Рішення № 33610486, 17.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/2981/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м.Дніпропетровськ "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 49 286,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - Зінченко А.Ф. за довіреністю від 20.06.2013 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м.Дніпропетровськ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 49 286,65 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки №Х121 від 25.06.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 252, 526, 534, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 41 488,27 грн., пеню в розмірі 6154,35 грн., 3% річних в розмірі 1644,03 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06.08.2013 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2013 року о 12:30 годині.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити. Надав пояснення по суті справи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив. Проте, до господарського суду Харківської області 17.09.203 року повернулась ухвала суду від 06.08.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чермет Харків", м. Харків (покупець) 25.06.2012р. укладено договір поставки №Х121, згідно умов постачальник зобов'язується у порядку і в строки, встановлені Договором, передати у власність покупця чорний металопрокат асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються в Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в даному Договорі.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012р.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

За змістом пункту 3.3. Договору встановлено порядок розрахунків у вигляді відстрочки оплати переданого Покупцю товару на протязі 1 (одного) календарного дня з моменту переходу права власності на товар згідно п.2.5. Договору, якщо інше не обумовлене у Специфікації.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару Покупцем вказується в у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, за даним договором позивач здійснював поставки товару відповідачу, а відповідач розраховувався за поставлений товар, проте станом на момент звернення позивача із позовом до суду (18.07.2013 року), виникла заборгованість за наступними видатковими накладними: № 4041 від 03.08.2012 року на суму 170 455,35 грн., № 4261 від 10.08.2012 року на суму 5801,58 грн., № 4280 від 13.08.2012 року на суму 32 189,58 грн., № 4684 від 30.08.2012 року на суму 35 681,76 грн., підписаними уповноваженою відповідачем особою, Белевцовим К.С., на підставі Довіреностей № 6 від 10.08.2012р., № 9 від 30.08.2012р., № 5 від 03.08.2012р. та №7 від 10.08.2012р., №9 від 30.08.2012 року відповідно. (арк.с. 16-23)

Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму в розмірі 244 128,27 грн., проте, сплачено відповідачем за отриманий товар частково на суму 202 640,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 41 488,27грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Отже, надаючи правову оцінку викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 41 488,27 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 154,35 грн. пені та 1644,03 грн. трьох процентів річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних в сумі 1644,03 грн. (розрахунок, а.с. 12), заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2. договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 6154,35 грн.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 6154,35 грн. (розрахунок арк.с. 11), суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати у даній справі покладаються у повному обсязі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чермет Харків» (61115, м. Харків, вул. Соколова, буд. 11, код ЄДРПОУ 36455308, п/р 26002032186001 в ПАТ «Укрбізнесбанк», МФО 334969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, буд.5, код ЄДРПОУ 36441934, п/р 2600630532001, в ПАТ БАНК "КРЕДИТ-ДНІПРО", М.Дніпропетровськ, МФО 305749) суму основного боргу в розмірі 41 488,27 грн., пеню в розмірі 6154,35 грн., 3% річних в розмірі 1644,03 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/2981/13