Постанова № 33620543, 19.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2013 р. справа №913/1654/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЗубченко І.В. Радіонової О.О., Татенка В.М.за участю представників: від позивача:Камінський А.М. за довіреністю б/н від 08.09.2013р.;від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м. Луганськна рішення господарського суду Луганської області від05.07.2013 року (повний текст підписано 09.07.2013р.)у справі№ 913/1654/13 (суддя Шеліхіна Р.М.)за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м. ЛуганськдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Східвугілля», смт. Дубовський, м. Антрацит, Луганська областьпростягнення боргу в сумі 508022,09грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м. Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Східвугілля», смт. Дубовський, м. Антрацит, Луганська область, про стягнення з боргу в сумі 508022,09грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.07.2013р. (повний текст підписано 09.07.2013 року) у справі №913/1654/13 в задоволенні позовних вимог відмолено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачем, в підтвердження своїх позовних вимог та на вимогу суду, не надано належних доказів поставки вугільної продукції за договором, на підставі якого заявлений позов, підстави для стягнення з відповідача заявленої суми боргу відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог заявник стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки в матеріалах справи наявні первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», в підтвердження здійснення поставки товару за спірним договором, та відсутні докази оплати товару відповідачем, який в повній мірі визнав суму боргу, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Представник скаржника судовому засіданні 18.09.2013 року пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.22, 28, 77 ГПК України та п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що матеріалами справи підтверджено належне повідомлення сторін про час та місце судового розгляду, явка сторін не була визнана обов'язковою та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст.101 ГПК України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ТД «Східвугілля» (покупець) та ПП «Інвест Пром» (постачальник) був укладений договір поставки №2412/02 від 29.09.2010р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору ціна, якість, об'єми поставки товару визначаються в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.2.2. договору поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA- станція відправника, згідно умовам ІНКОТЕРМС 2000р.

Відповідно до п.2.10. договору, в редакції додаткової угоди від 01.03.2010р. по узгодженню сторін поставка товару за цим договором також може здійснюватись на умовах «франко-склад» Приватним акціонерним товариством «ГЗФ «Луганська» (EXW) за адресою: 92016, пгт.Білоріченське, Лутугинський район, Луганська область (відповідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС 2000р.).

У випадку поставки товару вищевказаним способом, датою його поставки є дата підписання сторонами договору акту приймання-передачі, при цьому на поставлений товар постачальник зобов'язується передати покупцю наступну документацію: акт приймання-передачі; свідоцтво про якість; рахунок-фактуру; податкову накладну.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що ціна товару за одну тону визначається в додатках до цього договору. До ціни товару не відносяться транспортні витрати.

Відповідно до п.3.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2010р., покупець здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту його поставки.

За умовами п.3.3., датою оплати вважається дата відправлення грошових коштів банком покупця.

Згідно п.6.1. договору за порушення умов останнього винна сторона несе відповідальність відповідно діючому законодавству України.

Пунктом 9.8. договору визначено, що він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2013р.

Згідно даних рахунку-фактури від 31.03.2013р. №РН-42, які відповідають даним видаткової накладної від 31.03.2012р. №РН-42, постачальником товару, що поставляється на підставі умов договору від 29.09.2010р. №2412/02, є ПП «Інвест Пром», одержувачем - ТОВ «ТД «Східвугілля», товар - вугільний концентрат марки Г 0-100 у кількості 402,330 тон, вартістю 508022,09грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.1.1. договору, 13.03.2013р. ПП «Інвест Пром» поставило ТОВ «ТД «Східвугілля» вугільний концентрат марки Г 0-100 у кількості 402,330 тон, вартістю 508022,09грн., в тому числі ПДВ в розмірі 84670,35грн., що підтверджується актом приймання передачі вугільної продукції №42, який підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін (арк. спр. 60).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, визначених в п.1.1 договору поставки від 29.09.2010р. №2412/02 ПП «Інвест Пром» (цедент) та ТОВ «Луганська вуглезбагачувальна компанія» 30.04.2013р. уклали договір №74/04 про відступлення права вимоги (арк. спр. 13).

Згідно п.1 договору про відступлення права вимоги, останній спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги, належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором за договором №2412/02 від 29.09.2010р., укладеного між цедентом та ТОВ «ТД «Східвугілля» (боржник).

Відповідно до п.2 договору про відступлення права вимоги, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків, а саме, сплатити на розрахунковий рахунок цесіонарія грошові кошти в розмірі 508022,09грн.

Пунктом 3 договору про відступлення права вимоги погоджено, що цедент зобов'язаний надати цесіонарію всі документи, пов'язані з відступленням права вимоги, а саме, договір №2412/02 від 29.09.2010р., укладений між цедентом та боржником та іншу первісну документацію, що підтверджує наявність у боржника боргу перед цементом в сумі 508022,09грн.

Листом від 30.04.2013р. №30/04-13 позивач повідомив ТОВ «ТД «Східвугілля» про набуття ТОВ «Луганська збагачувальна компанія» права вимоги сплатити йому борг в сумі 508022,09грн. за договором від 29.09.2010р. №2412/02, укладеного між відповідачем та ПП «Інвест Пром» та запропонував в 7-ми денний строк з моменту отримання цього листа сплатити вищевказану заборгованість (арк. спр. 15).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано додатково до суду доказів оплати товару, отриманого останнім на підставі договору від 29.09.2010р. №2412/02.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч.1 ст.692 ЦК України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сума боргу, заявлена до стягнення в сумі 508022,09грн., представником відповідача Горняком Д.С., який діяв на підставі довіреності б/н від 03.06.2013р., виданої та підписаної директором ТОВ «ТД «Східвугілля» Гурдіновим В.О., визнана в повному обсязі (арк. спр.39, 52).

Згідно ч.6 ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані Законом інтереси.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов помилкового висновку щодо відсутності належних доказів в підтвердження факту поставки вугільної продукції від постачальника покупцю відповідно до умов договору поставки від 29.09.2010р. №2412/02, з наступних підстав.

Як зазначалось раніше, сторони у справі узгодили можливість поставки товару на умовах «франко-склад» Приватним акціонерним товариством «ГЗФ «Луганська» (EXW) за адресою: 92016, пгт.Білоріченське, Лутугинський район, Луганська область (відповідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС 2000р.) (п.2.10. договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2010р.

Відповідно п.22 Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, виданих МТП №560 та введених в дію з 01.01.2000р., поставка товару на умовах «франко-склад» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції необґрунтовано 04.07.2013р. витребувані від позивача товарно-транспортні накладні, квитанції на оплату автотранспортних послуг, як первинні документи в підтвердження здійснення поставки товару за спірним договором, без врахування узгодження сторонами п.2.10. в редакції додаткової угоди від 01.03.2010р.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи рахунок-фактура від 31.03.2013р. №РН-42, видаткова накладна від 31.03.2013р. №РН-42, акт приймання-передачі від 31.03.2013р. №42, які в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, належним чином підтверджують здійснення поставки товару покупцю, а тому висновок суду щодо недоведеності позивачем здійснення поставки товару за спірним договором є хибним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних Законом інтересів інших осіб.

Враховуючи визнання відповідачем позову та доведеність позивачем своїх позовних вимог належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості сумі 508022,09грн.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2013р. (повний текст підписано 09.07.2013р.) у справі №913/1654/13 не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія» на рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2013р. (повний текст підписано 09.07.2013р.) у справі №913/1654/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2013р. (повний текст підписано 09.07.2013р.) у справі №913/1654/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Східвугілля» 508022,09грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Східвугілля» (94638, Луганська область, м. Антрацит, пгт.Дубовський, вул. Гагаріна, 51, р/р 26008007321001 в АКБ ТК Кредит, м. Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 36621665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія» (91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 49, р/р 2600700761001 в АТ КБ ТК Кредит, м. Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 37852263) борг за договором поставки від 29.09.2010р. №2412/02 в розмірі 508022,09грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10160,45грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5080,23грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС