Постанова № 33611667, 13.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2751/13-а

13 вересня 2013 року 9год. 55хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.,

відповідача: представник Кондратенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі - ТОВ «Рівненський МЖК») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС) щодо проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками якої складено акт від 29.12.2012 №506, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.01.2013 №0000141541 про зобов'язання сплатити штраф за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 16600,54грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом було допущено заміну відповідача, ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки не дотримано вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ) та Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). Вказав, що всупереч п.200.10 ст.200 ПК України податковий орган вийшов за межі наданих повноважень, провівши 29.12.2012 камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, що була подана ТОВ «Рівненський МЖК» до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне). Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем позов не визнано повністю з підстав викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та пояснила суду, що підставою для висновку про несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання став непогашений борг попередніх періодів, в рахунок якого здійснювалося зарахування платежів, що підтверджується даними облікових карток. Вказала, що податковим органом було здійснено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Рівненський МЖК» з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року, відповідно до вимог ПК України. Звернула увагу суду на те, що згідно з п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.12.2012 ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК», за наслідками якої складено акт від 29.12.2012 №506 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету.

У вказаному акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення п.203.2 ст.203 ПК України, а саме: ТОВ «Рівненський МЖК» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість: нараховано згідно з документом - (00) невизначений документ від 31.12.2010 №AUTOPEN, дата нарахування - 31.12.2010, дата сплати - 21.12.2012, сума сплаченого боргу - 37668,65грн., кількість днів затримки - 722, % ставка - 20; нараховано згідно з документом - (53) Декларація від 17.12.2010 №9005686908, дата нарахування - 30.12.2010, дата сплати - 20.12.2012, сума сплаченого боргу - 5189,00грн., кількість днів затримки - 721, % ставка - 20; нараховано згідно з документом - (53) Декларація від 17.12.2010 №9005686908, дата нарахування - 30.12.2010, дата сплати - 14.12.2012, сума сплаченого боргу - 1000,00грн., кількість днів затримки - 715, % ставка - 20; нараховано згідно з документом - (53) Декларація від 17.12.2010 №9005686908, дата нарахування - 30.12.2010, дата сплати - 10.12.2012, сума сплаченого боргу - 1000,00грн., кількість днів затримки - 711, % ставка - 20; нараховано згідно з документом - (53) Декларація від 20.01.2011 №148659, дата нарахування - 31.01.2011, дата сплати - 21.12.2012, сума сплаченого боргу - 38145,00грн., кількість днів затримки - 691, % ставка - 20.

На підставі акта перевірки від 29.12.2012 №506 ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.01.2013 №0000141541, яким на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, визначеного п.203.2 ст.203 ПК України та на підставі ст.126 ПК України за затримку на 722 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 83002,70грн. ТОВ «Рівненський МЖК» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% - у сумі 16600,54грн.

Як встановлено судом, 17.12.2010 ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

На момент подання вказаної податкової декларації з податку на додану вартість були чинними Закон №509-ХІІ, Закон №168/97-ВР та Закон №2181-ІІІ.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.11 Закону №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий орган має право протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводити документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання Закону №168/97-ВР та ст.8 Закону №509-ХІІ, наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054) затверджено форму податкової декларації та Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - Порядок №166).

Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці (п.7.2 Порядку №166).

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації (п.7.4 Порядку №166).

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (абз.1 пп.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (пп.«в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ).

Зі змісту викладеного вбачається, що податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 №06-10/167, під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо). Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Аналогічну правову позицію висвітлено Вищим адміністративним судом України 26.05.2009 у справі №К-4637/08.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість, а тому документами, що належать до такої перевірки, є саме податкова декларація з податку на додану вартість, і жодні інші. У разі виявлення під час проведення камеральної перевірки факту порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, як це визначено п.7.4 Порядку №166.

Крім цього, судом встановлено, що 20.01.2011 ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Станом на дату проведення камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року (29.12.2012), проведення такої перевірки врегульовано нормами ПК України.

Відповідно до ст.62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 ПК України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

Так, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України). Камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку проводяться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу державної податкової служби (п.200.10 ст.200 ПК України).

На виконання п.201.15 ст.201 розділу V ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228) затверджено форми податкових декларацій з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №1492).

Розділом ІХ Порядку №1492 визначено порядок перевірки декларацій в органі державної податкової служби. Зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці (п.2 розділу ІХ Порядку №1492). У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (п.4 розділу ІХ Порядку №1492). Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації (п.5 розділу ІХ Порядку №1492).

Як встановлено судом, форма акту перевірки від 29.12.2012 №506 не відповідає вимогам Порядку №1492, а самостійно розроблена відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість було взято до уваги іншу податкову інформацію, ніж дані податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року. Враховуючи ці обставини та факт проведення камеральної перевірки з порушенням 30-денного терміну для її проведення, суд вважає, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

Згідно з ч.3 ст.70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В силу вимог вказаної норми, зафіксована у акті перевірки від 29.12.2012 №506 інформація не може бути взята судом до уваги як така, що одержана з порушенням закону.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.01.2013 №0000141541 є висновки податкового органу про несвоєчасність сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2010 ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року. У рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 - рядок 23, позитивне значення)» задекларовано до сплати 46360,00грн. Вказану суму позивачем сплачено згідно з платіжним дорученням від 27.12.2010 №1438 у розмірі 6360,00грн. (призначення платежу: ПДВ за листопад 2010 року згідно з податковою декларацією) та платіжним дорученням від 29.12.2010 №482 у розмірі 40000,00грн. (призначення платежу: ПДВ за листопад 2010 року згідно з податковою декларацією).

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (27.12.2010 та 29.12.2010) був чинний Закон №2181-ІІІ.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Відтак, суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед цих заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону №2181-ІІІ, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень відсутнє таке, як недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ.

Отже, чинним законодавством України (на момент сплати ТОВ «Рівненський МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 року) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом №2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічно вказані норми права було застосовано Верховним Судом України в постанові від 20.06.2011 у справі №21-80а11.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд враховує рішення Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №21-80а11 та вирішує спір з урахуванням вказаної правової позиції.

Щодо податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, суд зазначає наступне.

20.01.2011 ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. У рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20-рядок 23, позитивне значення)» задекларовано до сплати 73011,00грн. Вказану суму сплачено згідно з платіжним дорученням від 28.01.2011 №1487 (призначення платежу: ПДВ за грудень 2010 року згідно з податковою декларацією).

Враховуючи недотримання податковим органом законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2010 році, суд приходить до висновку про недостовірність даних податкового обліку позивача, а саме: відповідачем неправильно визначено суму недоїмки на початок 2011 року. Відповідно, зараховуючи згідно з п.87.9 ст.87 ПК України поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган неправильно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість. З урахуванням цих обставин, із загальної суми штрафних санкцій, застосованих до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням, неможливо виокремити суму, яку належало б застосувати за несвоєчасну сплату в 2011 році податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05.12.2006, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Відповідно до ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час як ТОВ «Рівненський МЖК» доведено належними та допустимими доказами протиправність дій податкового органу щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, дії ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС щодо проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками якої складено акт від 29.12.2012 №506, є протиправними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС форми «Ш» від 10.01.2013 №0000141541 належить скасувати в повному обсязі як протиправне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 200,42грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжними дорученнями від 16.04.2013р. №3265, від 12.08.2013р. №15.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо проведення камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс", за результатами якої складено акт від 29.12.2012 №506.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Ш" від 10.01.2013 №0000141541 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 16600,54грн. за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 200,42грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.