Постанова № 33603513, 19.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 921/163/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,суддіВовка І.В.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),за участю представників сторін від позивачаАвдєєнко В.В.;від відповідачаПрімєрова Н.Г.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ"на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 рокуу справі№ 921/163/13-г Господарського суду Тернопільської областіза позовомПриватного підприємства "Еліта - Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ"проусунення перешкод шляхом звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне підприємство "Еліта - Д" (надалі - ПП "Еліта - Д", позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (надалі - ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ"), в якому просило усунути перешкоди у здійсненні ним права користування і розпорядження його власністю - нежитловим приміщенням по вул. Бродівська, 8в у с. Біла Тернопільського району та прилеглою до нього територією шляхом звільнення вказаного майна від майна та працівників ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ".

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником спірного приміщення, яке за договором оренди від 03.01.2012 року було передано відповідачу в оренду. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно займає та користується приміщенням, оскільки сторонами не був погоджений розмір орендної плати і відповідач не забезпечив дотримання правил пожежної безпеки та охорони праці при використанні майна, а тому згідно ст. 391 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що впродовж дії договору оренди складу від 03 січня 2012 року умови договору ним виконувались належним чином, орендна плата згідно підписаних додатків до нього сплачувалась, проте позивач з жовтня 2012 року необґрунтовано підвищив розмір орендної плати та чинить перешкоди відповідачу у здійсненні господарської діяльності.

Крім того, 29.03.2013 року до суду надійшло клопотання № б/н від 26.03.2013 року про затвердження мирової угоди, підписаної головою зборів ПП "Еліта-Д" Бобришовою К.А. та директором ТОВ "Тернопільпромгаз ЛТД" Кочеркевич Т.Б. До клопотання долучений оригінал мирової угоди від 18.03.2013 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2013 року у справі № 921/163/13-г (суддя Сидорук А.М.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Зварич О.В., суддів Гриців В.М. та Данко Л.С.), позов задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження ПП "Еліта-Д" майном шляхом звільнення ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" нежитлового приміщення, а саме: площадки під склад площею 280,00 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Бродівська, 8в, с. Біла, Тернопільського району Тернопільської обл.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 03.01.2012 року між сторонами у справі укладено договір оренди складу, за умовами якого ПП "Еліта-Д" (орендодавець) передав, а ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (орендар) прийняв в орендне користування нежитлові приміщення, а саме площадку під склад (площа 280,00 кв.м.), які знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Біла, вул. Бродівська, 8В, строком дії з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати становить суму згідно додатків до договору складеного кожного місяця.

На виконання п.3.2 договору орендодавець та орендар щомісяця протягом січня-серпня 2012 року підписували додатки до договору оренди складу від 03.01.2012 року, якими погоджували розмір орендної плати на кожен місяць окремо. Починаючи з вересня 2012 року сторони не дійшли згоди щодо розміру орендної плати.

26 жовтня 2012 року ПП "Еліта-Д" направило на адресу ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" лист № 11 від 11.10.2012 року з вимогою звільнити площадку під склад площею 280,00 кв.м., що знаходиться в с. Біла, Тернопільського району, Тернопільської області, з підстав не погодження розміру орендної плати.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову, місцевий господарський суд, керуючись ст. 785 ЦК України, яка встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, виходив з того, що договір оренди складу від 03.01.2012 року припинив свою дію, згідно вимоги про звільнення приміщення. Позивач належно повідомив відповідача про намір не продовжувати договір оренди складу від 03.01.2012 року на новий строк, і в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наміри орендодавця продовжити договір оренди складу на новий строк, проте відповідач безпідставно займає спірне приміщення та ухиляється від повернення орендарю об'єкт оренди.

У затвердженні мирової угоди 18.03.2013 року суд першої інстанції відмовив, оскільки мирова угода від імені ПП "Еліта-Д" підписана Бобришовою К.А., яка не має відповідних повноважень. Суд зауважив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АВ, № 247248 станом на 21.03.2013 року у графі "Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" зазначено - Кіянчук Галина Петрівна (згідно статуту) - підписант, Кіянчук Галина Петрівна - керівник, а тому право підпису, в тому числі мирової угоди, від імені ПП "Еліта-Д" має лише його керівник - Кіянчук Галина Петрівна або за його довіреністю, виданою в установленому законом порядку, інша особа.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду зроблені з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; законодавство, на підставі якого подається позов.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право позивача, і змінити підстави позову (обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не посилання на певну норму закону) суд може за наявності відповідної заяви позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення приміщення з підстав непогодження сторонами розміру орендної плати та недотримання орендарем правил пожежної безпеки, які ґрунтувались на ст. 391 ЦК України, проте місцевий господарський суд всупереч ст. ст. 22, 83, 84 ГПК України вирішив спір не відповідно до визначених позивачем підстав, а самостійно їх визначив та змінив на власний розсуд, прийнявши рішення про задоволення позову з підстав закінчення строку дії договору, керуючись ст. 785 України.

Помилковими є також посилання суду першої інстанції на відсутність повноважень голови зборів ПП "Еліта-Д" Бобришової К.А. на підписання мирової угоди.

Так, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (ч. 1 і 3 ст. 78 ГПК України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (ст. 28 ГПК України).

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

В матеріалах справи міститься статут ПП "Еліта-Д" (а.с. 76-84), п. 10.7.1 згідно якого, голові зборів надано право без доручення виконувати дії від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з іншими особами і органами державної влади. Ті ж самі повноваження надані директору підприємства згідно п. 10.7.2 статуту. Згідно протоколу № 3 від 04.09.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 89) головою зборів обрано Бобришову К.А. Місцевий господарський суд в рішенні суду в порушення вимог ст. 84 ГПК України не навів мотиви, за яких відповідні докази ним відхиляються.

Посилання суду першої інстанції на те, що Бобришова К.А. не має повноважень підписувати мирову угоду від імені ПП "Еліта-Д", оскільки в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості щодо Бобришової К.А. як особи, яка має право представляти інтереси підприємства без довіреності, і містяться лише відомості щодо Кіянчук Г.П., Вищий господарський суд України вважає помилковими, оскільки ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачає можливість використання відомостей, не внесених до Єдиного державного реєстру, в спорі з третьою особою, коли ця особа знала або могла знати про ці відомості.

З урахуванням викладеного висновки місцевого господарського суду про відмову у затвердженні мирової угоди з підстав відсутності у Бобришової К.А. повноважень є передчасними.

Апеляційний господарський суд не виправив вищевказаних порушень суду першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про залишення рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2013 року у справі № 921/163/13-г без змін.

Суд касаційної інстанції зауважує, що згідно ч. 3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Пленум Вищого господарського суду України у підпункті 3.19 пункту 3 постанови від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Суди попередніх інстанцій не досліджували питання відповідності змісту поданої сторонами мирової угоди вимогам чинного законодавства.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, а також враховуючи те, що допущені порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, Вищий господарський суд України вважає, що судові рішення у даній справі слід скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід :

- взяти до уваги викладене та перевірити зміст поданої сторонами мирової угоди на відповідність вимогам чинного законодавства, в тому числі : встановити чи є мирова угода за своїм змістом такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або такою, що остаточно не вирішує спору і це може призвести до виникнення нового спору, чи стосуються умови мирової угоди безпосередньо предмету позову та чи не вирішує вона питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, і в залежності від встановленого вирішити питання про затвердження мирової угоди або відмову у її затверджені;

- з'ясувати підставі заявленого позивачем позову та визначити чи правильно позивачем, враховуючи те, що він не є володіючим майном власником та між сторонами існують договірні відносини, обрано спосіб захисту цивільного права шляхом пред'явлення негаторного позову;

- вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись статями 49, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2013 року у справі № 921/163/13-г.

Справу № 921/163/13-г передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Могил С.К. Суддя Вовк І.В. Суддя Кондратова І.Д.