Рішення № 33620518, 19.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р. Справа № 923/1164/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Комсомольського району м.Херсона в інтересах держави в особі

позивача-1 - Херсонської міської ради м. Херсон

позивача-2 - міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Херсон

про стягнення 6457грн. 94коп.

за участю прокурора прокуратури м. Херсона Марченко Г.С.

та представників сторін:

від позивача - 1 - уповноважена особа Тонкошкуров В.Г.

від позивача-2 - уповноважена особа Сініціна В.Ю.

від відповідача - не прибули

Прокурор Комсомольського району м. Херсона звернувся з позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (позивач-1) та міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (відповідач-2) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) 5552грн.61коп. основного боргу, 39грн.24коп. 3% річних, 477грн.41коп. пені та 388грн.68коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за отриману теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії від 06.10.2006року.

Присутній в засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав та надав докази на підтвердження повноважень Новосельського С.С. на підписання позовної заяви як виконуючого обов'язки прокурора Комсомольського району м. Херсона.

Позивач-1 та позивач-2 в засіданні суду позовні вимоги підтримали в повному розмірі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому 13.09.2013року ухвали про порушення справи від 30.08.2013року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи. Неявка в засідання суду представника відповідача спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників позивача-1 і позивача-2, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор наділений правом звертатися з позовом про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Отже прокурор наділений повноваженнями подавати до суду позовні заяви в інтересах держави в особі юридичних осіб і в даному випадку прокурор обґрунтував необхідність захисту прав держави в особі Херсонської міської ради та міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" з посиланням на запобігання порушення економічних інтересів держави, зазначивши, що міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" є комунальним підприємством, засновником якого є Херсонська міська рада, а органом до сфери управління якого входить підприємство є департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Відповідно до пункту 2.1, 2.2 Статуту МКП "Херсонтеплоенерго" підприємство створене з метою забезпечення тепловою та електричною енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об'єктів м. Херсона. При цьому порядок використання прибутку підприємства визначено засновником у співвідношенні 70% - підприємству, 30% - до місцевого бюджету.

Ненадходження коштів за договором про надання послуг з постачання теплової енергії призводить до позбавлення позивача-2 доходів, та як наслідок, неотримання значних коштів місцевим бюджетом, в особі Херсонської міської ради, чим завдається значна шкода фінансовій основі місцевого самоврядування.

За таких обставин прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати спірні правовідносини та визначив позивачами Херсонську міську раду і міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", тому позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

Матеріалами справи підтверджується, що 06 жовтня 2010року між міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (позивач-2) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір №1201 згідно з яким позивач-2 прийняв на себе обов'язки виробити та поставити відповідачу теплову енергію на об'єкти відповідача в узгоджених сторонами обсягах, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах визначених договором.

Крім того, 01.10.2011року сторонами підписана додаткова угода, якою внесено зміни в розділ 6 договору щодо розміру тарифу та порядку оплати наданих послуг.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 06.10.2010 року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору від 06.10.2010року, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється у грошовій формі за тарифами, затвердженими в установленому законом порядку з урахуванням ПДВ.

За умовами пунктів 6.6, 6.7 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 01.10.2011року, оплата за теплову енергію відповідач здійснює не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором і в період з січня 2013року по квітень 2013року здійснив постачання теплової енергії, про що сторонами щомісячно підписувалися акти приймання-передачі виконаних робіт з зазначенням кількості спожитої відповідачем теплової енергії, її ціни та вартості.

Щомісячно позивачем передавалися відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії, що підтверджується наданими до матеріалів справи рахунками з підписом відповідача про отримання рахунків.

Відповідно до розрахунку суми позову, наданого до матеріалів справи (арк. справи 15) заборгованість відповідача, з урахуванням часткових розрахунків здійснених в січні 2013року, на момент звернення з позовом була 5552грн.61коп.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання обов'язків за договором щодо здійснення своєчасних розрахунків за надані послуги а також погашення боргу в сумі 5552грн.61коп. відповідач суду не надав.

Належних доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, відповідач суду також не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5552грн.61коп. підлягають задоволенню.

Крім того відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України та пункту 7.3.4 договору від 06.10.2010року позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних в сумі 39грн.24коп. у зв'язку з несвоєчасними розрахунками і зазначена сума також підлягає стягненню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В Інформаційному листі Вищого господарського Суду України №01-06/908/2012 від 13 липня 2012року зазначено про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, що передбачено ч.2 ст.231 ГК України.

За порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України та передбачене ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст..230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При укладені договору від 06.10.2010року сторони пунктом 7.3.3 узгодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію згідно ст.231 ГК України з відповідача стягується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення терміну оплати, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується також штраф в розмірі 7%.

Згідно з розрахунком наданим до матеріалів справи, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до вимог пункту 7.3.3договору від 06.10.2010року відповідачу за період з 26.02.2013року по 25.06.2013року нараховано 477грн.41коп.пені та 388грн.68коп., що становить 7% штрафу від суми боргу у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по розрахунках більш ніж на 30 днів.

Оскільки матеріалами справи доведено факт несвоєчасних розрахунків у встановлені договором строки, позовні вимоги про стягнення 477грн.41коп. пені та 388грн.68коп. штрафу також підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші реквізити суду невідомі на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м.Херсон, Острівське шосе №1 розрахунковий рахунок 26007698461 у ПАТ "Марфінбанк", МФО 328168 ідентифікаційний код 31653320 - 5552грн. 61 коп. основного боргу, 39грн. 24 коп. - 3% річних, 477грн. 41 коп. пені, 388грн. 68 коп. штрафу та 1720грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 вересня 2013 року.

Суддя З.І. Ємленінова