Постанова № 33605934, 20.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. справа № 0870/10929/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

представників сторін:

позивача : - Буря О.В., дов. від 24.12.12 р.

відповідача: - Лисенко О.В., дов. від 03.06.13 р., Близнюк А.В., дов. від 17.06.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. у справі № 0870/10929/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - ПАТ «ЗЗФ», Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) № 0000720026 від 08.11.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 997 952 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 3 498 976 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не допускав заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у квітні 2012 року, оскільки правомірно відніс до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми податку на додану вартість, сплачені в ціні сировини та матеріалів, з яких виготовлялась феросплавна продукція. Крім того, позивач посилається на те, що всі витрати, понесені ПАТ "ЗЗФ" у квітні 2012 року, направлені на забезпечення потреб виробництва продукції та є безпосередньо пов'язаними із господарською діяльністю Підприємства, що є підставою вважати сплачені суми ПДВ такими, що правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. у справі № 0870/10929/12 (суддя Шара І. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано необґрунтованістю доводів позовної заяви, а також встановленням суду факту зловживання позивачем правом на відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Даний висновок обґрунтований тим, що в результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, оскільки така операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Таким чином, позивач за рахунок бюджетного відшкодування намагався покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, але ніяк не за рахунок бюджетного відшкодування.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ «ЗЗФ» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. у справі № 0870/10929/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на наявність права відносити до складу податкового кредиту квітня 2012 року суми ПДВ, що сплачені в ціні сировини та матеріалів, з яких виготовлялась феросплавна продукція, а тому Підприємство не завищувало суму податкового кредиту, а відтак, і не допускало заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ у квітні 2012 року на загальну суму 6 997 952 грн. Крім того, Підприємство здійснює продаж своєї продукції за ціною, яка є звичайною та ринковою, а тому висновки про те, що операції з продажу продукції власного виробництва не відносяться до господарської діяльності та не були спрямовані на отримання доходу, є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи про обґрунтованість та правомірність оскарженої постанови. За поясненнями відповідача, податковим органом встановлено, що обсяг продажу однієї тони продукції (виготовленої продукції") є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість реалізованої продукції. Отже, по зазначених операціях Підприємство зовсім не отримує компенсації вартості товарів, послуг, які придбаваються, тому в даному випадку діяльність ПАТ «ЗЗФ» не направлена на отримання доходу і будь-які витрати з придбання товарів, послуг, невраховані в обсягах продажу не відносяться до господарської діяльності Підприємства, що свідчить про правильний висновок податкового органу стосовно завищення ПАТ «ЗЗФ» розміру податкового кредиту за період, що перевірявся.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали визначені правові позиції по суті спору, надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Представник позивача з урахуванням наданих письмових пояснень до апеляційної скарги та з посиланням на судову практику просив скасувати судове рішення в даній справі, представники відповідача зазначали про законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, яке на думку представників відповідача не підлягає скасуванню.

Відповідно до матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ЗЗФ" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2012 року (акт перевірки від 23.10.2012 р. № 440/26-2/00186542, т.1, а. с.24-29), встановлені під час цієї перевірки порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, зміст цього порушення та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (т.1, а. с.30) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу щодо неможливості здійснення Підприємством реалізації продукції за цінами нижче собівартості за рахунок заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та відповідно отримання бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "ЗЗФ" підлягає задоволенню з таких підстав:

За висновками акту перевірки від 02.12.2010 р. в результаті порушення Підприємством п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України ПАТ "ЗЗФ" занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 6 997 952грн.

З посиланнями на дані, що містить попередній акт перевірки від 24.07.2012 р. №248/26-0/00186542 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ "Запорізький завод феросплавів" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2012 року» (т.3, а.с.14-18), в акті від 02.12.2010 р. зазначається, що ПАТ «ЗЗФ» в квітні 2012 р. реалізовано феросплавної продукції на загальну суму 151 508 202,30 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 191 044 654,98 грн.

Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації вище переліченої готової (основної) продукції у сумі 39536452,68 грн.

Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість, у квітні 2012 року становить 6 997 952,12 грн.

Під час перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог ПК України в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Таким чином, податковим органом за результатами перевірки визначено позивачу суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використані Підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Так, згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є у тому числі і операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (експорт).

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно приписів п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

З акту перевірки вбачається наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту. Зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «ЗЗФ» мало право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у періоді, що перевірявся.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначається, що в квітні 2012 р. ПАТ "ЗФЗ" здійснило реалізацію частини продукції за ціною нижчою за собівартість продукції, при цьому не зазначається, яку частину, вид продукції та за яким договором було реалізовано за ціною, яка нижче за собівартість, що є порушенням приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 р. за № 34/18772, згідно п.6 розділу І якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів ПАТ «ЗЗФ» виходило не з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки, та те, що ці ціни не відповідають рівню звичайних цін.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Отже, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача та суду першої інстанції, зазначаючи, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000720026 від 08.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 496 927 грн., з яких 6 997 952грн. за основним платежем та 3 498 976 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.30).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. у справі № 0870/10929/12 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 р. у справі № 0870/10929/12 скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби № 0000720026 від 08.11.2012 р.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко