Рішення № 33618392, 23.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/7807/12 Головуючий у І інстанції Дмитренко А.М. Провадження № 22-ц/780/3279/13 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю.М.Категорія 46 23.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Савченка С.І.,

при секретарі: Цицюрському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначала, що з 17.10.1989 року по 12.03.2010 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними було придбано наступне майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 359 100 грн, трикімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 638 400 грн, двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 2 952 600 грн, автомобіль «HYNDAI SANTA FE» д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 199 500 грн, автомобіль «MAZDA CX-7» д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 167 580 грн, на загальну суму 4 317 180 грн. В період шлюбу в інтересах сім'ї, позивачкою укладалися кредитні договори, заборгованість по яких, після розірвання шлюбу, вона погашає одноособово. Загальна сума боргів за кредитними договорами на час розірвання шлюбу складала 72 575,45 дол США. Просила суд поділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2, де вона проживає з дочкою, та автомобіль «MAZDA CX-7» д.н.з. НОМЕР_3 всього на суму 3 120 180 грн, у власність відповідача виділити двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, автомобіль «HYNDAI SANTA FE» д.н.з. НОМЕР_4 всього на суму 1 197 000 грн, стягнути з неї на користь відповідача різницю у вартості часток з врахуванням боргових зобов'язань в розмірі 700 044 грн.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, і просила суд на підставі ст. 365 ЦК України припинити право спільної власності сторін на частки в нерухомому майні подружжя шляхом виділу відповідачу ОСОБА_2 у власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 320 000 грн, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 вартістю 638 400 грн; а їй - житлового будинку АДРЕСА_2 вартістю 2 106 000 грн; просила стягнути з неї на користь ОСОБА_2 211 460 грн різниці вартості часток майна з врахуванням сплачених позивачкою боргових зобов'язань за договорами кредитів.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання за ним права власності на майно, яку обґрунтовував тим, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 за спільні кошти було придбано наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_3 вартістю 640 000 грн, житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 4 800 000 грн, нежиле приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4 вартістю 6 400 000 грн, земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 вартістю 500 000 грн, а всього майна на суму 12 360 000 грн. Просив поділити спільне майно, визнавши за ним право власності на ? частину майна, яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Розділено спільне майно подружжя: у власність ОСОБА_3 виділено автомобіль «MAZDA CX-7» 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 160 000 грн, житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 2 106 000 грн, припинено право власності ОСОБА_2 на ? частину цього будинку.

Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль «HYNDAI SANTA FE» 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_4 вартістю 160 000 грн, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 320 000 грн, трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 вартістю 638 400 грн, припинено право власності ОСОБА_3 на ? частину вказаного нерухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості часток подружжя в нерухомому майні з врахуванням половини спільних боргових зобов'язань в сумі 211 460 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину нежилого приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року скасувати частково і ухвалити нове, задовольнивши його позовні вимоги в частині визнання права власності на ? частину спільного майна подружжя, а саме: права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3, права власності на ? частину жилого будинку АДРЕСА_2, права власності на ? частину земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2.

Вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року в частині припинення його часток у спільному майні є незаконним, оскільки порушені норми процесуального і матеріального права, а висновки, до яких дійшов суд не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності.

Апелянт посилається на те, що суд не звернув увагу на те, що в перелік майна подружжя при поділі двохкімнатна квартира не була включена. ОСОБА_3 у своїх остаточних вимогах питання щодо поділу майна подружжя відносно двохкімнатної квартири не ставила, а просила припинити частку ОСОБА_2 у зазначеній квартирі.

В доводах своєї скарги ОСОБА_2 стверджує, що не просив припинити частку ОСОБА_3 у трьохкімнатній квартирі, яка їй належить.

Зазначав, що врахування боргів подружжя може бути застосовано при поділі майна подружжя, але ніяк при припиненні частки у спільному майні, так як поділ майна подружжя регулюється нормами СК України, а припинення частки ЦК України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі, а висновки суду не ґрунтуються на законі.

Як установив суд - сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.10.1989 року по 22.03.2010 року. Під час шлюбу придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, двоповерховий житловий будинок АДРЕСА_2, автомобіль «HYNDAI SANTA FE» д.н.з. НОМЕР_4, автомобіль «MAZDA CX-7» д.н.з. НОМЕР_3, нежиле приміщення площею 527,3 кв.м за АДРЕСА_4.

07.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення Промінвестбанку» в м. Біла Церква та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 27-2007/ф, згідно якого їй надано кредит в сумі 44 000 доларів США з оплатою процентів в розмірі 11,50% річних строком до 07.02.2013 року на придбання автомобіля «MAZDA CX-7» згідно договору купівлі-продажу від 06.02.2007 року № 039/02-07, що вбачається з копії цього договору (а.с. 20), ОСОБА_2 надав письмову згоду ОСОБА_3 на одержання цього кредиту в сумі 44 000 доларів США. (а.с. 192)

Відповідно до довідки Білоцерківського безбалансового відділення ПАТ «Промінвестбанк» від 10.04.2012 року (а.с. 15), ОСОБА_3 за період з 01.02.2010 року по 05.07.2011 року сплачено коштів на погашення кредиту 15 858,55 доларів США та на погашення відсотків 1 752,50 доларів США, а згідно довідки від 06.07.2011 року (а.с. 76) наданий в заставу автомобіль «MAZDA CX-7» вільний від зобов'язань в зв'язку з повним погашенням кредиту.

20.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/0014/82/17403, згідно якого позичальнику було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 78 540 доларів США зі сплатою 12% річних за користування коштами на строк до 20.07.2017 року, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі.

Згідно листа-повідомлення банку від 15.04.2013 року (а.с. 189), всі зобов'язання по зазначеному кредитному договору ОСОБА_3 погашені.

Рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами по справі набрало законної сили 22.03.2010 року.

На виконання боргових зобов'язань подружжя позивачкою ОСОБА_3 було сплачено після розірвання шлюбу 90 664,37 доларів США (16 611,05 доларів США по договору з Промінвестбанком та 74 053,32 доларів США - по договору з АТ «Райффайзен Банк Аваль»), що згідно офіційного курсу долара США до гривні (100 доларів США : 799,30 грн) становить 724 680 грн, а половина боргових зобов'язань становить 362 340 грн.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що ніякої істотної шкоди інтересам відповідача при припиненні його частки в спільному майні обраним варіантом розподілу не завдається.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і зроблені в результаті порушення судом норм матеріального права.

Припиняючи право власності відповідача на частку будинку АДРЕСА_2, суд послався на те, що у спірному будинку зареєстровані і проживають тільки позивачка з дочкою. ОСОБА_2 же зареєстрований АДРЕСА_1.

Однак реєстрація ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та зазначення цієї адреси у позовній заяві не може бути доказом відсутності користування ним спірним будинком.

Суд не звернув уваги на наявну у матеріалах справи копію паспорта ОСОБА_3, яка тільки 13.03.2013 року сама знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_1 та того ж дня зареєструвалась за адресою будинку АДРЕСА_2 і визнав її такою, що одноосібно разом з дочкою користується спірним будинком.

Висновки суду про неможливість сторін спільно користуватися будинком, а також про неможливість розподілу будинку та квартир безпідставні.

Виділяючи відповідачу дві квартири суд не дав оцінки тому, чи буде завдана істотна шкода іншим охоронюваним законом інтересам відповідача, зокрема інтересам власника.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, статей 3, 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за обов'язкової умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Вартість житлового будинку АДРЕСА_2, який просила виділити у свою власність позивачка, становить згідно проведеної експертизи 2 106 000 грн, а вартість ? частини - 1 053 000 грн.

Позивачка внесла на депозитний рахунок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області грошові кошти лише в сумі 220 000 грн.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги того факту, що відповідач категорично заперечував та не надав згоди на отримання компенсації вартості його частини майна в спільному майні подружжя (ст. 71 СК України) та не обгрунтовано належним чином обраний ним варіант поділу майна та правильність вирішення розміру грошової компенсації на користь відповідача.

Колегією суддів встановлено, що сторони є співвласниками спірного будинку та квартир, їх частки є рівними. Відповідачу належить ? частина будинку та квартир і ця частка не може бути визнана незначною (п. 1 ст. 365 ЦК України).

Доказів, які свідчать про неможливість спільного володіння і користування будинком (п.3 ст.365 ЦК України) позивачкою до суду не було надано.

Згідно з нормою ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

В разі не вчинення сторонами дій, направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Припинення права власності відповідача на ? частку у будинку завдасть істотної шкоди його охоронюваним законом інтересам власника, частка якого у спільній власності є значною, а припинення права власності на цю частку у свою чергу унеможливить реалізацію відповідачем передбаченого законом права на отримання у власність відповідної частини земельної ділянки.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно було в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Сторонами ж не надано доказів наявності підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за яких суд мав дійти висновку про можливість припинення права власності позивача та відповідача на ? частку у спільному майні.

Враховуючи зазначені норми закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині поділу між сторонами житлового будинку та квартир з ухваленням нового рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, з визнанням права власності за кожною із сторін на ? частину спірного майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року скасувати в частині поділу між сторонами житлового будинку та квартир і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; ? частину квартири АДРЕСА_3; ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; ? частину квартири АДРЕСА_3; ? частину житлового будинку АДРЕСА_2.

В іншій частині позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді :