Постанова № 33606024, 12.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6039/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій по винесенню податкових повідомлень-рішень № 0006512310/0 від 03 вересня 2010 року, № 0006512310/1 від 18 листопада 2010 року, № 0006512310/2 від 28 січня 2011 року та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та є платником податків.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з експортування за межі митної території України лінз для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр. діаметр 68 мм. виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Перевірка проводилась по кримінальній справі № 76-002777, порушеній відносно генеральних директорів ТОВ «Промгаз України», ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» та ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Горбатюка О.В. від 06 серпня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем виявлені наступні порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за 2009 рік на загальну суму 19 715 520,00 грн., в тому числі по періодам: за березень 2009 року на 8 186 112,00 грн., за квітень 2009 року на 7 524 000,00 грн., за серпень 2009 року на 1 504 800,00 грн., за жовтень 2009 року на 2 500 608,00 грн., про що складено акт № 582/23-10/32851474 від 25 серпня 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006512310/0 від 03 вересня 2010 року, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану в розмірі 29 573 280,00 грн. (19 715 520,00 грн. - основний платіж, 9 857 760,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся зі скаргами (первинною та вторинною) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатами розгляду яких оскаржуване рішення залишене без змін, а скарги - без задоволення.

На підставі рішень про результати розгляду первинної та вторинної скарг, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0006512310/1 від 18 листопада 2010 року, № 0006512310/2 від 28 січня 2011 року, якими позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану в розмірі 29 573 280,00 грн. (19 715 520,00 грн. - основний платіж, 9 857 760,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» (продавець) укладено договір купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством № 11-09, згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати покупцю товар - лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006, в кількості та за цінами, передбаченими специфікаціями до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідний товар.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі специфікацією № 1 від 12 березня 2009 року до договору № 11-09 від 11 березня 2009 року, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 359 040 шт. - 49 116 672,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 186 112,00 грн.).

Згідно зі специфікацією № 2 від 27 квітня 2009 року до договору № 11-09 від 11 березня 2009 року, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 330 000 шт. - 45 144 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 524 000,00 грн.).

Згідно зі специфікацією № 3 від 31 серпня 2009 року до договору № 11-09 від 11 березня 2009 року, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 114,00 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 66 000 шт. - 9 028 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 504 800,00 грн.).

Згідно зі специфікацією № 4 від 30 жовтня 2009 року до договору № 11-09 від 11 березня 2009 року, вартість однієї одиниці товару (1 шт.) склала 118,40 грн. (без ПДВ), вартість усієї партії в кількості 105 600 шт. - 15 003 648,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 500 608,00 грн.).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента.

Факт виконання умов укладеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006) підтверджується: видатковими накладними № РН-0000003 від 12 березня 2009 року на суму 49 116 672,00 грн. за 359 040 одиниць товару, № РН-0000018 від 27 квітня 2009 року на суму 45 144 000,00 грн. за 330 000 одиниць товару, № РН-0000045 від 31 серпня 2009 року на суму 9 028 800,00 грн. за 66 000 одиниць товару, № РН-0000096 від 30 жовтня 2009 року на суму 15 003 648,00 грн. за 105 600 одиниць товару; актами приймання-передачі товарів, податковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Крім того, 11 березня 2009 року з метою реалізації зазначеного товару на експорт між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» укладено договір комісії № 1103/2009, за яким контрагент зобов'язався реалізувати за межі митної території України товар - лінзи скляні для окулярів, виготовлені з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006 із застосуванням нульової ставки ПДВ. При цьому вартість однієї одиниці товару склала 15 доларів США (115,50 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції, стосовно посадових осіб позивача та його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» порушена кримінальна справа № 76-00277 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчий стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

З урахуванням положень пп. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в дохід відповідного бюджету донарахованої суми.

Посилання відповідача на факт порушення стосовно посадових осіб позивача та його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод» кримінальної справи № 76-00277 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, є необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, відповідачем не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідачем в акті перевірки обґрунтовано твердження щодо невідповідності ціни за договором купівлі-продажу продукції та специфікаціями до нього рівню звичайної ціни на такі товари тим, що у провадженні СВПМ ДПА у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 76-00277 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

У межах розслідування кримінальної справи проведені експертизи, висновками яких встановлено, що згідно з висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеській області № 32/2140 від 03 квітня 2009 року, вартість однієї лінзи складає 5,80 грн., а згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 5183/10-16, ринкова вартість лінзи складала станом на 2008 рік - 2,00 грн., на 2009 рік - 4,00 грн., на 2010 рік - 6,00 грн.

При цьому відповідачем в акті перевірки не вказано, яку саме ціну на лінзи та згідно із яким експертним висновком слід вважати звичайною ціною у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація товару відповідно до укладеного договору, податковий орган діяв з порушенням наведених законодавчих норм, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних, при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено, що ціна лінз скляних для окулярів, виготовлених з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-330110077-001:2006, вказана у договорі купівлі-продажу продукції № 11-09 від 11 березня 2009 року, відповідає рівню справедливих ринкових цін, що додатково підтверджено наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу продукції № 19-09 від 31 липня 2009 року, № 16-09 від 30 червня 2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, та не доведено, що ціна укладеного договору не відповідає рівню звичайної ціни, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз України» - задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по винесенню податкових повідомлень-рішень № 0006512310/0 від 03 вересня 2010 року, № 0006512310/1 від 18 листопада 2010 року, № 0006512310/2 від 28 січня 2011 року протиправними.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0006512310/0 від 03 вересня 2010 року, № 0006512310/1 від 18 листопада 2010 року, № 0006512310/2 від 28 січня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.