Рішення № 33625748, 04.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2013 Справа № 905/4529/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором №2017-0 від 25.09.2008р. заборгованості у розмірі 1632,87грн., пені у розмірі 50,74грн., відшкодування витрат за послуги у розмірі 28,62грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора - Блащик Г.Є. (за посвідченням №015490 від 01.03.2013р.);

від Позивача - Катан І.М. (за довіреністю від 15.07.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.07.2013р. на 13.08.2013р., з 13.08.2013р. на 21.08.2013р., з 21.08.2013р. на 04.09.2013р.

У судовому засіданні 04.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя (далі - Заявник) в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (далі - Позивач ) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення за договором №2017-0 від 25.09.2008р. заборгованості у розмірі 1632,87грн., пені у розмірі 50,74грн. та відшкодування витрат за послуги у розмірі 28,62грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №2017-0 від 25.09.2008р., внаслідок чого за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди №2017-0 від 25.09.2008р. з актом приймання-передачі, рахунки на оплати послуг Орендодавця та орендних платежів, розрахунок пені та стягуваної заборгованості, нормативно обґрунтувавши свої вимоги ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру".

В обґрунтування своєї позиції Заявником були надані додаткові документи (а.с.а.с. 30-49), у тому числі - пояснення №67-2345вих-13 від 28.08.2013р. щодо продовження договірних відносин після 25.09.2012р., сутності об'єкту оренди тощо.

Позивач надав пояснення №03-4/3950 від 07.08.2013р. (а.с.а.с.50,51) з додатками (а.с.а.с.52-59, 60-67), підтримавши позовні вимоги у повному обсягу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.а.с.29, 30), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Таке повідомлення вважається належним за змістом п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., з огляду на повернення конверту з ухвалою суду, надісланої Відповідачеві, з відміткою пошти про неотримання до закінчення строку зберігання (а.с.21).

У судовому засіданні 04.09.2013р. представник Позивача та Прокурор підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягаючи на вирішенні спору в цьому засіданні, зважаючи на що суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин Відповідача і ненадання ним письмового відзиву у світлі представлених доказів та матеріалів за змістом ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №2017-О (а.с.а.с.7, 8), згідно п.п.1.1 і 7.1. якого на підставі листа №1972-01 від 18.09.2008р. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 17,32 кв.м. відповідно до технічного паспорту міського БТІ для користування із метою під міста загального користування, зі строком дії до 25.09.2009р.

Як вбачається з пояснень Заявника позову №67-2345вих13 від 28.08.2013р. та представленого технічного паспорту (а.с.а.с.34-41) об'єкт оренди являє собою окремими входом зі сходами до орендованого Відповідачем підвального приміщення (а.с.а.с.44-46), власником якого є територіальна громада м .Маріуполя (а.с.а.с.42, 43). В свою чергу, здійснення повноважень орендодавця майна міської комунальної власності п. 2.3. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с.62,63) віднесено до компетенції Позивача.

Розділом 4 договору встановлені платежі та розрахунки за договором, відповідно до якого розмір орендної плати складає 220,35 грн. та перераховує її на розрахунковий рахунок Отримувача не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням індексу інфляції на підставі отриманого рахунку з 11 по 19 число кожного місяця., розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Окрім того, п. 3.1 на Орендаря покладені зобов'язання з щомісячної сплати послуг Орендодавця у загальній сумі 3,64 грн. на місць не пізніше останнього числа поточного місяця. При цьому, розмір вартості обслуговування Орендаря може змінюватися Орендодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 6.3 договору на Орендаря покладена відповідальність за порушення терміну внесення орендної плати, починаючи з першого числа місяця наступного за завітним у вигляді пеня у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від місячної орендної плати за кожний день прострочення.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору впродовж місяця після припинення його строку, відповідно до п. 7.5 договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом №07-4/687 від 11.04.2011р. Орендодавець повідомив (а.с.61) Орендаря про збільшення розміру вартості послуг з його обслуговування до 5,2грн. за 1кв.м.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.10.2013р. у справі №5006/43/153пд/2012 (а.с.а.с.52-55) розірвано договір оренди №2017-О від 25.08.2008р. з мотивів порушення грошових зобов'язань Орендарем. Крім цього, за змістом цього рішення судом, серед іншого, було встановлено, що об'єкт оренди Відповідачем був отриманий за актом приймання-передачі від 10.05.2005р. до попереднього договору оренди №1566-О від 10.05.2005р., а сам договір оренди №2017-О від 25.08.2008р. неодноразово автоматично продовжувався, востаннє - до 25.09.2013 Згідно відомостей «Діловодства спеціалізованого суду» вказане рішення не оскаржувалося, а отже - згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 12.02.2013р.

22.07.2013р. об'єкт оренди за актом приймання-передачі №7433 (а.с.57) Відповідач повернув Позивачеві.

Посилаючись на несплату заборгованості з орендної плати та послуг Орендодавця за період з вересня 2012р. по лютий 2013р. (до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору), Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім заборгованості і нараховану пеню у розмірі 50,74 грн., вимоги якого підтримані Позивачем у повному обсягу.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.59), складеного та надісланого Позивачем (а.с.58) на виконання вимог суду.

Як вбачається зі змісту довідки №03-4/3541 від 25.07.2013р. (а.с.56) за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача, заявлені до стягнення вимог не погашені.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди №2017-0 від 25.09.2008р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами укладеного договору оренди №2017-0 від 25.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з оплати послуг Орендодавця, пов'язаних з утримання орендованого майна, узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст. 322 цього Кодексу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №2017-0 від 25.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щомісячного здійснення платежу з орендної плати, а також плати за послуги орендодавця (з урахування збільшення її розміру згідно листа №07-4/687 від 11.04.2011р.) - не пізніше останнього дня поточного місяця, відповідно до умов п. 3.1, 4.2 договору оренди №2017-0 від 25.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів та послуги орендодавця за розглядуваний період з вересня 2012р. по лютий 12.02.2013р. (дата набрання законної сили рішення про розірвання вказаного договору оренди) чи припинення цих зобов'язань у інший передбачений діючим законодавством спосіб.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Крім того, відповідно до 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Таким чином, перевіривши відповідність розрахунку розміру позовних вимог (а.с.а.с.9-12) умовам договору та приписам ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог і стягнення: заборгованості з орендної плати в сумі 1632,87грн., пені у розмірі 50,74грн. та відшкодування витрат за послуги у розмірі 28,62грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати щодо судового збору стягуються з Відповідача на користь державного бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором №2017-0 від 25.09.2008р. заборгованості у розмірі 1632,87грн., пені у розмірі 50,74грн., відшкодування витрат за послуги Орендодавця у розмірі 28,62грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040) за договором №2017-0 від 25.09.2008р. заборгованості з орендної плати у розмірі 1632,87 грн., пеню у розмірі 50,74 грн., відшкодування витрат за послуги Орендодавця у розмірі 28,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков