КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13432/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
У Х В А Л А
Іменем України
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2011 року №0000070700,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.04.2011 року №0000070700, рішення Державної податкової адміністрації України за результатами розгляду повторної скарги від 08.09.2011 року №16489/6/25-0515.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПА України від 08.09.2011 року №16489/6/25-0515.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин за 2009 - 2010 роки; за наслідками перевірки складено акт від 28.03.2011 року №107/40-20/7/30307207.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 27262437,98 грн., та суму бюджетного відшкодування в розмірі 27262437,98 грн., яка підлягає зменшенню.
В обґрунтування зазначеного порушення орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, тому, на його думку, позивачем не підтверджено податковий кредит.
До такого висновку відповідач дійшов на підставі актів перевірок, актів про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок, результатів співставлення податкових зобов'язань, висновків спеціалістів, а саме, по контрагентам ПП «Прайд-Південь» (акт про неможливість проведення перевірки від 22.12.2010 року №1917/23-13); ТОВ «Агроанкорекспорт» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 21.12.2010 року №196/23-214); ПП «Авант» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 21.12.2010 року №76/23-00/32189715); ТОВ «Мегаінвест-Україна» (акт про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки від 21.12.2010 року №17270/23-513/34598320); ТОВ «Ніке Компанія» (акт про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки від 21.12.2010 року №17262/23-513/19059094); ТОВ «Укрфорвард» (акт про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 14.02.2011 року №547/23-6/31579347); ТОВ «Франко-Транспорт» (акт про неможливість проведення документальної перевірки від 22.12.2010 року №1915/23-013), ТОВ «Сібаріт ЛТД» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 06.01.2011 року №012/23-0302/02/35162607); ТОВ «Аргосейл-АТ» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 08.06.2010 року №4670/23-100/35938653); ТОВ «Жеті» (акт про неможливість проведення перевірки від 22.12.2010 року №1919/23-513; про неможливість проведення перевірки від 21.12.2010 року №17285/23-513/36553150); ДП ТОВ «Вектор Ойл Трейд» (акт про неможливість проведення перевірки від 22.12.2010 року №1929/23-513); ТОВ «Грінвест» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 21.12.2010 року №195/23-214/36552466); ПП «Промтехресурс-АТ» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 23.12.2010 року №1518/23/36465342); ПП «Інтер-Білд» (акт про результати документальної невиїзної перевірки від 21 грудня 2010 року №200/23-214); ТОВ «Агровірус» (акт про результати планової виїзної перевірки); ТОВ «Агрокрок» (акт про результати документальної невиїзної перевірки); ПП «Ріст» (акт про результати планової виїзної перевірки від 01.02.2011 року №66-23/1-34671871); ПП «Аллюр-2009» (акт про результати невиїзної документальної перевірки від 14.12.2010 року №1472/23/36448510); ТОВ «Шторм» (акт про неможливість проведення перевірки від 23.11.2010 року №2533/23/31657105); ПП «Одеська техпромислова група» (співставлення податкових зобов'язань); ТОВ «Агро-Гелеос» (співставлення податкових зобов'язань); ТОВ «Астра БП» (висновок Спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ).
13 квітня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення - рішення №0000070700, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 26890985,33 грн., та у зв'язку із тим, що частина податку була відшкодована, до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4639155,66 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з вищезазначеними контрагентами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, розглядаючи реальність господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами, на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» мало господарські відносини та укладало контракти поставки із ПП «Прайд-Південь», ТОВ «Агроанкорекспорт», ПП «Авант», ТОВ «Мегаінвест-Україна», ТОВ «Ніке Компанія», ТОВ «Укрфорвард», ТОВ «Франко-Транспорт», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «Аргосейл-АТ», ТОВ «Жеті», ТОВ «Вектор Ойл Трейд», ТОВ «Грінвест», ПП «Промтехресурс-АТ», ПП «Інтер-Білд», ТОВ «Агровірус», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Астра БП», ПП «Ріст», ПП «Аллюр-2009», ТОВ «Шторм», ПП «Одеська техпромислова група», ТОВ «Агро-Гелеос».
На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані накладні, видаткові накладні та податкові накладні.
На підтвердження оплати товару позивачем надані довідки із банку про перерахунок коштів постачальникам.
Також, на підтвердження реальності здійснення зазначених вище господарських операцій позивачем надано докази щодо зберігання товару, транспортування товару, щодо подальшого використання зерна у господарській діяльності, інші докази, зокрема, відомості по постачальникам, аналіз рахунку по постачальникам, зведені реєстри.
На виконання зазначених договорів контрагенти надавали позивачу товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на дату підписання договору та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.
Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки актів перевірок, про неможливість проведення перевірок, про неможливість проведення зустрічних звірок, результати співставлення податкових зобов'язань та висновок Спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ по контрагенту ТОВ «Астра БП», будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та зазначеними контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.
Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи у адміністративній справі №2а-13432/11/2670 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.01.13 р. правомірність формування ТОВ «Луї Дрейфус Комомдітіз Україна ЛТД» податкового кредиту з ПДВ та заявлення відповідних сум ПДВ до бюджетного відшкодування за операціями поставки товару від ПП «Прайд-Південь», ТОВ «Агроанкорекспорт», ПП «Авант», ТОВ «Мегаінвест-Україна», ТОВ «Ніке Компанія», ТОВ «Укрфорвард», ТОВ «Франко-Транспорт», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «Аргосейл-АТ», ТОВ «Жеті», ТОВ «Вектор Ойл Трейд», ТОВ «Грінвест», ПП «Промтехресурс-АТ», ПП «Інтер-Білд», ТОВ «Агровірус», ТОВ «Агрокрок», ТОВ «Астра БП», ПП «Ріст», ПП «Аллюр-2009», ТОВ «Шторм», ПП «Одеська техпромислова група», ТОВ «Агро-Гелеос» за період з 2009-2010 років, підтверджується документально та нормативно.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Крім того, як вбачається з вступної частини акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки від 28.03.2011 року №107/40-20/7/30307207, підставою для проведення перевірки відповідачем зазначено пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення - рішення, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Також, відповідно до положень пункту 58.4 статті 58 зазначеного Кодексу в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
Колегією суддів встановлено, що перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві про призначення позапланової перевірки від 03 лютого 2011 року, в межах кримінальної справи №56-2659, що порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Горнер» та підробки реєстраційних документів за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 358 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, використовуючи реквізити та печатки ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» створили видимість проведення фінансово - господарських операцій за результатами яких, незаконно сформували податковий кредит ряду суб'єктів підприємницької діяльності в 14 регіонах України на загальну суму 400 млн. грн. (ПДВ), в тому числі ТОВ «Шторм» (підприємство 1-го ланцюга). За результатами проведеної перевірки ТОВ «Шторм» встановлено нікчемність право чинів - проведених фінансово - господарських операцій між ТОВ «Шторм» з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей». В ході подальшого судового слідства встановлено, що ТОВ «Шторм» в свою чергу за рахунок створення видимості проведення фінансово - господарських операцій, незаконно сформувало податковий кредит ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (2-й ланцюг). У зв'язку із наведеним, слідчий прийняв постанову про призначення позапланової перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» по взаємовідносинах з ТОВ «Шторм».
З наведеного вбачається, що перевірка була призначена лише по взаємовідносинах з ТОВ «Шторм», проте, відповідачем проведено перевірку по взаємовідносинах з іншими контрагентами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 28.03.2011 року №107/40-20/7/30307207, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року про закриття провадження в кримінальній справі, оскільки останньою встановлено безтоварність операцій між ТОВ «Шторм» та ПП «СВ Трейд - Инвест», а ні з «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» (т. 3 а.с. 254).
За таких обставин, оскільки на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відсутні обвинувальний вирок, що набрав законної сили, та рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, колегія суддів вважає, що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення в порушення вимог законодавства, а тому таке податкове повідомлення - рішення є незаконним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення - рішення від 13.04.2011 року №0000070700.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 16.09.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: А.Ю. Кучма
Суддя: І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Кучма А.Ю.
Федотов І.В.
Судове рішення № 33617257, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 10.09.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-13432/11/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: