Ухвала суду № 33617909, 19.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 р.Справа № 820/2690/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі № 820/2690/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної виконавчої служби України

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби (далі - відповідач) в якому просила визнати протиправними дії відповідача пов'язані з повернення без виконання виконавчого листа, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова.

Зобов'язати відповідача виконати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано постанову від 01.03.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню №29165087.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України, пов'язаних з поверненням без виконання позивачу виконавчого листа, виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова, зобов'язання відповідача виконати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції , що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.11.2007 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області, Державного казначейства України про повернення стягнутого податку з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачений податок з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку у розмірі 10154 грн. 43 коп.

13.09.2011 року позивачу був виданий виконавчий лист за №2-а-156/2007 р.

04.10.2011 року вказаний виконавчий лист був поданий для примусового виконання до відповідача.

Постановою головного державного виконавця від 11.10.2011 року було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.12.2012 року було замінено боржника у виконавчому провадженні - Державне казначейство України його правонаступником - Державною казначейською службою України.

Постановою старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України від 01.03.2013 року виконавчий документ повернуто позивачу.

Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з незаконності повернення виконавчого документу позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 01.03.2013 року державний виконавець обґрунтував зазначену постанову положеннями п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за №845 в редакції від 06.02.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за №845 (в редакції на момент пред'явлення виконавчого документу до виконання) виконавчі документи пред'являються до виконання: органам казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання рішеннями про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом(у разі виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів); органам державної виконавчої служби у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників)

Відповідно до зазначеного Порядку боржниками визнаються розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що виконавчий лист позивачем було пред'явлено до примусового виконання до уповноваженого державного органу, оскільки за рішенням суду належить стягнути кошти з Державного казначейства України, яке є одержувачем бюджетних коштів, а тому належним органом з примусового виконання є Державна виконавча служба.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови державного виконавця Державної виконавчої служби України від 01.03.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві, підставою для прийняття зазначеної постанови стали приписи п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що вищевказана постанова старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України не містить посилання в якій саме нормі Закону встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти державних органів, а також не доведено відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що мотивувальна частина постанови державного виконавця від 01.03.2013 року не відповідає приписам п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка вказана як підстава для повернення виконавчого документу.

Стосовно посилань апеляційної скарги на приписи Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень», а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за №845 в редакції в новій редакції, колегія суддів зазначає, що приписи вищевказаних нормативно правових актів не мають зворотної дії в часі, а тому застосовуються до тих правовідносин, які виникли після набрання ними законної сили, тобто їх не дія не поширюється на правовідносини, які виникли на момент пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо неправомірності повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі змін законодавчого регулювання порядку виконання судових рішень, спрямовані на покращення умов такого виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки зазначене рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі № 820/2690/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2013 р.