Ухвала суду № 33606142, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4754/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И ЛА :

04 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009, 2010, 2011 роки та пені, всього у розмірі 3 099 597,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В засідання представник апелянта не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі частини восьмої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НЕТКРЕКЕР» щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України.

За результатами перевірки складено акт від 11 жовтня 2012 року №55-П12, в якому встановлено наступні порушення: невиконання ТОВ «НЕТКРЕКЕР» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; неподання звіту форми №10-ПІ «Звіт про зайнятість працевлаштування інвалідів» за 2009 - 2011 роки.

Посилаючись на ту обставину, що відповідач в силу вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен був створити та працевлаштувати відповідну кількість інвалідів, однак необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів не створено, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені всього у розмірі 3 100 578,27 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ТОВ «НЕТКРЕКЕР» не створено робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць протягом 2009, 2010 та 2011 років, тобто не вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів з урахуванням пені за спірний період у розмірі 3 099 597,27 грн. є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом даного спору є стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі по тексту - Закон N 875-XII).

Відповідно до ст. 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. N314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Подання відповідних звітів до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда. Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Цим Порядком передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а також звітують Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою №3-ПН.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт повідомлення відповідачем центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та подання звітності про наявність вакансій за формою №3-ПН документально не підтверджує факту створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць та створення таких робочих місць для осіб з обмеженими можливостями.

Зі звітів, поданих відповідачем до Печерського районного центру зайнятості в місті Києві від 02 квітня 2010 року, 18 червня 2010 року, 19 липня 2010 року, 09 серпня 2010 року та 23 березня 2011 року, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем визначено по одній вакансії відповідно, в яких розглядаються претенденти на посади також з групами інвалідностей.

Разом з тим, як свідчать дані звітів з праці за спірні періоди, середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році складає 159 осіб; у 2010 році - 261 особа; у 2011 році - 398 осіб.

З урахуванням вимог частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році складає 6 місць; у 2010 році - 10 місць; у 2011 році - 16 місць.

Середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "НЕТКРЕКЕР", яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2009 році становила - 2 особи; у 2010 році - 4 особи; у 2011 році - 5 осіб.

Таким чином, невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становила - 4 особи; у 2010 році - 6 осіб; у 2011 році - 11 осіб.

Відповідачем не надано доказів створення робочих місць для інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів про створення ним робочих місць для інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом № 1251-XII, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому в суду наявні правові підстави для притягнення підприємства до господарсько-правової відповідальності.

Розглядаючи посилання апелянта на порушення строків звернення позивача з даним позовом до суду, колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення заборгованість охоплює періоди з 2009 року по 2011 рік.

Частиною 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 наведеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів, які роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" ТОВ "НЕТКРЕКЕР" за спірні періоди до відділення Фонду не подавалися.

Як наслідок, про порушення свої прав позивач дізнався лише після проведення перевірки відповідача, під час якої встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто з 11 жовтня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що даний позов було подано до суду 04 квітня 2013 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк на звернення до суду в даному випадку позивачем не пропущено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКРЕКЕР» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.