Ухвала суду № 33619424, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5582/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва до Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України у розмірі 207 504,16 грн., яка виникла в зв'язку з несплатою товариством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просив суд стягнути заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 207 504,16 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 16-а; код ЄДРПОУ 33056977) на користь управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 207504 (двісті сім тисяч п'ятсот чотири) грн. 16 коп. на реквізити р/р 256083012611 в ГУ Ощадбанку по м.Києву та Київській області МФО 322669, код 26063587.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Київфундаментбуд» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

На підставі вищенаведеного, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до ПАТ «Київфундаментбуд» були виставлені вимоги про сплату боргу, а саме: -03.12.2012 року №Ю-0192 на загальну суму боргу станом на 30.11.2012 року в розмірі 71057,06 грн., яка була отримана товариством 10.12.2012; - 02.01.2013 року №Ю-0192 на загальну суму боргу станом на 31.12.2012 року в розмірі 49148,17 грн., яка була отримана товариством 11.01.2013; - 01.02.2013 року №Ю-0192 на загальну суму боргу станом на 31.01.2013 року в розмірі 39073,92 грн., яка була отримана товариством 12.02.2013; - 01.03.2013року №Ю-0192 на загальну суму боргу станом на 28.02.2013 року в розмірі 48225,01 грн., яка була отримана товариством 12.03.2013.

Як вбачається з наданих заперечень проти позову, відповідач вказує на те, що згідно платіжних доручень від 13.11.2012р. №219, №216, від 27.11.2012р. №246, №245, від 28.11.2012р. №248, №250, від 30.11.2012р. №268, №267, від 03.12.2012р. №277, №279, від 17.12.2012р. №294, №295, від 18.12.2012р. №302, №303, від 28.12.2012р. №332, №333, від 11.01.2013р. №348, від17.01.2013р. №364, від 18.01.2013р. №368, від 22.01.2013р. №374, від 01.02.2013р. №398, від 25.01.2013р. №378, від 26.02.2013р. №458, від 22.02.2013р. №446, від 21.02.2013р. №442, від 06.02.2013р. №406 разом сума сплати єдиного внеску по вище зазначеним вимогам, з жовтня 2012 року по січень 2013 року становить 144 141,00 грн., тому сума заборгованості становить 63 363,16 грн.

На вимогу суду з урахуванням сплаченого внеску товариством за вищезазначеними платіжними дорученням надано довідку від 24.05.2013р. №5631/07 про заборгованість ПРАТ «Київфундаментбуд», в якій вказано, що станом на 24.05.2013р. відповідно до вимоги від 03.12.12 №Ю-0192 товариство має борг у сумі 207 504,16 грн. Також зазначено, що відповідно до вищезазначених платіжних доручень ПРАТ «Київфундаментбуд» сума сплати становить 144 141,00 грн., проте вказана сума зарахована в рахунок погашення боргу минулих періодів у порядку календарної черговості його виникнення (за квітень, травень 2012 року).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, з дня набрання чинності вказаним Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 1 пункту 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, відповідач є платником єдиного внеску в розумінні цього Закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону, на платників єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно ч.12 вказаної статті, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частинами 2,4 статті 25 Закону визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Територіальні органи Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому, заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, сума боргу відповідача зі сплати єдиного внеску на час розгляду справи в суді складає 207 504,16 грн.

Відповідно до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутись суб'єкт владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.01 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті заборгованості на обов'язкове державне пенсійне страхування бюджету Пенсійного фонду завдано збитків, чим відповідно порушені інтереси та завдано шкоди державі шляхом підриву державної політики в галузі пенсійного забезпечення та створення належних умов для виплати пенсій.

Статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київфундаментбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 24 вересня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 20 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.