Ухвала суду № 33606304, 08.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 р.Справа № 591/3123/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2013р. по справі № 591/3123/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про визнання дій неправомірними, спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою, в якій просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначеної їй на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсії державного службовця, з урахуванням довідок ДПС у Сумській області № 14/05, № 15/05 від 20.02.13 р. та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної їй на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсії державного службовця, з урахуванням довідок ДПС у Сумській області № 14/05, № 15/05 від 20.02.13 р. з 01.03.13 р.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.13 р. по справі № 591/3123/13-а позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.13 р. по справі № 591/3123/13-а та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка працювала в Державній податковій адміністрації в Сумській області та звільнилася на пенсію з посади головного державного податкового ревізора-інспектора. З 05.03.09 р. позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сумах та отримує пенсію державного службовця, призначену згідно Закону України «Про державну службу».

З доказів, які містяться в матеріалах справи також вбачається, що 20.02.13 р. Державною податковою службою у Сумській області позивачці видані довідки від 20.02.13 р. № 14/05 та № 15/05 про складові заробітної плати для здійснення перерахунку пенсії. У зв'язку з цим позивачка 06.03.13 р. звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявою про перерахунок раніше призначеної на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсії державного службовця, з урахуванням довідок Державної податкової служби у Сумській області від 20.02.13 р. № 14/05 та № 15/05. Відповідачем була надана відповідь № 190/Б від 15.03.13 р., в якій зазначено про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця, оскільки, на думку відповідача, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не є надбавками і обчислення пенсії з урахуванням таких складових заробітної плати законодавством не передбачено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що твердження позивача про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є правильним, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому суд першої інстанції зазначив, що зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 20.02.12 р. у справі № 21-430а11.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 2 ст. 33 цього ж Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу», державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону видно, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.10.08 р. № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.08 р. за N 1161/15852, дійсно було передбачено обов'язкові реквізити довідки про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної, які враховуються під час призначення (перерахунку) пенсії. Дана постанова була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.08 року за № 1161/15852.

Між тим, постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.11 р. № 5-1 «Про виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/2670» затверджена нова форма довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - форма № 5-1), якою передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення і допомога на вирішення соціально-побутових питань (графа 5) є складовими заробітної плати. При цьому чітко передбачено, що із усіх виплат, які вказані в цій довідці нараховуються і сплачуються страхові внески, а з 01.01.11 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Положеннями ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат па оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суд першої інстанції правильного зазначив, що аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.02.12 р. (справа № 21-430а11).

За приписами частини другої ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2013р. по справі № 591/3123/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2013р. по справі № 591/3123/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.06.2013р. по справі № 591/3123/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання дій неправомірними, спонукання до вчинення дій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська