Рішення № 33620175, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13296/13 09.09.13 р.

За позовомЩербини Тетяни Михайлівнидо1. Приватного виробничого підприємства «Сіріус» 2. Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Щербина Микола Григоровичпровизнання недійсними рішень

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного виробничого підприємства «Сіріус»,доПриватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк» пропро визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Бойко Р.В.Представники сторін:

Від позивача:Багатченко Ю.В. Від відповідача 1: Макидон М.М.Від відповідача 2:Хоменко А.В.Від третьої особи 1:не з'явивсяВід третьої особи 2:Мединський М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Щербина Тетяна Михайлівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» та Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про визнання недійсними рішень засновника (власника) Приватного виробничого підприємства «Сіріус» від 15.11.2010 р. та 14.12.2010 р., а також визнання недійсним рішення Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд», оформлених протоколом № 6 від 24.11.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Щербина М.Г. міг приймати оскаржувані рішення виключно за наявності згоди позивача, оскільки вони стосуються майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі №910/13296/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Щербину Миколу Григоровича, розгляд справи призначено на 25.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача 2 та третьої особи розгляд справи відкладено до 01.08.2013р.

26.07.2013 р. до канцелярії суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного виробничого підприємства «Сіріус» до Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» від 24.11.2010 р., оформленого протоколом № 6.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. прийнято для спільного розгляду у справі №910/13296/13 позов Приватного виробничого підприємства «Сіріус» до Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про визнання недійсним рішення загальних зборів, порушивши провадження за ним, розгляд позовної заяви призначено на 01.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. залучено до участі у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного виробничого підприємства «Сіріус», в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та відкладено розгляд справи на 22.08.2013 р.

В судових засіданнях 22.08.2013 р. та 29.08.2013 р. оголошувалась перерва до 29.08.2013 р. та 09.09.2013 р. відповідно.

22.08.2013 р. до господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Приймаючи до уваги те, що справа №910/13296/13 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, суд не вбачає достатніх підстав для введення до складу суду додатково двох суддів.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.09.2013 р., з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача-1 в судове засідання з'явився, позов Щербини Т.М. визнав, а також підтримав заявлений ним позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Представники відповідача-2 та третьої особи-2 в судове засідання з'явились, проти задоволення позову Щербини Т.М. та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору заперечували.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому за клопотанням третьої особи 2 здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.1995 р. Радянською районною державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (надалі - «Підприємство»).

Відповідно до п. 1.1 Статуту (в редакції, яка діяла з 22.03.2007 р. по 09.02.2011 р.) Приватне виробниче підприємство «Сіріус» реорганізовано шляхом виділення Приватного виробничого підприємства «Сіріус-1». Приватне виробниче підприємство «Сіріус-1» є правонаступником Приватного виробничого підприємства «Сіріус» тільки у частині прав та обов'язків, які випливають з договору про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 р., укладеного між ПВП «Сіріус» та Державним геологічним підприємством «Полтаванафтогазгеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України». Правонаступництво за договором про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 р. здійснюється Приватним виробничим підприємством «Сіріус-1» згідно з самостійним балансом.

Засновником та власником Підприємства, згідно п. 1.1 Статуту, є громадянин України Щербина Микола Григорович.

В п. 6.3 Статуту (в редакції, яка діяла з 22.03.2007 р. по 09.02.2011 р.) визначено, що майно підприємства належить засновнику (власнику).

В свою чергу, Приватне виробниче підприємство «Сіріус» є одним із засновників Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» та є власником 9999 акцій ЗАТ «Сіріус-Буд», що становить 99,99 % від загальної кількості акцій ЗАТ «Сіріус-Буд».

15.11.2010 р. власником (засновником) ПВП «Сіріус» Щербиною Миколою Григоровичем прийнято рішення делегувати директора Приватного виробничого підприємства «Сіріус» Щербину Миколу Григоровича для прийняття участі у загальних зборах Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» та делегувати йому повноваження голосувати «ЗА» згідно порядку денного засідання загальних зборів учасників Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» щодо надання будівлі універмагу «Троєщина», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21-А та знаходиться у власності ЗАТ «Сіріус-Буд», в забезпечення виконання зобов'язань ПВП «Сіріус» за кредитом у сумі 15 000 000,00 грн., який залучається ПВП «Сіріус» у АТ «Дельта-Банк» та в забезпечення виконання зобов'язань ПВП «Сіріус» за реструктуризацією кредиту в сумі 240 000 000,00 грн., який надавався ТОВ «Укрпромбанк» та переходить на обслуговування в АТ «Дельта-Банк», а також про надання виконуючому обов'язки директора ЗАТ «Сіріус-Буд» Щербині Миколі Григоровичу повноважень на укладення з АТ «Дельта-Банк» договорів застави (іпотеки), договорів страхування та всіх інших необхідних документів на умовах запропонованих банком, голосувати - «ЗА».

24.11.2010 р. були проведені Загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд».

Рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сіріус-Буд», оформленим протоколом № 6 від 24.11.2010 р., вирішено наступне: ЗАТ «Сіріус-Буд» виступити майновим поручителем ПВП «Сіріус» за кредитом, який залучається у АТ "Дельта-Банк", та по реструктуризованому кредиту, який надавався ТОВ «Укрпромбанк» та переходить на обслуговування в АТ «Дельта-Банк» з наданням кредитору в заставу будівлю універмагу «Троєщина», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 21-А, а також вирішено надати повноваження в.о. директора ЗАТ «Сіріус-Буд» Щербині Миколі Григоровичу повноваження на укладення з АТ «Дельта-Банк» договорів застави (іпотеки), договорів страхування та всіх інших необхідних документів на умовах запропонованих банком.

14.12.2010 р. власником (засновником) ПВП «Сіріус» Щербиною Миколою Григоровичем прийнято рішення, зокрема, в забезпечення зобов'язань по Кредитному договору № 336/КВ-06 від 17.11.2006 р., загальна сума кредиту 230 000 000,00 грн. та новому кредитному договору, сума кредиту 15 000 000,00 грн., надати майно: будівлю універмагу по вул. Т.Драйзера, 21-А в м. Києві, що належить ЗАТ «Сіріус-Буд», а утримувачем акцій є ПВП «Сіріус»; будівлю та обладнання заводу по заморозці ягід та фруктів, розташованого в с. Водяники, Черкаської області, який належить ПВП «Сіріус».

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав для визнання недійсними вказаних рішень власника (засновника) ПВП «Сіріус» та рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сіріус-Буд». Крім того, в рамках даної справи з позовом про визнання недійсним рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сіріус-Буд» від 24.11.2010 р., оформленого протоколом № 6, звернулась третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ПВП «Сіріус».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач по справі зазначає, що під час створення Приватного виробничого підприємства «Сіріус» Щербина Микола Григорович перебував у шлюбі з Щербиною Тетяною Михайлівною (позивач по справі), а відтак, статутний капітал та майно ПВП «Сіріус» є спільною сумісною власністю Щербини М.Г. та позивача. Тому, за твердженням позивача, Щербина М.Г. міг приймати оскаржувані рішення виключно за наявності згоди позивача.

Як свідчать матеріали справи, 02.08.1980 р. між Щербиною Миколою Григоровичем та Турковською Теняною Михайлівною (позивач) було укладено шлюб, зареєстрований Водяницькою сільською радою Звенигородського району Черкаської області.

Відповідно до п. 1 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється, зокрема, внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

12.05.2013 р. Щербина Микола Григорович помер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть та свідчить про припинення з 12.05.2013 р. шлюбу між позивачем та Щербиною М.Г. Доказів розірвання або припинення вказано шлюбу з інших підстав раніше названої дати матеріали справи не містять.

Державна реєстрація приватного виробничого підприємства «Сіріус» як юридичної особи була проведена 05.12.1995 р., тобто на час перебування в шлюбі позивача та Щербини М.Г.

За змістом ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на момент державної реєстрації Підприємства) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічні положення наведені у ст. 60 Сімейного кодексу України, у якій вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

В рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України зазначено, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (частини перша, друга статті 66 Господарського кодексу України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов'язки.

На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на зміст наведеної норми факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою лише встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором. За таких обставин, посилання ПАТ "Дельта-банк" на необхідність додаткового доведення Щербиною Т.М. факту існування спільної сумісної власності Підприємства є безпідставним, оскільки тягар доказування в даному випадку покладається на банк, який жодних доказів на спростовування наведеного не надав.

Відтак, враховуючи, що Статутом ПВП «Сіріус» визначено, що статутний капітал та все майно підприємства належить його засновнику - Щербині Миколі Григоровичу, а Підприємство було зареєстровано та здійснювало свою діяльність (на момент прийняття спірних рішень) на час дії шлюбу позивача та Щербини Миколи Григоровича, з огляду на положення ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 60 Сімейного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. № 17-рп/2012, статутний капітал та майно Підприємства належало до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При цьому, положеннями ч. 1, 3 ст. 62 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Пунктом о) ст. 5.2 Статуту Підприємства визначено, що до компетенції директора (засновника) відноситься одноосібне розпорядження майном Підприємства.

При цьому, з урахуванням викладених положень Сімейного кодексу України такі повноваження можуть реалізовуватися виключно за наявності обопільної згоди обох із подружжя, оскільки для ухвалення такого рішення потрібно проста більшість голосів, в той час як кожен члени подружжя мають їх порівну. Наявне у вказаному пункті слово "одноосібне" не спростовує норми ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 60 Сімейного кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. № 17-рп/2012, які мають переважне застосування.

Посилання ПАТ "Дельта-банк" на те, що спільним майном є виключно майно передане до статутного фонду Підприємства спростовується викладеними нормами чинного законодавства та змістом п. 6.3 Статуту Підприємства.

Оскаржувані рішення засновника Підприємства стосуються розпорядження майном ПВП «Сіріус», яке згідно п. 6.3 Статуту (в редакції, яка діяла з 22.03.2007 р. по 09.02.2011 р.) є майном засновника, тобто спільною сумісною власністю Щербини М.Г. та Щербини Т.М., а тому для їх легітимності необхідним є надання другим із подружжя в порядку ст. 62 Сімейного кодексу України згоди на вчинення правочинів, яких вони стосуються.

Проте, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надання позивачем згоди на прийняття передбачених спірними рішеннями правочинів, або уповноваження Щербини М.Г. на вчинення відповідних правочинів в порядку ч. 3 ст. 369 Цивільного кодексу України.

Таким чином, рішення засновника ПВП «Сіріус» Щербини М.Г. від 15.11.2010 р. та від 14.12.2010 р. є такими, що суперечать нормам ст. 61, ч.ч. 1, 3 ст. 62 Сімейного кодексу України, ст. 369 Цивільного кодексу України, рішенню Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. № 17-рп/2012, п. о) ст. 5.2 Статуту Підприємства, а тому в силу положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, а за змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України «Про акціонерні товариства» у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.

Пунктом 10.1.1 Статуту Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що у Загальних зборах АТ мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є, як особисто, так і через своїх представників, які діють на підставі довіреності. Загальні збори акціонерів визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (їх представники), що мають більш як 60 % голосів (п. 10.1.2 Статуту).

Отже, як положеннями законодавства, так і Статутом ЗАТ «Сіріус-Буд» передбачено, що акціонери мають право брати участь в Загальних зборах як особисто, так і через своїх представників.

В даному випадку, акціонером ЗАТ "Сіріус-Буд" є Підприємство.

Згідно із ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як зазначено в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством.

В даному випадку, керівник Підприємства Щербина Микола Григорович, приймаючи участь у Загальних зборах ЗАТ "Сіріус-буд" та голосуючи по питаннях, виставлених на голосування, діяв на підставі наданих йому повноважень рішенням засновника ПВП «Сіріус» від 15.11.2010 р.

Однак, судом встановлено, що в силу ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судом не може застосовуватись рішення від 15.11.2010 р. власника (засновника) ПВП «Сіріус» Щербини М.Г. як таке, що прийнято з порушенням положень законодавства.

Отже, той факт, що судом встановлено невідповідність рішення власника (засновника) ПВП «Сіріус» положенням законодавства, свідчить про відсутність у Щербини Миколи Григоровича повноважень на представництво юридичної особи - ПВП «Сіріус» та права голосувати на Загальних зборах акціонерів.

Положеннями Статуту ЗАТ «Сіріус-Буд» (п. 9.1.5, 10.1.5) передбачено, що рішення Загальних зборів акціонерів приймаються більшістю голосів у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у Зборах, з таких питань: зміна Статуту товариства, прийняття рішення про припинення діяльності товариства та створення та припинення дочірніх підприємств, філій та представництв товариства. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, що беруть участь у Загальних зборах. Акціонери або їх представники, що беруть участь у Загальних зборах, голосують за принципом: 1 акція - 1 голос.

З протоколу № 6 від 24.11.2010 р. вбачається, що на Загальних зборах з усіх винесених на порядок денний питань рішення прийнято одноголосно. При цьому, ПВП «Сіріус» володіло 99,99% акцій, а отже, мало таку ж кількість голосів щодо прийняття рішень стосовно питань порядку денного.

В той же час відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.

Враховуючи, що Щербина М.Г. належним чином оформлених повноважень на участь від імені ПВП «Сіріус» (яке є власником більше 60% акцій ЗАТ «Сіріус-Буд») у Загальних зборах акціонерів не мав та з огляду на положення ч. 2 ст. 41 Закону України «Про акціонерні товариства», кворум на проведення Загальних заборів акціонерів, які проходили 24.11.2010 р., був відсутній.

В п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вказано, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

Відтак, з огляду на те, що рішення Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» від 24.11.2010 р., оформленого протоколом № 6, було прийнято за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття рішення, вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є обґрунтованими, а вказане рішення підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта-Банк» зазначив, що в даній справі Приватне виробниче підприємство «Сіріус» виступає і відповідачем у справі, і одночасно третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору. Тобто, фактично одна особа поєднує в собі статус і позивача, відповідача.

Проте, вказані твердження судом відхиляються з огляду на наступне.

За змістом ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Щербиною Т.М. фактично було заявлено позов з трьома немайновими вимогами до двох співвідповідачів. При цьому, вимоги про визнання недійсними двох рішень власника (засновника) Підприємства пред'явлені до відповідача-1 - ПВП «Сіріус». В свою чергу, вимога про визнання недійсним рішення Загальних зборів акціонерів стосується лише відповідача-2 - ПАТ «Сіріус-Буд». В позові третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору заявлено вимогу про визнання недійсним рішення Загальних зборів акціонерів, що пред'явлена до ПАТ «Сіріус-Буд».

Відтак, враховуючи, що відповідачами у справі є особи, яким пред'явлено позовну вимогу, а в рамках первісного позову вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів акціонерів від 24.11.2010 р. ПВП «Сіріус» не стосуються, спростовуються твердження третьої особи про те, що Підприємство виступає одночасно і позивачем, і відповідачем в рамках однієї справи щодо однієї і тієї ж вимоги.

Раз із цим, суд відзначає, що в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В пунктах 4.2, 4.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Враховуючи, що ПВП «Сіріус» не є господарським товариством, а позов у даній справі пред'явлено фізичною особою, то такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі в частині позовних вимог Щербини Тетяни Михайлівни до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» та Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про визнання недійсними рішень підлягає припиненню.

У зв'язку з припиненням провадження у справі за вимогами Щербини Т.М. на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача. Витрати по сплаті судового збору за розгляд вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору покладається на відповідача - Приватне акціонерне товариство «Сіріус-Буд».

Припинення провадження за первісним позовом не зумовлює автоматичне припинення провадження за позовом третьої особи, а визначені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження за позовом Підприємства у суду відсутні, а тому клопотання ПАТ "Дельта-банк" про припинення провадження у справі підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/13296/13 в частині позовних вимог Щербини Тетяни Михайлівни до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» та Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» про визнання недійсними рішень припинити.

2. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного виробничого підприємства «Сіріус» задовольнити повністю .

3. Визнати недійсним рішення Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Сіріус-Буд» від 24.11.2010 р., оформлене протоколом № 6.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд» (02222, м. Київ, вул. Т.Драйзера, 21-А, ідентифікаційний код 32732654) на користь Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 65-б, ідентифікаційний код 21487555) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Щербини Тетяни Михайлівни (м. Київ, вул. Мануільського, 25, кв. 13) судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.09.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко