Ухвала суду № 33601459, 30.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 816/2570/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 816/2570/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградської області, Міністерства внутрішніх справ України

третя особа Державне казначейство України

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати йому посаду, рівнозначну до посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю станом на 13.06.08 р., про що видати відповідний наказ; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області надати йому грошове забезпечення згідно з займаною посадою, починаючи з 11.03.13 р.; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати йому відпустки за 2007-2012 роки; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області надати йому грошове забезпечення за відпустки за 2007-2012 роки; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати йому довідку про місце проходження служби із зазначенням розміру грошового забезпечення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.13 р. по справі № 816/2570/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.13 р. по справі № 816/2570/13-а та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, та третя особа, Державне казначейство України, письмові заперечення на апеляційну скаргу не подали.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказом МВС України № 1514 о/с від 14.11.07 р. позивач був призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України. Наказом МВС України № 1016 о/с від 12.06.08 р. підполковник міліції ОСОБА_1 на підставі атестаційного листа від 29.05.08 р. був звільнений з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та зарахований у розпорядження МВС України.

Не погоджуючись з вищезазначеним наказом ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.10 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: скасований наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1016 о/с від 12.06.08 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та зарахування в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України визнано незаконним. Також судовим рішенням ОСОБА_1 було поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України з 13.06.08 р. і стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13.06.08 р. по 13.06.09 р., з урахуванням сплачених сум грошового забезпечення. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.10 р. рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.10 р. в частині задоволення позову було скасовано і в цій частині було прийняте рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.13 р. постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.10 р. була скасована, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.10 р. була залишена в силі.

На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.10 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.13 р. Міністерством Внутрішніх справ України був прийнятий наказ № 177о/с від 01.03.13 р. (а.с.84), яким був скасований наказ МВС № 1016 о/с від 12.06.08 р. в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 (С-432922) з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю та зарахуванням його в розпорядження МВС. Також позивач був поновлений на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю з 13.06.08 р. З даним наказом позивач був ознайомлений 11.03.13 р.

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 348 від 21.07.08 р. були внесені зміни у штатах МВС України на виконання рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією № 04-12/14-1811 від 11.07.08 р. щодо внесення змін до структури підрозділів Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ Міністерства внутрішніх справ України з метою вдосконалення організаційно-штатної структури та забезпечення належного виконання оперативно-службових завдань, покладених на Службу внутрішньої безпеки ГУБОЗ (а.с.75 -76).

Згідно переліку змін у штатах МВС України посада старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю була скорочена.

Як зазначав позивач, поновлення на роботі відбулося лише формально, а фактично МВС України не направило його до Кіровограду, а Управління МВС України у Кіровоградській області не допускає його до робочого місця, а він позбавлений можливості працювати та отримувати грошове забезпечення, що спричинило його звернення з вимогами, вказаними у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції навів зміст п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, де зазначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Спірні відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать Закон України «Про міліцію» та Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.91 р.

Відповідно ст. 40 вищезазначеного Положення призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ, відповідно до його компетенції. Переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, відповідно п. 42 Положення провадиться, зокрема, б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими п. 45 цього Положення. Поряд з цим, відповідно п. 45 Положення переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться, зокрема, при скороченні штатів і за станом здоров'я прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду. Згідно п. 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Слід зазначити, що переміщення по службі здійснюється після визначення придатності до служби в ОВС за станом здоров'я та фізичного розвитку. При цьому в п. 40 «є» Положення визначено, що необхідність і терміновість переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягли встановленого п. 7 цього Положення віку, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, мають визначатися відповідними прямими начальниками на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Позивач подав до Міністра внутрішніх справ України рапорт від 22.01.13 р. про надання йому невикористаної чергової відпустки за 2007-2012 роки (а.с.102-103). У відповіді МВС України від 11.03.13 р. зазначалося, що для отримання чергової відпустки за 2013 р. необхідно подати відповідний рапорт керівництву Департаменту внутрішньої безпеки МВС (а.с.116).

Позивач подав рапорти від 12.03.13 р., в яких просив призначити його на рівнозначну посаду, на якій перебував до скорочення посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю у штатах МВС України, видати довідку з місця роботи окремо за кожен рік за період з 2007 р. по 2013 р. включно для пред'явлення за місцем черги квартирного обліку, надання йому невикористаної чергової відпустки за 2007-2012 роки з наданням путівок на санітарно-курортне лікування (а.с.106-115).

На рапорт позивача від 12.03.13 р. Департаментом внутрішньої безпеки МВС України була надана відповідь № 18/7ЦА -П -311,313,314 від 08.04.13 р., в якій ОСОБА_1 було повторно запропоновано пройти медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до служби в ОВС за станом здоров'я та фізичного розвитку (а.с.80).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06.02.01 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.01 р. за № 164/5355, були затверджені Положення «Про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС» і «Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС».

Відповідно п. 1.3 Положення про діяльність BЛK в системі МВС основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності до служби в органах внутрішніх справ, військової служби, можливості проходження служби за кордоном, вступу (навчання) до навчальних закладів МВС і Міністерства оборони осіб, які є кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі при переміщенні по службі, військовослужбовців внутрішніх військ МВС, курсантів і слухачів навчальних закладів МВС України; визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби.

В п. 1.3.1 Положення про діяльність ВЛК та п. 1.43 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС передбачено здійснювати переміщення по службі після визначення придатності до служби в ОВС за станом здоров'я та фізичного розвитку. Відповідно п. 2.21 Інструкції «Про організацію проведення попередніх та періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України», затвердженої наказом МВС № 1296 від 04.11.03 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.05.04 р. за № 598/9197, особи рядового і начальницького складу, які не пройшли обов'язкові попередні або періодичні медичні огляди в установлений термін, до роботи не допускаються.

Рішення про направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію було прийнято 18.01.12 р., що підтверджується протоколом № 18 від 18.01.12 р. Проте позивач для отримання направлення не з'являвся, уникав телефонних дзвінків працівників кадрового апарату, на підтвердження чого наданий рапорт від 06.02.12 р.

В постанові суду першої інстанції вказано на те, що стан здоров'я працівника ОВС та рівень його фізичної підготовки є одним з головних критеріїв, за якими визначається можливість або неможливість особою проходити службу в органах внутрішніх справ. На це безпосередньо вказують ст. 17 Закону України «Про міліцію» та Положення про проходження служби (п. 3). Таким чином, передумовою переміщення особи начальницького складу ОВС по будь-якій посаді є, насамперед, визначення прямими начальниками ділових якостей підлеглого, його віку, рівня підготовки. Окремою умовою переміщення є визначення стану здоров'я кандидата, який має пройти у встановленому порядку військово-лікарську комісію та надати відповідний висновок.

Відповідно довідки № 3/131 від 18.05.13 р., наданої УКЗ УМВС України в Кіровоградській області, підполковник міліції ОСОБА_1 для проходження служби до Кіровоградської області не направлявся і на теперішній час в штаті УМВС України в Кіровоградській області не значиться.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання МВС України надати ОСОБА_1 посаду, рівнозначну до посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділення оперативного супроводження відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може перебирати на себе функцію по призначенню на посади замість органу, якому надані такі повноваження.

Також в постанові суду вказано, що заявляючи дані позовні вимоги, позивач ставить питання щодо невиконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.10 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.13 р. щодо його поновлення на роботі, відповідно Закону України «Про виконавче провадження», в якому передбачений порядок примусового виконання судових рішень в адміністративних справах, що набрали законної сили.

Зважаючи на те, що позивач для проходження служби до Кіровоградської області не направлявся і на теперішній час в штаті УМВС України в Кіровоградській області не значиться, на час звернення його до суду відсутні правові підстави для виплати йому грошового забезпечення, починаючи з 01.03.13 р.

Щодо позовних вимог про надання позивачу відпустки за 2007-2012 роки та виплати грошового забезпечення за відпустки за 2007-2012 роки суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся з рапортом від 12.03.13 р. про надання невикористаних чергових відпусток за 2007 - 2012 роки (а.с.77-78), на який була надана відповідь за вих. №18/7 ЦА-П-164 (а.с. 79), в якій позивачу було рекомендовано подати відповідний рапорт керівництву Департаменту внутрішньої безпеки МВС у разі виявлення бажання отримати чергову відпустку за 2013 р. Додатково повідомлено, що з питання отримання путівок на санаторно-курортне лікування необхідно звернутися до підрозділу медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ за безпосереднім місцем проходження служби.

На виконання постанови КМУ № 1294 від 07.11.07 р. та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Міністерством внутрішніх справ України був виданий наказ № 499 від 31.12.07 р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджена Інструкцію «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». В п. 1.4 Інструкції передбачено виплачувати грошове забезпечення особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

В п. 1.6 вказано, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Розділом 4 Положення «Про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ» визначений порядок та умови використання відпусток в органах внутрішніх справ, а тому суд першої інстанції визнав безпідставним посилання позивача на норми Закону України «Про відпустки».

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Відповідно ст. 56 Положення «Про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ» особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно п. 51 цього Положення.

Відмовляючи у задоволенні позову про зобов'язання МВС України надати ОСОБА_1 письмову довідку про місце проходження служби із зазначенням розміру грошового забезпечення, суд першої інстанції вказав на передчасне звернення з цими вимогами, оскільки позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про надання довідки, на яку йому надана негативна відповідь.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що у контексті з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

Наведене свідчить про те, що наявність порушеного права на час звернення до суду з позовом про його захист повинно підтверджуватися належними та допустимими для цього доказами. Оскільки позивач до суду першої інстанції не надав доказів того, що на його заяву була надана негативна відповідь або взагалі не надана, позов в цій частині задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю факту порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.13 р. по справі № 816/2570/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 816/2570/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 816/2570/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградської області, Міністерства внутрішніх справ України третя особа Державне казначейство України про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська