Ухвала суду № 33606986, 15.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 р.Справа № 816/2435/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. по справі № 816/2435/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лінктел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінктел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтек»

про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СПД ФО ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дій ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 66886,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12733,50 грн., а також з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6676,44 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 05.04.13 р. № 0001651703 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 66886,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12733,5 грн. і № 0001661703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 26705,75 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6676,44 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.13 р. по справі № 816/2435/13-а позов був задоволений частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 05.04.13 р. № 0001651703 та № 0001661703. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився зс удовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.13 р. по справі № 816/2435/13-а в частині задоволення позовних вимог і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Треті особи: ТОВ «Комтек», ТОВ «Лінктел», ТОВ «Торговий дім «Лінктел», СПД ФО ОСОБА_2, письмові заперечення на апеляційну скаргу або заяви про приєднання до апеляційної скарги не надали.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1689/1703/НОМЕР_3 від 22.03.13 р. (а.с. 13-47, т.1) виїзної документальної планової перевірки підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.12 р., в якому відображені порушення позивачем вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 167.1 ст. 167 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за лютий 2010 р. - на 782,0 грн., за березень 2010 р. - на 3871,0 грн., за квітень 2010 р. - на 5357,0 грн., за травень 2010 р. - на 2794,0 грн., за червень 2010 р. - на 3298,0 грн., за липень 2010 р. - на 6192,0 грн., за серпень 2010 р. - на 2865,0 грн., за вересень 2010 р. - на 2604,0 грн., за жовтень 2010 р. - на 3061,0 грн., за листопад 2010 р. - на 2022,0 грн., за грудень 2010 р. - на 2775,0 грн., за січень 2011 р. - на 1036,0 грн., за лютий 2011 р. - на 1919,0 грн., за березень 2011 р. - на 778,0 грн., за квітень 2011 р. - на 7125,0 грн., за травень 2011 р. - на 2141,0 грн., за червень 2011 р. - на 2957,0 грн., за липень 2011 р. - на 3334,0 грн., за серпень 2011 р. - на 3841,0 грн., за вересень 2011 р. - на 3699,0 грн., за жовтень 2011 р. - на 4435,0 грн.; неправомірного віднесення до складу валових витрат на придбання товарів та послуг у сумі 156320,98 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач сформував валові витрати та податковий кредит по операціям з вищевказаними контрагентами у відсутності специфікацій, сертифікатів якості, ТТН, актів приймання-передачі, на підставі видаткових накладних, які не відповідають фактичним обставинам, на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог чинного законодавства.

Задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції процитував зміст п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», вказавши, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та наявності належним чином оформленої податкової накладної, ст. 1, ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Комтек» договір поставки б/н від 01.01.09 р., предметом якого є поставка електрообладнання на загальну суму 100000,0 грн. (ПДВ - 16666,67 грн.); та договір поставки № 010511 від 01.05.11 р., предметом якого є поставка товарів на загальну суму 100000,0 грн. (ПДВ - 16666,67 грн.), асортимент, кількість та ціна якого вказується в специфікації до договору або рахунках-фактурах. При цьому датою поставки вважається дата оформлення видаткових накладних (а.с. 162-163, 168-169, т. 2).

Як вказано в постанові суду першої інстанції, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав належним чином завірені копії видаткових накладних № РН-0000011 від 02.02.10 р. та № РН-0000028 від 02.03.10 р., № 354 від 10.05.11 р. (а.с. 37-39, т.2); податкових накладних № 182 від 02.02.10 р. на загальну суму 4694,4 грн., в т.ч. ПДВ - 782,4 грн.; № 285 від 02.03.10 р. на загальну суму 23227,2 грн., в т.ч. ПДВ - 3871,2 грн.; № 458 від 10.05.11 р. на загальну суму 12843,0 грн., в т.ч. ПДВ - 2140,5 грн. (а.с. 12-14, т.2). За висновками суду першої інстанції податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, підписані та скріплені печаткою ТОВ «Комтек», яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Оплата товарів підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, а також письмовими поясненнями ТОВ «Комтек» (а.с. 133-134, т.1), в т.ч. актами звірки (а.с. 106, т.2).

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що є розбіжності у датах виписаних видаткових накладних № РН-0000011 від 02.02.10 р. та № РН-0000028 від 02.03.10 р. та податкових накладних № 182 від 02.02.10 р. та № 285 від 02.03.10 р. з датою укладання договору, проте відповідачем не врахована наявність договору між цими ж сторонами б/н від 01.01.09 р. Також апелянт вказує на відсутність специфікації, сертифікатів якості, ТТН, документів про оплату перевізнику за перевезення та неможливість постачальником здійснити вказані операції у відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень, транспортних засобів. Проте відповідачем не надані докази того, що поставлений позивачу товар підлягав сертифікації. Відсутні дані про вантажний автотранспорт, який повинен перевозити товар з урахуванням його кількості та номенклатури, оскільки оформлення ТТН передбачено виключно при перевезенні вантажів вантажним автотранспортом. Відповідач не зазначив в акті перевірки та в апеляційній скарзі яка кількість працівників і яких спеціальностей повинна була здійснити поставку товарів, вказаних у видаткових накладних.

За таких підстав висновки відповідача про відсутність реального характеру операцій є безпідставними і колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Також судом першої інстанції був досліджені укладені позивачем ТОВ «Лінктел» договори поставки № 02022011 від 02.02.11 р., предметом якого є поставка товару в асортименті, кількості та по ціні згідно зі специфікаціями або рахунками-фактурами, на загальну суму 20000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. (а.с. 164-165, т. 2), та № 010411 від 01.04.11 р., предметом якого є поставка електротехнічної продукції (з урахуванням додатку № 1 до даного договору) (а.с. 166-167, т. 2).

На підтвердження виконання поставок позивачем були надані до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних № 26 від 02.02.11 р. та № 53 від 02.03.11 р. (а.с. 40-41, т.2), № 16 від 01.04.11 р., № 53 від 01.06.11 р., № 63 від 01.07.11 р., № 70 від 12.07.11 р., № 71 від 19.07.11 р., № 75 від 01.08.11 р., від 01.09.11 р. № 89 та № 92, № 100 від 03.10.11 р. (а.с. 53-61, т.2); податкових накладних № 26 від 02.02.11 р. на загальну суму 11514,01 грн., в т.ч. ПДВ - 1919,0 грн. та № 53 від 02.03.11 р. на загальну суму 4668,32 грн., в т.ч. ПДВ - 778,05 грн. (а.с. 15-16, т.2), № 7 від 01.04.11 р. загальну суму 42751,1 грн., в т.ч. ПДВ - 7125,18 грн., № 51 від 01.06.11 р. на загальну суму 17741,77 грн., в т.ч. ПДВ - 956,96 грн., № 67 від 01.07.11 р. на загальну суму 3899,98 грн., в т.ч. ПДВ - 650,0 грн., № 74 від 12.07.11 р. на загальну суму 9699,98 грн., в т.ч. ПДВ - 1616,66 грн., № 75 від 19.07.11 р. на загальну суму 6405,89 грн., в т.ч. ПДВ - 1067,65 грн., № 79 від 01.08.11 р. на загальну суму 23043,4 грн., в т.ч. ПДВ - 3840,57 грн., № 93 від 01.09.11 р. на загальну суму 15538,06 грн., в т.ч. ПДВ - 2589,68 грн., та № 96 на загальну суму 6656,09 грн., в т.ч. ПДВ - 1109,35 грн., № 104 від 03.10.11 р. на загальну суму 26607,32 грн., в т.ч. ПДВ - 4434,55 грн. (а.с. 28-36, т.2).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, підписані та скріплені печаткою ТОВ «Лінктел», яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ. Оплата товарів підтверджена виписками з особового рахунку позивача, актами звірки (а.с. 105, т.2). Оплата товарів за поставлені товари підтверджена наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача, актами звірки.

Перелічені документи, за висновками суду першої інстанції, свідчать про правомірність формування позивачем по вказаній операції валових витрат та податкового кредиту.

В апеляційній скарзі, наполягаючи на недосліджені судом першої інстанції фактичних обставин, апелянт вказує на відсутність замовлення на поставку запчастин, ТТН та документів про оплату перевезення, заповнення податкових накладних № 26 від 02.02.11 р. та № 53 від 02.03.11 р. з порушенням порядку їх заповнення, оскільки в них відсутні номер та дата договору. Також відповідач наполягає на тому, що здійснення поставок було не можливим у відсутності у постачальника майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування товару, а посадова особа, зазначена в реєстраційних документах підприємства, не мала відношення до господарської діяльності підприємства, а тому операції позивача з цим контрагентом не мали реального характеру.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в п. ст. 201 ПК України до обов'язкових реквізитів податкової накладної віднесений вид цивільно-правового договору. Про номер та дату договору дана норма не містить жодних вимог та застережень. Оскільки законодавець не зобов'язує платника податків вказувати у податковій накладній номер та дату договору, то у відповідача відсутні законні підстави вимагати від платника податку обов'язково вказувати крім виду цивільно-правового договору ще його дату та номер. За таких підстав твердження відповідача про неналежне заповнення податкових накладних є безпідставним.

Також слід відмітити, що відповідач не вказує ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі яке саме майно, складські та виробничі приміщення, засоби транспортування повинен мати постачальник, яка кількість працівників і якої кваліфікації повинні були забезпечить поставку на користь позивача електротехнічної продукції в кількості, вказаній у видаткових накладних. Крім того, вимагаючи від позивача ТТН на перевезення товарів (електротехнічну продукцію), відповідач не враховує того, що у нього відсутні дані про те, що для перевезення товарів використовувалися саме вантажні автотранспортні засоби, оскільки за твердженнями позивача товари, з урахуванням їх кількості та виду, перевозилися легковим автомобілем і для таких перевезень ТТН не оформлюється.

Колегія суддів вважає доцільним також зауважити, що твердження відповідача про те, що договір та документи про його виконання були підписані особою, яка не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Лінктел», документально не підтверджені, а є лише припущенням.

Судом першої інстанції був досліджений договір б/н від 01.01.12 р., предметом якого є поставка електрообладнання на підставі заявки, переданої по факсу, електронною поштою або іншим способом, на загальну суму 200000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн. (а.с. 161, т. 2).

На підтвердження виконання поставки товарів позивачем були надані до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних № ОС-0000011 від 01.04.10 р., № ОС-0000013 від 05.05.10 р., № ОС-0000028 від 02.06.10 р., № ОС-000017 від 02.07.10 р., № ОС-000016 від 05.07.10 р., № ОС-000018 від 02.08.10 р., № ОС-000022 від 01.09.10 р., № ОС-000035 від 05.10.10 р., № ОС-000079 від 01.11.10 р., № ОС-000086 від 01.12.10 р. та № СО-0000001 від 10.01.11 р. (а.с. 42-52, т.2); податкові накладні: № 13 від 01.04.10 р., № 18 від 05.05.10 р., № 19 від 02.06.10 р., № 23 від 02.07.10 р., № 24 від 05.07.10 р., № 33 від 02.08.10 р., № 41 від 01.09.10 р., № 75 від 05.10.10 р., № 79 від 01.11.10 р., № 99 від 01.12.10 р. та № 5 від 10.01.11 р. (а.с. 17-27, т.2). Оплата товарів підтверджена виписками з особового рахунку позивача, актами звірки (а.с. 104, т.2). Наявність перелічених документів та їх правильне оформлення на час проведення перевірки відповідач не заперечує.

За твердженнями відповідача, порушення позивачем податкового законодавства пов'язано з ненаданням ТТН, актів приймання-передачі та специфікацій. Проте в договорі відсутні дані про необхідність оформлення сторонами актів прийому-передачі та специфікацій, а тому у відповідача відсутні підстави вимагати їх від позивача.

Також слід відмітити, що перевезення товару проводилося на власному автомобілі підприємця Chevrolet Aveo SF69Y 3НГ, державний номер НОМЕР_4, та причепом бортовим, державний номер НОМЕР_5, право власності та керування якими підтверджуються свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.218, т.1). На перевезення вантажів легковим автотранспортом оформлення ТТН не передбачається, а тому вимагати від позивача ТТН є недоречним. Крім того, відповідач не вказує який саме вантажний автотранспорт повинен використовуватися для перевезення товару, з урахуванням його кількості та виду (магнітний пускач, автоматичний вимикач, контактор та ін.). За таких підстав висновки відповідача про відсутність реальної поставки товарів у зв'язку з не підтвердженням цього документально є хибними.

В постанові суду першої інстанції вказано, що при розгляді даної справи був з'ясований перелік суб'єктів господарювання, яким позивач реалізував придбаний у вищевказаних контрагентів товар, що підтверджує використання придбаного товару у власній господарській діяльності. В апеляційній скарзі відповідач не спростовує ці висновки суду і не наполягає на тому, що товару не були в подальшому реалізовані.

З урахуванням вищенаведених фактів, судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що господарські операції позивача з переліченими контрагентами мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних спірними контрагентами ґрунтується на вимогах ПК України.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції був зроблений висновок про проведення позивачем з відповідними контрагентами реальних господарських операцій, був зроблений висновок і про дотримання позивачем порядку формування витрат та доходів, обрахування податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводами апеляційної скарги вони не спростовані.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.13 р. по справі № 816/2435/13-а в частині, що оскаржена апелянтом, прийнята з дотриманням вимог винного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. по справі № 816/2435/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. по справі № 816/2435/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби треті особи Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лінктел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінктел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтек» про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська