Ухвала суду № 33601659, 06.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р.Справа № 816/2151/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Романко Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал-Холдинг» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2151/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал-Холдинг»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Ал-Холдинг», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0003882310 від 24.12.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 35292,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8823,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.13 р. по справі № 816/2151/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.13 р. по справі № 816/2151/13-а та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційні скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 4445/22-5/38116176 від 06.12.12 р. документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» (код ЄДРПОУ 31921777) за період 01.04.12 р. по 31.05.12 р. в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, пов'язані з безпідставним формуванням податкового кредиту по ПДВ у квітні та травні 2012 р. по операціям з ТОВ «Всеукраїнська творча спілка», стосовно якого була отримана інформація про фіктивний характер його діяльності. Дані висновки були обумовлені відсутністю підприємства за юридичною адресою та анулюванням його свідоцтва платника ПДВ з 27.05.11 р. Крім того, відносно керівників вказаного підприємства була порушена кримінальна справа за фактом створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративній процедурі і рішеннями ДПС у Полтавській області № 499/10/10.2-07 від 01.03.13 р. та Міністерства доходів і зборів України № 141/6/99-10-15 від 03.04.13 р. за результатами розгляду первинної та повторної скарг вони були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» договори № 24/04-1 від 24.04.12 р. та № 25/01-1 від 25.04.12 р., предметом яких є поставка нафтопродуктів - мазуту, дизельного палива та бітуму, асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначаються в рахунках-фактури або в ТТН, або видаткових накладних (а.с.21 - 24).

Позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з TOB «Всеукраїнська творча спілка» надані видаткові накладні № 21 від 24.04.12 р. на суму 7000,0 грн., № 13 від 25.04.12 р. на суму 169752,0 грн., № 28/1 від 28.05.12 р. на суму 35000,0 грн., № 1 від 08.06.12 р. на суму 166838,0 грн., № 2 від 08.06.12 р. на суму 181440,0 грн., податкові накладні № 21 від 24.04.12 р., № 20 від 25.04.12 р., № 47 від 28.05.12 р., № 10 від 08.06.12 р., № 9 від 08.06.12 р., ТТН від 25.04.12 р. на перевезення мазуту в кількості 31,92 т. на загальну суму 169752,0 грн., від 08.06.12 р. на перевезення мазуту в кількості 32,4 т., від 08.06.12 р. на перевезення мазуту в кількості 28,04 т.

Дослідивши перелічені документи, суд першої інстанції зазначив, що ТТН від 25.04.12 р. на перевезення мазуту в кількості 31,92 т. не відповідає встановленій формі, що є порушенням п. 7.5.6 наказу № 281/171/578/155 від 20.05.08 р. Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», оскільки відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюються ТТН на відпуск нафтопродуктів (ф. №1 - ТТН (нафтопродукт)).

Зазначений порядок є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України. В п. 5.4.1 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України N 363 від 14.10.97 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортні засоби для заправки і транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності, а в п. 6.1 вказано, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Відповідно п. 6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Також в інструкції передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 р. Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є ТТН, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.95 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», відповідно п. 2 якого ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В ст. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля; в п. 11.5 передбачено, що ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, засвідчені підписом і при необхідності печаткою (штампом); в п. 11.7 передбачено, що перший примірник ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передаються Перевізнику. Крім того, в п. 10.5 передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Оскільки надані позивачем ТТН на перевезення мазуту оформлені з порушенням наведеного порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вони не є належним доказом на підтвердження перевезення мазуту.

Також суд першої інстанції вказав на те, що в наданих позивачем видаткових накладних № 21 від 24.04.12 р., № 13 від 25.04.12 р. № 28/1 від 28.03.12 р., № 1 від 08.06.12 р., № 2 від 08.06.12 р., № РН-0000001 від 25.04.12 р., № РН-0000006 від 06.07.12 р., № РН-0000005 від 08.06.12 р. відсутні дані про учасника правовідносин, отримувача товару, прізвища та ініціали особи, що підписала накладну, а тому не можливо ідентифікувати дану особу, належних доказів транспортування та зберігання товару позивачем не надано.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 та п.2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. і вказав на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку. Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності мазуту не підтверджують того, що господарські операції з подальшої реалізації мазуту відбувалися саме з товаром, який був придбаний у TOB «Всеукраїнська творча спілка».

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Про відсутність реального характеру відповідних операцій також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, про відсутність у продавця TOB "Всеукраїнська творча спілка" необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів на підтвердження отримання позивачем товарів від TOB «Всеукраїнська творча спілка» і вважає необхідним також вказати на те, що податковий кредит по ПДВ позивачем був сформований на підставі податкових накладних № 21 від 24.04.12 р., № 20 від 25.04.12 р., № 47 від 28.05.12 р., № 10 від 08.06.12 р., № 9 від 08.06.12 р. Але на дати їх оформлення TOB «Всеукраїнська творча спілка» не був платником ПДВ, оскільки його свідоцтво було анульовано 27.05.11 р., а тому цей контрагент не мав права виписувати та видавати позивачу податкові накладні (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Наведене свідчить про те, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ, вказані у податкових накладних, які були виписані не платником цього податку, а тому приймаючи податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання по ПДВ, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, встановлений у ПК України.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.13 р. по справі № 816/2151/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, що не спростовано доводами апеляційної скарги, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал-Холдинг» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2151/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2151/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал-Холдинг» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.08.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська