Рішення № 33620484, 17.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/3540/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж, Харківська область, смт. Борова, вул. Поштова, 3, код 32468926; до Борівської районної державної адміністрації, Харківська область, смт. Борова, вул. Леніна, 1, код 04059467; про стягнення 251847, 93 грн. за участю представників:

позивача - Ткаченко С.В., довіреність №1 від 10.01.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Борівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Борівської районної державної адміністрації про стягнення основного боргу у розмірі 195475,25грн., пені в сумі 56372,68грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором про постачання теплової енергії №801 від 28.12.2007р. в частині повної та своєчасної оплати вартості теплової енергії поставленої позивачем у період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основної заборгованості, згідно п.7.2.2. договору нараховано відповідачу пеню; в якості правових підстав позову вказує на приписи ст.ст. 509, 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 198 ГК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач протягом періоду з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., отримавши теплову енергію на суму 346254,81грн., в порушення п.п. 3.2.2., 6.3. договору, оплачував послуги з постачання теплової енергії частково - на суму 150779,56грн., в зв"язку з чим у останнього перед позивачем утворилася сума заборгованості у розмірі 195475,25грн., на підтвердження дотримання позивачем п.4.2.4. договору надав копії відповідних публікацій у засобах масової інформації, рішення Борівської районної ради 19 сесії 5 скликання від 30.04.2009р., постанову НКРРКП України №99 від 30.09.2011р. та звернувся до суду з клопотанням про надання документальних доказів б/н від 16.09.2013р. (вх.№33892 від 17.09.2013р.).

Відповідач ані в судове засідання 04.09.2013р., ані в судове засідання 17.09.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, та відзив на позов до суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, - 30.08.2013р. та 10.09.2013р., відповідно, що підтверджується відмітками на поштових повідомленнях про вручення відповідачу ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між Борівським підприємством теплових мереж (Борівське комунальне підприємство теплових мереж (статут в новій редакції, а.с. 10-25, свідоцтво про держ.реєстрацію юр. особи серії А00 №646461, а.с.26), постачальник) та Борівською районною державною адміністрацією (споживач) 28.12.2007р. укладений договір №801 про постачання теплової енергії, згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов"язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (а.с. 31), у якому встановлено, що обсяги постачання теплової енергії в гарячій воді в межах Q рік = 180,405 Гкал, орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 58416,64грн., ПДВ 11683,33грн., усього 70099,97грн. (п.2. додатку). Об"єкти постачання теплової енергії споживачу : адмінприміщення, гараж, адреса підключеної будівлі вул. Леніна, 1.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом Харківської області та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір №801 про постачання теплової енергії від 28.12.2007р. діючим.

Договір №801 про постачання теплової енергії від 28.12.2007р. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За змістом п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачувати постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу протягом періоду з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. на суму 346254,81грн., в порушення п.п. 3.2.2., 6.3. договору, оплачував послуги з постачання теплової енергії частково - на суму 150779,56грн., в зв"язку з чим у останнього перед позивачем утворилася сума заборгованості у розмірі 195475,25грн., що у тому числі, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013р., підписаним сторонами та скріпленим печатками (а.с. 34).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 195475,25 гривень нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 56372,68грн., суд встановив наступне.

Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року № 686-ХІУ є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні суб'єктами підприємницької діяльності плати за комунальні послуги.

В силу частини 3 статті 1 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Частиною 1 статті 1 цього ж Закону передбачено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки, в тому числі й за відсутності у договорі такої умови. Факт домовленості сторін про неустойку саме у розмірі, встановленому Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов'язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Відповідно умов договору "Відповідальність сторін" по розділу 7 за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань по договору, крім випадку письмової відмови сторони.

Так, згідно пп.7.2.2 п.7.2 розділу 7 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію-нараховується пеня на користь постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

За розрахунком позивача (а.с.36-38) розмір пені за період з 16.11.2010р. по 31.07.2013р. склав 56372,68грн.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим, пунктом 7.2.2. договору встановлено, що несвоєчасно виконання розрахунків за спожиту теплову енергію нараховується пеня на користь постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним. Тобто, визначена сторонами редакція вказаного пункту не містить застережень щодо неможливості нарахування пені за більш ніж шестимісячний термін, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, а навпаки, встановлює можливість її нарахування за кожен день прострочення, пов'язуючи момент припинення її нарахування з днем погашення заборгованості зі сплати вартості спожитої теплової енергії (правова позиція щодо незастосування до нарахування штрафних санкцій шестимісячного терміну, передбаченого у ч. 6 ст. 232 ГК України, у разі встановлення у договорі іншого періоду їх нарахування, висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №3/063-09).

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем не було заявлено про застосування строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 56372,68грн. правомірні, обгрунтовані, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Суд неодноразово зобов'язував відповідача надати докази, які мають значення для вирішення спору по суті, та забезпечити явку представника Борівської районної державної адміністрації. Факт отримання відповідачем ухвал суду від 23.08.2013р. та від 04.09.2013р. підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем жодного витребуваного судом документу не надано, явку свого представника не забезпечено. Докази поважності причини не надання відповідачем документів відсутні, а тому суд приходить до висновку про ухилення відповідачем від вчинення дій, покладених на нього судом. Враховуючи вищевикладене, з відповідача має бути стягнуто в доход Державного бюджету України 1700грн.00коп. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Борівської районної державної адміністрації (Харківська область, смт. Борова, вул. Леніна, 1, код 04059467) на користь Борівського комунального підприємства теплових мереж (Харківська область, смт. Борова, вул. Поштова, 3, код 32468926) основного боргу у розмірі 195475,25грн., пеню в сумі 56372,68грн.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Борівської районної державної адміністрації (Харківська область, смт. Борова, вул. Леніна, 1, код 04059467) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1700грн.00коп. штрафу за ухилення від дій, покладених господарським судом.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.