Ухвала суду № 33606000, 19.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року справа №812/4925/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Гайдара А.В. та Яковенко М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі № 812/4925/13-а за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-госопдарські санкції в розмірі 27681,72 грн. та пеню у розмірі 210,52 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII у відповідача у 2012 році замість десяти інвалідів працювало сім. Таким чином, не було створено робочі місця для працевлаштування трьох інвалідів. Отже, за три робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 27681,72 грн. грн. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій підприємству було нараховано пеню в сумі 210,52 грн. Всього сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом складає 27892,24 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року позов задоволений у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а отже наявні усі підстави для застосування юридичної відповідальності до відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що неналежне заповнення позивачем форми 3-ПН не може свідчити про наявність правопорушення у формі не створення 3 робочих місць для інвалідів, а свідчить лише про неналежне заповнення, що не є складом адміністративно-господарського правопорушення відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ ( далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 18 Закону № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

З матеріалів справи вбачається, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, складеного відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ "Старобільський молокозавод" у 2012 році складала 257 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні" - 10, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 7. (а.с.7).

Зазначений звіт форми № 10-ПІ поданий відповідачем до позивача 15 січня 2013 року (а.с.7).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН, згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

З листа Старобільського районного центру зайнятості №28/4-1100 від 13.05.2013 вбачається, що відповідачем до центру зайнятості на протязі 2012 року надавались звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. У 2012 році бажання отримати направлення на працевлаштування виявила 1 особа, але відповідачем їй було відмовлено у зв'язку із зайнятістю вакансії (а.с. 8, 9).

Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 N 420, графи 13-15 заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

Зокрема, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Крім того, у разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами:

11 - інваліди;

12 - пенсіонери;

13 - студенти.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі потреби працевлаштувати інваліда суб'єкт господарювання повинен проставляти позначку «11» у графі 15 звіту у формі № 3-ПН, що ним було зроблено лише у звіті станом на 26.12.2012 (а.с.21).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом № 1251-XII, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову відділення Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки при подачі звіту форми № 3-ПН відповідач протягом 2012 року, за виключенням грудня, не повідомляв службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (колонка «15» звіту форми № 3-ПН не заповнювалась), тобто не вжив усіх відповідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Вказані висновки суду ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 28 травня 2013 року у справі № 21-386а12, яка відповідно до статті 244І КАС України є обов'язковою для застосування у судовій практиці.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 210,52 грн, яку як і суму адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачено, що є підставою для стягнення вказаних сум у судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Публічного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі № 812/4925/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: А.В.Гайдар

М.М.Яковенко