Ухвала суду № 33604376, 19.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Сибірцев В.П.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Лоленко А.В.,

суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26 червня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визначено за ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 а саме: житловий будинок літ. А-1 - вартістю 26 297 грн.; прибудова літ. А - вартістю 10 449 грн.; погріб літ. а1 - вартістю 1 829 грн.; зливна яма літ. Д - вартістю 557 грн.; частина огородження № 1-4 - вартістю 2 668 грн.; тротуар І - вартістю 493 грн., всього будівель та споруд на суму 42 293 грн., що складає - 48/100 реальних часток. Визначено за ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, а саме: житловий будинок літ. Б-1 - вартістю 18 372 грн.; мезонін літ. б - вартістю - 11 682 грн.; прибудова літ. б1 - вартістю 10 864 грн.; погріб літ. б2 - вартістю 848 грн.; вбиральня літ. В - вартістю 428 грн.; зливна яма літ. Ж - вартістю 374 грн.; огородження № 1-4 - вартістю 2 668 грн., всього будівель та споруд на суму 45 236 грн., що складає 52/100 реальних часток.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи скарги посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані аспекти користування земельною ділянкою. Зазначає, що згідно із висновком будівельно-технічної експертизи № 757/24 від 23.04.2013 року, можливий розподіл домоволодіння з організацією окремих квартир, які задовольняють вимогам Державних будівельних норм. Але суд не звернув уваги на те, що на ділянці є самовільні побудови - гараж літ. Е та погріб літ. е, за наявності яких поділ домоволодіння не можливий. При цьому суд на з'ясував питання, ким було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці, а також порядок користування вказаною ділянкою.

Крім того, вказує на те, що виділені в натурі будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці таким чином, що не дає можливості користуватися ними без порушення прав іншого власника. Зокрема, звертає увагу на розташування зливної ями літ. Ж біля будинку А-1, яка виділяється до будинку Б-1. Також вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані питання щодо належності земельної ділянки та про наявність спору між співвласниками спірного майна.

Позивач та його представник ОСОБА_3 просили відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Відповідач, сповіщений про час та місце розгляду справи телефонограмою та судовою повісткою, не з'явився.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування від 14 березня 1991 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 1423, позивач ОСОБА_1 отримав в дар від ОСОБА_4 53/100 часток домоволодіння з відповідною частиною надвірних споруд, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 400 кв. м. (а. с. 8)

Відповідно до довідки КП «БТІ м. Донецька» від 15.11.2011 року № 157452, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 53/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі вказаного вище договору дарування від 14.03.1991 року. (а. с. 9)

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 28.01.1991 року, позивач ОСОБА_1 є власником 53/100 часток спірного домоволодіння. (а. с. 10-22)

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 757/24 від 23.04.2013 року, можливо провести розподіл домоволодіння з організацією окремих квартир, які задовольняють вимогам Державних будівельних норм. (а. с. 64 - 67)

Посилаючись на положення ст. ст. 316 - 317, 358, 364 ЦК України, суд дійшов висновку, що позов про виділ відокремленої частини спірного будинку підлягає задоволенню.

З вказаним висновком суду першої інстанції можливо погодитися, виходячи з наступного.

Між сторонами виник спір щодо користування спільною частковою власністю, де кожному належить відповідна частка вказаного вище будинку, а саме позивачу на підставі договору дарування від 14 березня 1991 року - 53/100, а відповідачу на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14 березня 1985 року - 47/100. (а. с. 8, 41)

Відповідно до частин 1- 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.01.1991 року №7, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 757/24 від 23.04.2013 року можливо провести розподіл спірного домоволодіння. Експертом запропоновані 2 варіанти поділу. (а. с. 64 - 67)

При вирішенні питання про виділ часток сторонам, судом обраний ІІ варіант поділу.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд захистив право позивача у спосіб передбачений законом.

З плану земельної ділянки, на якій розташоване спірне домоволодіння вбачається, що на ділянці є два відокремлених житлових будника, а саме літ. А-1 та літ. Б-1, тобто кожна із сторін отримала у власність частину домоволодіння, що відповідає її частці. На вказаній земельній ділянці є самовільна забудова - гараж літ. Е та погріб літ. е, які в розподіл відповідно до висновку експертизи не увійшли. (а. с. 31 - 34) Як пояснив позивач, вказаний гараж побудований відповідачем у справі, а земельна ділянка не приватизована.

Згідно висновку експертизи, належність зливних ям літ. Д та літ. Ж відповідному будинку літ. А-1 та літ. Б-1 технічно обумовлена.

У зв'язку з тим, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ, змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обов'язок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.

Відповідно до положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається гл. 26 ЦК з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Оскільки сторони не дійшли згоди, щодо користування спільною сумісною власністю - спірним жилим будинком, що випливає також зі змісту апеляційної скарги відповідача, який перешкоджає позивачу користуватися відповідною часткою будинку, районний суд, за наявності технічної можливості його поділу в натурі, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: