Рішення № 33620337, 18.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2013 року Справа № 913/1805/13

Провадження №8/913/1805/13

За позовом Комунального теплозабезпечуючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області,

до Комунального підприємства "Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 1339391 грн. 49 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Агафонов П.О. - юрисконсульт, - довіреність №651 від 15.02.2013;

від відповідача - Мальцева О.М. - представник, - довіреність №2250 від 01.08.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 1339391,49 грн., надані ним у період з лютого 2007 року по червень 2013 року, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №59 між підприємством теплових мереж та житлово-експлуатаційною організацією з забезпечення населення тепловою енергією міста Алчевська, укладеного між сторонами 06.04.2006.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1805/13.

На підставі ст. 77 ГПК України її розгляд було відкладено: з 18.07.2013 до 05.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду в частині надання витребуваних документів; з 05.08.2013 до 19.08.2013 та з 19.08.2013 до 12.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази; з тією ж метою була оголошена перерва з 12.09.2013 до 18.09.2013.

На вимогу суду 18.07.2013 позивач надав пояснення за вих. №771 від 17.07.2013, у якому вказав, що основний борг, який він просить стягнути з відповідача, утворився у період з лютого 2007 року по червень 2013 року (а.с.40-41).

Ухвалою суду від 19.08.2013 задоволено заяву позивача про продовження терміну розгляду справи на 15 днів, - до 18.09.2013 (а.с.242,247-248).

У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2013, представник позивача на питання суду пояснив, що з 2009 року договірні правовідносини між ним та відповідачем припинилися, - тобто з 2009 року позивач не надає йому на підставі відповідного договору послуги з теплопостачання.

Вищевикладене надало суду підстави для висновку, що позивач належним чином не визначив предмет позову, оскільки, незважаючи на приписи ст.54 ГПК України про необхідність визначення змісту позовних вимог, - він, зокрема, у тексті позовної заяви не зазначив період, впродовж якого утворився основний борг.

В той же час він надав до справи 2 розрахунки суми позову, а саме:

1)розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію КП "АЖЕО" згідно договору №102/1/5 за період з 01.11.2008 року по 31.05.2013 року, - згідно якому сума основного боргу становить 1339391,49 грн. (а.с.19-25);

2)розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію КП "АЖЕО" згідно договору №59(102/1/5) за період з 01.02.2007 року по 31.05.2013 року, - згідно якому сума основного боргу також становить 1339391,49 грн. (а.с.43-55).

Однак до справи позивач надав договір №59 між підприємством теплових мереж та житлово-експлуатаційною організацією про забезпечення населення тепловою енергією міста Алчевська, укладений між сторонами 06.04.2006, з протоколом розбіжностей (а.с.10-14; 15-18).

З огляду на вищевикладене у суду виникли підстави для висновку, що йдеться про три різних договори, - у зв'язку з чим суд висунув вимогу до позивача про невідкладне уточнення, на підставі якого саме договору між ним та відповідачем він надавав останньому послуги з теплопостачання, вартість яких є предметом цього спору, та, крім того, надання до справи договорів №102/1/5 та №59(102/1/5).

12.09.2013, через канцелярію суду, позивач подав заяву за вих. №998 від 11.09.2013, якою довів до відома суду, що:

заявлена до стягнення сума боргу утворилася за період з 01.02.2007 по 26.02.2013;

договори №102/1/5 та №59(102/1/5) між сторонами не укладалися та (як додатково він пояснив у судовому засіданні, що відбулося 18.09.2013) "в природі не існують", - а номер договору 102/1/5 використовується підприємством в програмному забезпеченні, завдяки якому ним здійснюється облік стану розрахунків зі споживачами КТП "Алчевськтеплокомуненерго", у т.ч. за договором №59 від 06.04.2006. Позивач твердить, що внести двозначний номер договору (а саме 59) до даного програмного забезпечення не є можливим, оскільки дана програма не підтримує двозначні номери договорів.

Судом цю заяву долучено до справи та взято до уваги при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 18.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав та просить залишити його без розгляду (заперечення на позовну заяву за вих. №718 від 02.08.2013) (а.с.119-120).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.04.2006 між позивачем (виробник) та відповідачем (виконавець) у простій письмовій формі, з протоколом розбіжностей, був укладений договір №59 між підприємством теплових мереж та житлово-експлуатаційною організацією з забезпечення населення тепловою енергією міста Алчевськ, відповідно до якого виробник забезпечує житловий фонд Алчевської територіальної громади, який перебуває на балансі та обслуговуванні виконавця, тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання для населення до межі розділу теплових мереж (п.1.1).

Виконавець здійснює утримання та технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання і забезпечує розподіл та регулювання теплової енергії, яку виробник подає на житловий будинок (п.1.2).

Виробник надає послуги з теплозабезпечення на об'єкти виконавця згідно додатку №1 (п.2.1).

Розрахунки за користування тепловою енергією у житлових будинках здійснюються безпосередньо між споживачами (населенням) та виконавцем у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування (п.4.1).

Оплата за отримані населенням послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання здійснюється виконавцем - виробнику згідно показань приладів обліку, а у разі їх відсутності - за встановленими нормами та тарифами пропорційно отриманим платежам та відповідно до порядку, встановленого та затвердженого органом місцевого самоврядування (п.4.2).

До числа обов'язків виробника, зокрема, віднесено надання інформації про сплату за власні послуги, облік пільг та наданих субсидій (п.4.3).

У п.4.4 договору зазначено, що підприємства та організації, незалежно від форми власності, які орендують приміщення у житлових будинках виконавця, послуги з опалення та гарячого водопостачання сплачують виробнику на підставі прямих договорів.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі невиконання договірних зобов'язань сторони несуть матеріальну відповідальність.

Термін дії договору - з 01.06.2006 до 01.06.2007. Якщо жодна із сторін не заявить за один місяць до закінчення договору про його розірвання, то він вважається пролонгованим на той же термін (п.7.1) (а.с.10-14;15-18).

01.02.2007 сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, з протоколом розбіжностей, на підставі якої його доповнено низкою пунктів, у тому числі тими, що мають значення для вирішення цього спору, а саме:

п.1.2.1, - відповідно до якого розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються за загальну площу житлових будинків, які відносяться до житлово-експлуатаційного управління №6 міста Алчевська (перелік - згідно додатку №2), з визначеним у цьому ж пункті максимальним тепловим навантаженням. У разі зміни тарифів на послуги центрального опалення нові тарифи є обов'язковими для споживача з моменту введення;

п.1.2.2, - відповідно до якого усі розрахунки за цим договором здійснюються на підставі платіжних документів, які виписуються виробником виконавцю, щомісячно впродовж опалювального сезону, не пізніше 20 числа наступного місяця;

п.4.1.1, - згідно якому розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуг вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку затримки надходження грошових коштів за спожиті послуги виконавець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу.

На підтвердження своїх вимог позивач не надав до справи жодного документального доказу, який би свідчив про виконання сторонами вищезгаданого договору №59 від 06.04.2006.

Натомість він надав до справи наступні документальні докази про виконання договору №102/1/5 від 01 лютого 2007 року, а саме:

1)рахунки №1392 за період з листопада по грудень 2008 року та з січня по квітень 2009 року на загальну суму 4.195.400,16 грн. (496636,84 грн. + 757464,02 грн. + 934409,26 грн. + 800749,01 грн. + 726942,68 грн. + 479198,35 грн.) (а.с.96,98,100,102,104,108-109), - кожен з яких містить докази його отримання відповідачем;

2)акти приймання-передачі теплової енергії №1392 за аналогічний період та на аналогічну суму, кожен з який скріплений печатками сторін та підписами їх уповноважених представників (а.с.97,99,101,103,105,106-107).

Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.02.2007 по 26.02.2013 неналежним чином поставився до виконання умов договору №102/1/5, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1339391,49 грн. (розрахунок суми позову, - а .с. 43-55).

На обгрунтування свого твердження про те, що термін позовної давності за цим спором не скінчився, позивач надав до справи наступні акти взаємозвірок стану розрахунків за договором №102/1/5 від 01.02.2007, підписані від імені відповідача заступником головного бухгалтера його структурного підрозділу - Житлово-експлуатаційної ділянки №6 (далі - ЖЕД №6) Лозовською В.Ф.:

№334 від 31.05.2007 (а.с.56);

№342 від 30.11.2008 (а.с.57);

№743 від 30.11.2010 (а.с.59);

№167 від 29.04.2011 (а.с.60);

№174 від 30.04.2011 (а.с.61);

№353 від 31.08.2011 (а.с.62);

№386 від 30.11.2011 (а.с.63);

№348 від 01.04.2012 (а.с.64);

№56 від 31.03.2013 (а.с.75); та інші, - згідно яким відповідач визнав наявність у цього перед позивачем сум боргу, зазначених у кожному з актів.

До справи також надано акт взаємозвірки стану розрахунків між сторонами за період з лютого 2007 року по серпень 2012 року, згідно якому сума боргу становить 1.539.391,49 грн. (а.с.65-74), - але цей акт взагалі не містить посилання на те, у зв'язку з виконанням якого саме договору вона була здійснена.

Позивач вважає, що одним з доказів наявності у відповідача заявленого до стягнення боргу є графік погашення заборгованості за договором №59 від 06.04.2006 на суму 1.100.762,22 грн. (а.с.79).

Підставою для звернення позивача з цим позовом до суду став факт невжиття відповідачем заходів до погашення заявленої до стягнення суми боргу.

Відповідач позов не визнав та просить залишити його без розгляду.

ІІ.Заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд вважає, що позивач у даній справі не дотримався зазначених приписів, про що свідчить наступне.

Як встановлено статтею 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач на підтвердження виконання зі свого боку договору №59 від 06.04.2006 не надав жодного документального доказу.

Його твердження про те, що доказами його виконання слід вважати документи, складені з посиланням на договір №102/1/5 від 01.02.2007, оскільки того ж дня (тобто 01.02.2007) була укладена додаткова угода №1 до договору №59 від 06.04.2006, - суд не приймає до уваги та не вважає належним та допустимим доказом у справі з огляду на таке.

Згадана додаткова угода у своїй назві не містить номера 102/1/5; вона також не є самостійним договором у розумінні ст.626 Цивільного кодексу України, - оскільки, як видно з її змісту, містить лише перелік пунктів, якими доповнено основний договір №59 від 06.04.2006.

Ця ж угода не містить пункту, у якому було б сказано про те, що з моменту її укладення договір №59 від 06.04.2006 слід іменувати як договір №102/1/5 від 01.02.2007.

Крім того, до справи не надано жодного іншого доказу, який би свідчив про те, що договір №59 від 06.04.2006 та договір №102/1/5 від 01.02.2007 - є одним і тим же договором, - більше того, - позивач сам стверджує (заява за вих. №998 від 11.09.2013), що договір №102/1/5 від 01.02.2007 не укладався та не існує.

Твердження позивача про те, що згадуване ним комп'ютерне програмне забезпечення, яке використовується для обліку його господарської діяльності, не підтримує двоцифровий формат номеру договору, судом оцінюється критично як безпідставне та надумане, оскільки ця обставина не позбавляла його можливості складати документи про виконання договору №59 від 06.04.2006 шляхом, наприклад, рукописного зазначення у їх тексті номеру договору.

Оцінивши доводи позивача про те, що, на його думку, доказом визнання відповідачем наявності у нього боргу перед позивачем є вищезгадані акти взаємозвірок (а.с.56-64; 65-74;75), суд не погоджується з ними, оскільки:

всі вони складені у зв'язку з виконанням договору №102/1/5 від 01.02.2007, а не договору №59 від 06.04.2006;

як сказано вище у цьому рішенні, зазначені акти від імені відповідача підписані заступником головного бухгалтера ЖЕД №6 Лозовською В.Ф., без посилання на будь-які докази наявності у неї відповідних повноважень на їх підписання, - що суперечить приписам ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Загальновідомим є той факт, що заступник головного бухгалтера підприємства не є органом останнього.

Оцінивши інші наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що у нього відсутні підстави для визнання належним та допустимим доказом у справі графіка погашення заборгованості за договором №59 від 06.04.2006 на суму 1.100.762,22 грн. (а.с.79), - оскільки наявність зазначеної у ньому суми боргу не підтверджена жодним іншим доказом у справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому в силу ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів наявність обставин, які б звільняли його від обов'язку доказування за цим спором, а належних та допустимих доказів до справи не надав.

Частиною 1 ст. 47 ГПК України встановлено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, - а тому вони не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,47,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Комунального теплозабезпечуючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" до Комунального підприємства "Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання" - про стягнення 1339391 грн. 49 коп. - відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 18.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 вересня 2013 року.

Суддя А.П. Середа