Постанова № 33616747, 19.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 року Справа № 812/4966/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Захарової О.В.,

суддів: Твердохліба Р.С., Ушакова Т.С.,

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про визнання протиправним та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про визнання протиправним та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року прийнято з перевищенням повноважень та порушенням вимог Закону України «Про захист суспільної моралі». Преамбулою цього Закону визначено, що цей закон встановлює правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль. Позивач зазначає, що його виступ 06.07.2012 на 13-й сесії Луганської обласної ради не є розповсюдженням продукції, оскільки промова була проголошена позивачем як депутатом на засіданні ради відповідно до повноважень позивача як депутата ради. Тому, оцінка змісту доповідей на засіданнях не входить до функцій Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. В порушення ст.15 Закону України «Про захист суспільної моралі», яка передбачає процедуру нагляду та контролю у сфері захисту суспільної моралі, за результатами здійснення перевірки, орган, який здійснив перевірку, складає протокол (акт) із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства і виносить рішення, в якому зобов'язує порушника усунути порушення. Зазначеної процедури відповідачем дотримано не було.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 09 квітня 2013 року № 52.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, до суду відповідачем надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено наступне.

За своїм статусом Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» та чинного законодавства України і є відповідальним за твердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, у тому числі контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції що містить елементи насильства і жорстокості, пропагує національну чи релігійну ворожнечу, принижує чи ображає націю та інше.

Підставою для розгляду питання, відображеного в оспорюваному рішенні Національної комісії № 52 від 09.04.2013, був супровідний лист, надісланий начальником відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури м.Києва О.Стретович із зверненням (на той час) депутата Львівської обласної ради ОСОБА_2 на ім'я Генерального прокурора України, з приводу заяв народного депутата України Колісниченка В.В. у прямому ефірі передачі «Свобода слова» у липні 2012 року та висловлювань депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на позачерговій сесії облради у липні 2012 року, під час обговорення Закону України «Про основи державної мовної політики».

В абзаці 4 ч.1 ст.19 Закону України «Про захист суспільної моралі», серед інших основних завдань Національної комісії, передбачено здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі.

Ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» прямо заборонено пропаганду війни, національної та релігійної ворожнечі, приниження або образу нації особистості за національною ознакою.

Закон України «Про засади державної мовної політики» передбачає, що розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 8 Закону).

Тому твердження позивача про те, що Національна комісія не повинна розглядати («поза повноваженнями») доручення, надіслане прокуратурою м. Києва, необгрунтоване і безпідставне.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист суспільної моралі» до компетенції Національної комісії віднесено контроль за дотриманням чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

Національна комісія розглядала не доповідь ОСОБА_1, а інформацію, зафіксовану в стенограмі та поширену у засобах масової інформації, що стало приводом для ОСОБА_2 звернутися до Генерального прокурора України. Таким чином, твердження позивача про те, що Національна комісія робила оцінку його доповіді на засіданні облради є хибним, безпідставним та не обґрунтованим.

У зв'язку із необхідністю спеціальних знань та з метою більш глибокого розуміння питання, Національна комісія вирішила звернутись до відповідних науково-дослідних інститутів.

З листа Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні HAH України: «Таким чином, виступ ОСОБА_1 є необдуманим висловлюванням, що разі оприлюднення і поширення, йде у супереч Законам України «Про засади державної мовної політики» (зокрема, в п. 1 ст. 8, ст. 32) та «Про захист суспільної оралі» (зокрема, ст. 2, ст. 5) і може сприйматися як інформація, «що становить грозу морально-психологічному стану населення», пропагує «бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних святинь», принижує українську мову (націю) і закликає до «розпалювання ворожнечі на мовному грунті». Вченим секретарем Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні HAH України також було рекомендовано звернутись до Інституту української мови HAH України, що займається проблемами україністики.

З відповіді Інституту української мови HAH України на звернення Національної комісії: «Отже на підставі проведеного аналізу можна стверджувати, що у виступі депутата ОСОБА_1 наявні ознаки приниження української мови та української нації».

Регламентом Національної комісії передбачено лише одна форма відображення результатів роботи Національної комісії - рішення. У зв'язку з цим позиція Національної комісії була викладена у вигляді рішення, яке відповідно до ст.17 Закону України «Про захист суспільної моралі» є обов'язковим лише для розгляду.

Рішення Національної комісії № 52 від 09.04.2013 безперечно не є нормативно-правовим актом, який може бути оскаржено в адміністративному суді, оскільки це рішення не містить адміністративно-правових норм, не встановлює, не змінює і не припиняє дію обов'язкових правил поведінки та не відповідає іншим критеріям юридичної природи такого виду документів. Таким чином, рішення Національної комісії від 09.04.2013 № 52 не може бути оскарженим в порядку встановленому КАС України.

На підставі викладеного, відповідач просить закрити провадження у справі, а у разі розгляду справи по суті, відмовити у задоволені позовної заяви повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль встановлює Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 №1296-IV (далі - Закон №1296).

Згідно ч.3 ст.2 Закону №1296 забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

- пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропагує фашизм та неофашизм;

- принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

- принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- пропагує невігластво, неповагу до батьків;

- пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Дія Закону поширюється на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру, на діяльність установ та організацій усіх форм власності, юридичних осіб та громадян у сфері обігу відповідної продукції на території України, а також за її межами, якщо суб'єктами правовідносин є громадяни України та юридичні особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України.

Дія цього Закону не поширюється на виробництво чи розповсюдження документальних матеріалів, художніх творів літератури, мистецтва та культури, які визнані класичним чи світовим мистецтвом, на обіг наукових, науково-популярних, публіцистичних, освітніх матеріалів з питань статі й сексу та виробів сексуального характеру медичного призначення (ст.4 Закону №1296).

Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

- формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

- недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії; - впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі;

- підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;

- заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції на всіх національних телерадіокомпаніях;

- встановлення контролю за обігом продукції, що становить загрозу суспільній моралі;

- приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі (ст.5 Закону №1296).

Державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (ст.15 Закону №1296).

З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створюється Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія).

Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами.

Національна комісія має право залучати державні органи та їх представників, а також на договірних умовах окремих спеціалістів для надання й аналізу інформації у сфері захисту суспільної моралі (ст.17 Закону №1296).

Національна комісія формується з провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та інших, які рекомендуються для участі у роботі Національної комісії установами і організаціями, в яких вони працюють (ч.1 ст.18 Закону №1296).

Основними завданнями Національної комісії є:

- координація розробки концепції захисту суспільної моралі, розробка засад державної політики з обігу продукції сексуального характеру та регулювання відповідних відносин;

- аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розробка рекомендацій для органів державної влади та місцевого самоврядування по їх правовому регулюванню;

- контроль за дотриманням чинного законодавства України у сфері захисту суспільної моралі;

- участь у розробці міжнародних договорів України з питань захисту суспільної моралі.

До обов'язків Національної комісії належить:

- аналіз теле-, радіо-, відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно-, відеоустановок, відеозалів, друкованої продукції засобів масової інформації, а також видовищних заходів стосовно їх відповідності вимогам чинного законодавства щодо захисту суспільної моралі;

- попередження розповсюдження та заборона демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які завдають шкоди моральності суспільства;

- консультативна допомога органам державної влади і місцевого самоврядування, установам і організаціям всіх форм власності, фізичним і юридичним особам з питань державного регулювання і контролю за обігом продукції і видовищних заходів сексуального характеру;

- створення бази даних (каталогу) всіх видів продукції сексуального характеру і продукції, що містить елементи еротики, насилля і жорстокості;

- створення архіву та бібліотеки матеріалів еротичної проблематики, порнографічного характеру та матеріалів, що пропагують насилля і жорстокість;

- моніторинг практики застосування законодавства з питань захисту суспільної моралі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

- організація та проведення науково-практичних конференцій, семінарів з актуальних питань утвердження моральності у суспільстві, встановлення міжнародних зв'язків та вивчення досвіду роботи відповідних зарубіжних організацій;

- розгляд скарг громадян про порушення вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі та вжиття належних заходів реагування відповідно до своїх повноважень.

Національна комісія має право:

- отримувати від усіх органів державної влади і місцевого самоврядування, засобів масової інформації документи, інформацію щодо їх діяльності з питань, визначених цим Законом;

- отримувати копії фільмів, аудіо-, відеозаписи теле- і радіопрограм, продукцію друкованих засобів масової інформації, необхідні для виконання своїх завдань та проведення експертизи;

- проводити у межах своєї компетенції перевірки діяльності засобів масової інформації, установ і організацій всіх форм власності, що займаються діяльністю з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також продукції, що містить елементи насилля і жорстокості;

- викликати на свої засідання представників теле-, радіокомпаній, демонстраторів відеофільмів, редакторів друкованих засобів масової інформації, організаторів видовищних заходів сексуального характеру для отримання інформації та роз'яснень з питань їхньої діяльності;

- вносити пропозиції стосовно притягнення засобів масової інформації та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності;

- ініціювати питання про припинення дії ліцензії на діяльність з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, за умови виявлення порушень цього Закону (ст.19 Закону №1296).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р N1550 затверджено Положення про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі.

Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі (далі - Комісія) є постійно діючим державним експертним і контролюючим органом.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Основними завданнями Комісії є:

- проведення експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії;

- проведення аналізу процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх правового регулювання;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

1) проводить аналіз теле-, радіо- і відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно- і відеоустановок, відеозалів, продукції друкованих засобів масової інформації, а також видовищних заходів на їх відповідність вимогам законодавства у сфері захисту суспільної моралі;

2) вживає заходів до запобігання розповсюдженню та заборони демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів, які можуть завдати шкоди суспільній моралі;

3) надає консультаційну допомогу органам державної влади і органам місцевого самоврядування, фізичним і юридичним особам з питань державного регулювання і контролю за обігом продукції і видовищними заходами сексуального чи еротичного характеру;

4) створює базу даних (каталог) про усі види продукції сексуального характеру та продукції, що містить елементи еротики, насильства і жорстокості; архів продукції еротичної проблематики, порнографічного характеру та продукції, що містить пропаганду культу насильства і жорстокості;

5) видає висновки про відповідність законодавству про захист суспільної моралі:

- друкованої продукції сексуального чи еротичного характеру, що призначена для продажу і розповсюдження в спеціально відведених місцях;

- видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, що проводяться фізичними та юридичними особами в спеціально відведених місцях;

- продукції електронних засобів масової інформації сексуального характеру, продукції та аудіо- і відеокасет із записами сексуального чи еротичного характеру, що призначені для продажу або надання у прокат населенню;

- кіно-, аудіо- і відеопродукції сексуального чи еротичного характеру, що призначена для демонстрації в кінотеатрах, відеосалонах, відеозалах;

6) проводить оцінку аудіо-, радіо-, кіно- та відеопродукції сексуального характеру і продукції, що містить елементи еротики;

7) бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань захисту суспільної моралі;

8) здійснює науково-методичне та інформаційне забезпечення роботи з питань розвитку духовності та зміцнення моральних засад громадян;

9) проводить роботу із залучення дитячих і молодіжних громадських організацій до здійснення заходів, спрямованих на розвиток духовності та зміцнення моральних засад громадян;

10) організовує та проводить науково-практичні конференції, семінари з актуальних питань утвердження моральності у суспільстві, здійснює співробітництво з відповідними зарубіжними організаціями та вивчає досвід їх роботи;

11) розглядає скарги громадян про порушення вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі та вживає заходів реагування відповідно до своїх повноважень;

12) широко інформує громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання.

Комісія в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення Комісії приймається більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого.

Рішення Комісії підписує головуючий на засіданні. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язкові для центральних та місцевих органів виконавчої влади, засобів масової інформації всіх форм власності, а також фізичних та юридичних осіб.

Комісія може мати своїх представників в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Законом України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 №5029-VI визначаються засади державної мовної політики в Україні (далі - Закон №5029).

Відповідно до ст.2 Закону №5029 державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин та інших мов, якими користується населення країни в державному, економічному, політичному і громадському житті, міжособовому та міжнародному спілкуванні, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її мови і культури, зміцнення єдності українського суспільства.

Державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини (ч.1 ст. 5 Закону №5029).

Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регіональних мов або мов меншин в офіційних документах і текстах, що веде до створення перешкод і обмежень у користуванні ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 161 Кримінального кодексу України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Кожен має право після використання всіх національних форм і засобів правового захисту звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст.8 Закону №5029).

Положення вищезазначених норм закону дають підстави для висновку, що Національна комісія, як постійно діючий державний експертний і контролюючий орган у сфері суспільної моралі, відповідно до покладених завдань та обов'язків, здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства України у сфері захисту суспільної моралі, у тому числі у відносинах, які пов'язані із порушенням мовних прав і свобод, та можуть суперечити засадам суспільної моралі.

Судом встановлено, що до Національної комісії з прокуратури міста Києва (лист від 06.08.2012 №07/1-р-12) для розгляду надійшло звернення депутата Львівської обласної ради ОСОБА_2 щодо аналізу інформації, яка міститься у наданій Луганською міською радою стенограмі (лист від 28.08.2012 №2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 на відповідність чинному законодавству в сфері захисту суспільної моралі (а.с.55-57).

09 квітня 2013 року Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі винесено спірне рішення №52, в якому Комісією зазначено наступне.

Розглянувши лист Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України від 22.03.2013 №131/64, отриманий за запитом Національної комісії на виконання рішення Національної комісії від 01.11.2012 №13 щодо аналізу на відповідність чинному законодавству про захист суспільної моралі інформації, яка міститься у наданій Луганською обласною радою стенограмі (лист від 28.08.2012 №2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 06.07.2012 на 13-й сесії обласної ради, зазначеним рішенням Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі вирішила: погодитись з висновком фахівців Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України від 22.03.2013 №131/64 щодо наявності у наданій Луганською обласною радою стенограмі (лист від 28.08.2012 №2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 06.07.2012 на 13-й сесії обласної ради необдуманих висловлювань, які, у разі оприлюднення і поширення, можуть сприйматися як інформація, що становить загрозу морально-психологічному стану населення, пропагує безувірство, блюзнірство, неповагу до національних святинь, принижує українську мову (націю) і закликає до розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті; висновок фахівців Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України від 22.03.2013 №131/64 надіслати до прокуратури міста Києва; про прийняте рішення повідомити Луганську обласну раду, прокуратуру міста Києва та заявника (а.с. 144).

В матеріалах справи наявна стенограма виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на тринадцятій сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 із змістом його виступу (а.с. 125-126).

Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення слугував висновок Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 №131/64 щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на тринадцятій сесії Луганської обласної ради 06.07.2012, в якому зазначено, що виступ ОСОБА_1 є необдуманим висловлюванням, що в разі оприлюднення і поширення йде всупереч Законам України «Про захист суспільної моралі» (зокрема, ст.2, ст.5) і може сприйматися як інформація, що «становить загрозу морально-психологічному стану населення», пропагує «безувірство, блюзнірство, неповагу до національних святинь», принижує українську мову (націю) і закликає до «розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті» (а.с. 133-135).

Судом також встановлено, що крім висновку Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 №131/64 щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на тринадцятій сесії Луганської обласної ради 06.07.2012, Національною комісією були отримані висновки Українського мовно-інформаційного фонду HAH України від 29.10.2012 №41/115, Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 №124/390, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса HAH України від 01.11.2012 №306/206/1-14 щодо відповідності чинному законодавству в сфері захисту суспільної моралі висловлювань депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на 13 сесії Луганської обласної ради 06.07.2012.

Згідно експертного висновку Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 №124/390 щодо виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на 13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012, характер виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради ОСОБА_1 мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлювання, наприклад, «Да что же это за язык-то такой несчасный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови (а.с.140-142).

Згідно висновку Українського мовно-інформаційного фонду НАН України від 29.10.2012 №41/115 депутатом ОСОБА_1 були висловлені певні твердження, які стосуються його особистої позиції щодо підтримки використання російської мови в Україні. Твердження щодо підтримки використання будь-якої мови (російської, української, польської, кримськотатарської, угорської та інше) в Україні взагалі не можуть вважатися такими, що розпалюють національну ворожнечу. Адже 10 Стаття Конституції України стверджує: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Висловлювання пана ОСОБА_1 щодо української мови, на думку Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, лежать, загалом, у площині морально-етичній і не мають правових наслідків (а.с.143).

У висновку Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса, від 01.11.2012 №306/206/1-14 зазначається, що у своєму виступі ОСОБА_1 визнав, що нині в Луганській області ані у сфері освіти, ані у сфері громадської комунікації, ані у сфері діловодства використання російської мови жодним чином не обмежується. Водночас, він висловив зане покоєння щодо того, чи й надалі збережеться цей статус російської мови. Разом із тим ОСОБА_1 зазначив: «Я не понимаю выступлений, которые сегодня происходят в Киеве... (Виступи на захист української мови, - прим. В.Б.) Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?». Відповідно ОСОБА_1 робить висновок: мова, яка потребує захисту, по суті не сприяє соціалізації людини, а отже наступний висновок - «Получается, что на этом языке, если мы учим своих детей, то мы лишаем их всего, мы растим просто недорасу». Останнє ви словлювання ОСОБА_1 є суто риторичним. На думку ОСОБА_1, українська мова (на відміну від російської й англійської) є мовою з неповною функціональністю. Такий погляд на українську мову є, звісно, помилковим. Але ОСОБА_1 має право поділяти будь-які погляди, на віть помилкові. Міркування ОСОБА_1 про українську, російську й англійську мо ви є цілком типовим для людини, яка соціалізувалася у споживацькому суспільстві (згадати бодай цілком аналогічні за своєю структурою міркування президента Білорусі О. Лукашенка: у світі є лише дві мови - англійська та російська). У цих міркуваннях мова постає як предмет споживання: мова має щось дати, мова має відкрити певні можливості. І за цією логікою, пріоритет, на думку ОСОБА_1, звісно, за російською й англійською мовами. ОСОБА_1 мислить (і висловлюється) в рамках властивих йому ціннісних орієнтирів. Він є людиною певного типу культури. Відповідно, лише зміна ціннісних пріоритетів у культурі загалом може змінити ставлення до української мови. Судове ж переслідування за такі висловлювання (й такий спосіб мислення) лише дестабілізує суспільно-політичну ситуацію (а.с.138-139).

За результатами розгляду відповіді Українського мовно-інформаційного фонду HAH України від 29.10.2012 №41/115 та експертного висновку Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 №124/390, Національною комісією прийнято рішення №13 від 01 листопада 2012 року, яким Національна комісія вирішила: інформаційну довідку щодо розгляду звернення депутата Львівської обласної ради ОСОБА_2, яке надійшло з прокуратури міста Києва (лист від 06.08.2012 № 07/1-р-12) щодо відповідності чинному законодавству в сфері захисту суспільної моралі висловлювань депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на 13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012, а також листи Українського мовно-інформаційного фонду HAH України від 29.10.2012 №41/115 та Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 №124/390 взяти до відома. З метою прийняття об'єктивного рішення повторно розглянути питання після надходження відповідей з Інституту мовознавства імені О.О. Потебні HAH України, Інституту української мови HAH України та Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України (а.с.145).

За результатами розгляду висновків фахівців Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса від 01.11.2012 №306/206/1-14 та Інституту української мови HAH України від 28.12.2012 №307/609, Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі 31 січня 2013 року було прийнято рішення №34, яким вирішено: взяти до відома висновок фахівців Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса HAH України від 01.11.2012 №306/206/1-14, отриманий за запитом Національної комісії за зверненням депутата Львівської обласної ради ОСОБА_2, яке надійшло з прокуратури міста Києва (лист від 06.08.2012 №07/1-р-12), що у наданій Луганською міською радою стенограмі (лист від 28.08.2012№2/5-1927) з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 на 13-й сесії Луганської обласної ради 06.07.2012 не вбачається інформації, яка містить ознаки розпалювання національної ворожнечі. Відмітити, що на підставі мовного аналізу, проведеного фахівцями Інституту української мови HAH України (лист від 28.12.2012 №307/609), у зазначеній вище стенограмі з виступом депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1 міститься інформація, в якій наявні ознаки неповаги до української мови та української нації (а.с.146).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплені загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які суд повинен перевірити у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з цими критеріями, адміністративний суд повинен перевірити: 1) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень безсторонньо (неупереджено); 5) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень добросовісно; 6) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень розсудливо; 7) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владних повноважень своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд дійшов висновку, що при його винесенні відповідачем не дотримані визначені ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії прийняття суб'єктом владних повноважень рішення.

Так, рішення, вчинення дії суб'єктом владних повноважень повинно бути прийнято (вчинено) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити усі матеріали, що мають доказове значення при прийнятті рішення, вчиненні дії.

При прийнятті рішення, вчинення дії суб'єкт владних повноважень повинен діяти розумно (розсудливо). Рішення є розсудливим, коли воно прийняте після уважного вивчення усіх обставин, що мають значення, і є найкращим способом його поведінки.

З обставин справи вбачається, що прийняття Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі оскаржуваного рішення ґрунтується виключно на висновку Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 №131/64.

На думку колегії суддів, зазначене свідчить про необґрунтованість зазначеного рішення, оскільки відповідачем при наявності протилежних висновків наукових установ приймається тільки висновок Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України від 22.03.2013 №131/64, без оцінки усіх висновків в сукупності, що також свідчить про необ'єктивність прийняття спірного рішення.

Жодного обгрунтування неприйняття наявних висновків інших наукових установ щодо наукового аналізу виступу депутата Луганської обласної ради ОСОБА_1, які містять протилежні Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України висновки, спірне рішення Національної комісії №52 від 09.04.2013 та протокол засідання комісії від 09.04.2013 (а.с.72-73), на якому прийняте зазначене рішення, не містять.

Крім того, як зазначено у рішенні Національної комісії №13 від 01 листопада 2012 року, прийнятого за результатами розгляду листів Українського мовно-інформаційного фонду HAH України від 29.10.2012 №41/115 та експертного висновку Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України від 26.10.2012 №124/390, з метою прийняття об'єктивного рішення, питання щодо зазначених висновків повинно розглядатися повторно після надходження відповідей з Інституту мовознавства імені О.О. Потебні HAH України, Інституту української мови HAH України та Інституту філософії імені Г.С. Сковороди HAH України (а.с. 145).

Доказів повторного розгляду зазначених висновків відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Необгрунтованість прийняття відповідачем рішення є підставою для його скасування.

Доводи відповідача, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та закриття провадження у справі, на увагу не заслуговують з таких підстав.

Нормативно-правові акти - це акти управління, які встановлюють, змінюють та припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання од нотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застування.

Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загаль ною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. (Постанова ВС Украї ни від 01.12.2009)

Прийняте відповідачем рішення не містить в собі ознак нормативного акта, а є актом ін дивідуальної дії, так як стосується конкретної особи - позивача у справі.

Зазначений спір є публічно-правовим, оскільки виник за участі суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно забезпечення законності у сфері захисту суспільної моралі, тому підлягає розглядові в порядку адміністративного судочинства.

Доводи позивача про порушення відповідачем ст.15 Закону України «Про захист суспільної моралі» судом не приймаються з огляду на таке.

Статтею 15 Закону України «Про захист суспільної моралі» визначений порядок здійснення нагляду і контролю у сфері захисту суспільної моралі.

Відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону, контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання, дотримання ними ліцензійних умов здійснюють спеціально уповноважений орган, що видав відповідну ліцензію, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно ч.3 ст.15 Закону України «Про захист суспільної моралі» орган, що здійснює перевірку, за її результатами складає протокол (акт) із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства і виносить рішення, в якому зобов'язує суб'єкт господарювання усунути порушення у сфері захисту суспільної моралі чи ліцензування.

Отже, протокол (акт) складається за наслідками проведення планових та позапланових перевірок, однак у спірних відносинах перевірка не проводилась, тому відсутність протоколу (акту) не може вважатися порушенням.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками судового розгляду колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що є підставою для його скасування.

Судові витрати по сплаті судового збору вирішуються в порядку ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про визнання протиправним та скасування рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі №52 від 09 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати із сплати судового збору у сумі 35,00 грн. (тридцять п'ять гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.В. Захаровасуддя суддя Р.С. Твердохліб Т.С. Ушаков