно п. 4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов п.п. 3.2., 3.3., 5.1., 5.3. цього договору принципал сплачує на користь гаранта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов'язання, обчислену від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки виконання зобов'язань. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання згідно п.п. 3.2., 3.3., 5.1., 5.3. цього договору припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. договору, позовна давність (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що принципал, починаючи з 11.12.2006 року, зобов'язаний щомісячно сплачувати гаранту комісійну винагороду за обслуговування гарантії в розмірі 2% річних від суми, визначеної п. 1.1. даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця. Сплату здійснювати в українських гривнях, по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунок №3578053 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280.

Згідно п. 6.1. Договору, у разі виконання зобов'язання перед бенефіціаром, гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов'язання. Принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені у зв'язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

Договором у п.п. 7.1., 7.2. встановлено, що цей договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє по 29.07.2010 року, а в разі якщо бенефіціара не надає гаранту, а гарант відповідно не отримує письмову вимогу в строк не пізніше 30.06.2010 року, то строк дії цього договору припиняється раніше вказаного строку, а саме 30.06.2010 року. У будь-якому разі закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, встановлених цим договором, що лишились невиконаними.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

29.09.2008 року позивачем-2 та відповідачем підписано зміни та доповнення від 29.09.2008 року № 7 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2. договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90, виклавши п. 5.2. в наступній редакції: «5.2. Принципал, починаючи з 29.09.2008 року, зобов'язаний щомісячно сплачувати гаранту комісійну винагороду за обслуговування гарантії в розмірі 2% річних від суми, визначеної п. 1.1. даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця. Сплату здійснювати в українських гривнях, по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунок №3578400120560 у ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280».

31.03.2009 року позивачем-2 та відповідачем підписано зміни та доповнення від 31.03.2009 року № 8 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2. договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90, виклавши п. 5.2. в наступній редакції: «5.2. Перенести строк сплати щомісячної комісії за обслуговування гарантії, що була нарахована за період з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року на 20.04.2009 року.»

Згідно п. 2 змін та доповнень від 31.03.2009 року № 8 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90, інші умови договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90 залишити без змін.

24.11.2009 року позивачем-2 та відповідачем підписано зміни та доповнення від 24.11.2009 року № 9 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 1. Предмет договору п. 1.1., 1.3., Розділу 7. Строк дії договору п. 7.1., виклавши їх в наступній редакції: « 1.1. гарант зобов'язується надати гарантію (гарантію платежу № 90 за контрактом від 25.05.2005 року №OС4/ПР/040, укладеному з ALTA, a.s., місцезнаходження: Stefankova 41, 602 00 Brno, Чеська республіка) АО «Чехословацький торговий банк» в зв'язку з відступленням ALTA, a.s. заборгованості по контракту від 25.05.2005 року №OС4/ПР/040, за умовами якої гарант прийме на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов контракту №OС4/ПР/040 від 25.04.2005 року, укладеного з ALTA, a.s., права по якому були відступлені бенефіціару, предметом якого є поставка та купівля технологічного обладнання у вигляді технологічної лінії по переробці каменю та кар'єрної техніки «Caterpillar». Об'єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 717881,64 Євро. 1.3. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед бенефіціаром до 01.07.2011 року. 7.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.».

Пунктом 4 змін та доповнень від 24.11.2009 року № 9 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90 визначено, інші умови договору про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90 залишити без змін.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта в скарзі на те, що протягом строку дії гарантії були відсутні будь-які вимоги бенефіціара до позивача-2 про погашення існуючої заборгованості принципала, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою позивачу-2 направлено повідомлення від 30.10.2006р. №МТ799, у якому третя особа повідомляла, що ALTA, a.s. BRNO, Чеська Республіка, здійснила переуступку на їх користь всіх своїх прав та повноважень, що гарантовані гарантією від 12.12.2005р. № 90.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем-2 пролонговано чинність платіжної гарантії від 12.12.2005 року № 90 до 30.06.2011 року, про що зазначено у листі від 24.11.2009 року №МТ767.

18.10.2010 року та 15.03.2011 року третьою особою позивачу-2 надіслано листи від 18.10.2010 року № МТ799 та від 15.03.2011 року № МТ799, у якій Ceskoslovenska obchodni banka, a.s. вимагав від позивача-2 сплати 470477,67 Євро згідно з умовами гарантії від 12.12.2005 року № 90.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 566 Цивільного кодексу України, обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою/особовий рахунок з 12/12/05 по 23/12/11, 26.11.2010 року та 31.03.2011 року позивач-2, на підставі вимог Ceskoslovenska obchodni banka, a.s. від 18.10.2010 року №МТ799 та від 15.03.2011 року №МТ799, перерахував на рахунок третьої особи грошові кошти на загальну суму 701445,19 Євро.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про те,що АБ «Укргазбанк» не надавав згоду на відступлення ALTA на користь АО «Чехословацький торговий банк» прав за контрактом та гарантією, обґрунтовуючи це наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України, кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем-2 у гарантії оплати від 12.12.2005 року №90 визначено, що дана гарантія може бути переуступлена на користь банку Ceskoslovenska obchodni banka, a.s., Na Prikope 854/14, 115 20 Praha 1 - Nove Mestro,Czech Republic.

Частиною 1 ст. 569 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 569 Цивільного кодексу України, після сплати позивачем-2 грошових коштів у розмірі 701445,19 Євро третій особі, позивач-2 набув право на зворотну вимогу до відповідача в межах сплаченої суми за гарантією у розмірі 701445,19 Євро.

Як було встановлено Господарським судом Київської області під час розгляду справи, 06.12.2010 року позивачем-2 на адресу відповідача надіслано лист від 02.12.2010 року №1492/9345/2010, у якому позивач-2 повідомляв, що після отримання вимог платежу від чеського банку CSOB, АБ «Укргазбанк» як банк-гарант, належним чином задовольнив ці вимоги, сплативши 26.11.2010 року відповідні суми на користь банку CSOB, якому були переуступлені вищезазначені гарантії, а саме 394526,05 доларів США та 464077,67 Євро.

Також у вказаному листі позивач-2 просив відповідача забезпечити відшкодування витрат, понесених банком при сплаті за рахунок власних коштів зобов'язань за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року №90 протягом одного дня відповідно до п. 6.1. зазначеного договору.

Вказаний лист позивача-2, вручено представнику відповідача 06.12.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2010 року №Р 03031 0631897 5.

Як вказує прокурор у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12, відповідач на лист від 02.12.2010 року №1492/9345/2010 не відреагував, свої зобов'язання по поверненню сплачених позивачем-2 грошових коштів за гарантією не виконав.

Отже, враховуючи все вище вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 701445,19 Євро, сплачених Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» на користь Ceskoslovenska obchodni banka, a.s., на підставі гарантії.

Крім того, прокурор в позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача-2, комісійну винагороду за обслуговування гарантії, передбачену п. 5.2. договору, у розмірі 81366,35 грн.

Як вбачається з договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, з урахуванням змін та доповнень від 29.09.2008 року №7, від 31.03.2009 року №8, від 24.11.2009 року №9, позивач-2 та відповідач, з урахуванням положень ч. 1 ст. 567 Цивільного кодексу України, у п. 5.2. Договору визначили розмір та порядок оплати послуг позивача-2 з надання третій особі гарантій за належне виконання відповідачем умов контракту від 25.05.2005 року №ОС4/ПР/040.

В ході розгляді справи було встановлено, що позивачем-2 на адресу відповідача надіслано вимогу від 20.01.2012 року №510/2012, у якій позивач-2 зазначав, що сума заборгованості зі сплати комісійної винагороди за період з 14.12.2005 року по 01.04.2010 року станом на 16.01.2012 року становить 20697,14 грн.

Проте на вказану вимогу відповідач не відреагував, зобов'язання за договором про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90 з оплати позивачу-2 комісійної винагороди за обслуговування гарантії не виконав.

Поряд з цим, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню, передбачену п. 4.1. договору, за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії, у розмірі 20697,14 грн.

Також прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню, передбачену п. 4.1. договору, за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасного відшкодування грошових коштів за гарантією, у розмірі 741507,12 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Судом першої інстанції вірно було встановлено та перевірено обґрунтованість та розмір позовних вимог прокурора в частині стягнення пені за прострочення виконання відповідача своїх зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача ані суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції не було доведено та належним чином, в рамках дії норм чинного законодавства України, обґрунтовано, те що у відповідача перед позивачем-2 відсутня заборгованість за договором про надання гарантій від 12.12.2005 року № 90 у вигляді боргу зі сплачених позивачем-2 третій особі грошових коштів за гарантією у розмірі 701445,19 Євро, заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81366,35 грн., пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20697,14 грн., пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741507,12 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства акціонерній банк «Укргазбанк», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар`єр» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2013 року у справі № 8/069-12- без змін.

2. Матеріали справи № 8/069-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.