Постанова № 33601492, 01.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 816/2296/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника відповідача - Шиліна Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 816/2296/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Полтавського обласного центру зайнятості

третя особа Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_2, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними дії Полтавського обласного центру зайнятості в частині відмови виплатити їй грошову компенсацію за невикористані в 2011 р. дні відпустки та зобов'язати Полтавський обласний центр зайнятості виплатити їй компенсацію за невикористані в 2011 р. дні відпустки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.13 р. по справі № 816/2296/13-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивачка не погодилася з судовим рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.13 р. по справі № 816/2296/13-а та прийняти нову постанову про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості, письмові заперечення на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника відповідача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 260-к від 31.08.09 р. ОСОБА_2 була призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу взаємодії з роботодавцями Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника (ОСОБА_3), до дня її фактичного виходу з відпустки, як таку, що пройшла за конкурсом, з 01.09.09 р. Наказом цього ж органу № 270-к від 10.09.09 р. вона була переведена на посаду спеціаліста І категорії відділу надання соціальних послуг Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника (ОСОБА_3), до дня її фактичного виходу з відпустки, з 11.09.09 р. із збереженням рангу та посадового окладу. Наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 432-в від 24.06.11 р. була продовжена відпустка без збереження заробітної плати ОСОБА_3, спеціалісту І категорії відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 02.07.11 р. по 20.01.12 р. Наведені обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи документами.

Відповідно графіку відпусток працівників Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості на 2011 р. та наказу Полтавського обласного центру зайнятості № 347-в від 07.06.11 р. позивачці була надана щорічна відпустка за період роботи з 01.09.10 р. по 31.08.11 р. тривалістю 30 календарних днів з 04.07.11 р. по 02.08.11 р.

В подальшому позивачка звернулась до директора Полтавського обласного центру зайнятості із заявою від 06.10.11 р. про приєднання основної щорічної відпустки до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами терміном 30 календарних днів з 22.10.11 р., надавши медичну довідку № 185/299 від 06.10.11 р. про строк вагітності.

У письмовій відповіді № ОЦЗ-13-3850/0-11 від 20.10.11 р. на адресу позивачки про результати розгляду її заяви від 06.10.11 р. було вказано, що подана нею заява задоволена частково та роз'яснено, що з 22.10.11 р. їй надана частина щорічної відпустки за період роботи з 01.09.11 р. по час фактичного виходу основного працівника, 21.01.12 р., терміном 12 календарних днів, про що був винесений наказ № 751-в від 07.10.11 р. про надання позивачці щорічної відпустки за період роботи з 01.09.11 р. по 20.01.12 р. тривалістю 12 календарних днів з 22.10.11 р. по 02.11.11 р.

Не погодившись із таким рішенням, позивачка звернулась до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.11 р. було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Полтавського обласного центру зайнятості, третя особа - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості, про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.12 р. Постановою Вищого адміністративного суду від 29.01.13 р. касаційна скарга ОСОБА_2 була задоволена і постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.11 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.12 р. були скасовані. Рішення Вищого адміністративного суду були визнані незаконними дії Полтавського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_2 приєднати основну щорічну відпустку повної тривалості 30 календарних днів до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та призначити її з 22.10.11 р. Також зобов'язано Полтавський обласний центр зайнятості приєднати ОСОБА_2 основну щорічну відпустку повної тривалості 30 календарних днів до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та призначити її з 22.10.11 р.

На виконання даної постанови Полтавським ОЦЗ був виданий наказ № 51-к від 12.02.13 р. «Про внесення змін до наказу Полтавського ОЦЗ від 07.10.2011 року № 751-в», яким основна щорічна відпустка повної тривалості 30 календарних днів приєднана до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і призначена з 22.10.11 р. по 20.11.11 р.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, позивачка звернулась до Полтавського ОЦЗ із заявою від 27.02.13 р. про виплату грошової компенсації за фактично невикористану частину щорічної відпустки, за результатами розгляду якої відповідачем була надана відповідь від 03.04.13 р., в якій позивачці повідомлялося про відмову у виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки, що стало підставою для звернення її до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р. Полтавським обласним центром зайнятості був виданий наказ № 51-к від 12.02.13 р., яким основна щорічна відпустка повної тривалості 30 календарних днів приєднана до відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами і призначена з 22.10.11 р. по 20.11.11 р. Проте право на приєднання відпустки позивачкою не використано у зв'язку із хворобою у період з 23.09.11 р. до 21.11.11 р.

Наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 106-в від 05.03.12 р. на підставі заяви позивачки від 24.02.12 р. їй була надана невикористана щорічна відпустка за період роботи з 01.09.11 р. по 25.03.12 р. в кількості 12 календарних днів та 5 календарних днів з 26.03.12 р. по 11.04.12 р.

Висновки суду першої інстанції про відсутність у позивачки права на компенсацію за невикористану частину відпустки обґрунтовані посиланням на приписи ст. 83 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки». В ч. 1 ст. 75 Кодексу законів про працю України зазначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Таким чином, грошова компенсація за невикористану частину основної щорічної відпустки надається за фактично відпрацьований працівником робочий час.

Проте наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивачка використала щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий час в повному обсязі, у зв'язку із чим підстави для виплати грошової компенсації відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі позивачка наполягає на тому, що висновки суду першої інстанції про те, що вона повністю використала щорічну відпустку, яка була приєднана до відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, є хибними з огляду на те, що наказ про приєднання цієї відпустки був винесений на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р. і датований 12.02.13 р. Але на цю дату позивачка вже перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому не могла використати 18 днів основної відпустки, призначеній їй наказом № 51-к від 12.02.13 р. з 22.10.11 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в ст. 21 Закону України «Про відпустки» вказано, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється постановою КМУ № 100 від 08.02.95 р.

Також слід відмітити, що висновки суду першої інстанції про те, що право на приєднання відпустки позивачкою не використано у зв'язку із хворобою у період з 23.09.11 р. до 21.11.11 р., а тому і отримання компенсації не передбачається, є помилковими, оскільки в разі знаходження працівника у відпустці співпадає з днями непрацездатності, підтверджені належним чином оформленими листками непрацездатності, то відпустка продовжується на таку ж кількість днів, або за заявою працівника невикористані дні відпустки можуть бути надані в іншій час. Крім того, право позивачки на отримання відпустки у повному обсязі було визнано лише постановою Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р., а тому цим правом вона не могла скористатися до цієї дати.

За тих же підстав є хибними висновки суду першої інстанції про те, що отримавши відпустку на підставі наказу Полтавського обласного центру зайнятості № 106-в від 05.03.12 р. (невикористана щорічна відпустка за період роботи з 01.09.11 р. по 25.03.12 р. в кількості 12 календарних днів та 5 календарних днів з 26.03.12 р. по 11.04.12 р.) позивачка використала щорічну основну відпустку за відпрацьований робочий час в повному обсязі, у зв'язку із чим підстави для виплати грошової компенсації відсутні, оскільки право позивачки на відпустку у кількості 18 днів підтверджено лише постановою Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р., а до цієї дати відповідач такого права за позивачкою не визнавав, а тому вищевказаний наказ не стосується днів відпустки, підтверджених постановою Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р. Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивачці була нарахована заробітна плата за весь час відпустки після ухвалення Вищим адміністративним судом України постанови від 29.01.13 р.

Колегія суддів також вказує на те, що вимоги позивачки не суперечать приписам ст. 83 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією і при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Зважаючи на те, що з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 29.01.13 р. і винесенням відповідачем наказу № 51-к від 12.02.13 р. основна щорічна відпустка позивачки була визначена тривалістю 30 календарних днів, приєднана до відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами і призначена з 22.10.11 р. по 20.11.11 р., проте у період з 23.09.11 р. до 21.11.11 р. позивачка перебувала на лікарняному (відповідачем цей факт не спростований), вона відпусткою не скористалася і виразила бажання отримати відповідну компенсацію за 18 календарних днів, що і передбачено в ст. 83 Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.13 р. по справі № 816/2296/13-а прийнята без врахування фактичних обставин, тобто з порушенням норм процесуального законодавства, що є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 816/2296/13-а - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 816/2296/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_2.

Визнати незаконними дії Полтавського обласного центру зайнятості в частині відмови виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані в 2011 р. дні відпустки та зобов'язати Полтавський обласний центр зайнятості виплатити їй компенсацію за невикористані в 2011 р. дні відпустки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.08.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська