Постанова № 33600937, 10.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2665/13-а

10 вересня 2013 року 10год. 01хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Шурин О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м.Рівне Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги,ВСТАНОВИВ :

Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Рівне Рівненської області (далі - УПФУ у м.Рівне) про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.07.2013 №Ф-3840 про сплату боргу зі сплати страхових внесків в сумі 2142,39грн. (недоїмка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана вимога прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за даними відповідача, станом на 29.06.2011 заборгованість зі сплати страхових внесків, єдиного соціального внеску, штрафних санкцій та пені у ПП ОСОБА_1 відсутня.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та суду пояснила, що вона, як фізична особа - підприємець перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як платник єдиного соціального внеску. Зазначила, що відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), орган Пенсійного фонду у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Сума недоїмки в оспорюванній вимозі нарахована за результатами камеральної перевірки за період січень-грудень 2004-2006 років, однак згідно з довідкою УПФУ у м.Рівне від 01.07.2013 №2529/02-Д заборгованість зі сплати страхових внесків, єдиного соціального внеску, штрафних санкцій та пені у ПП ОСОБА_1 відсутня. Відтак, оспорювана вимога відповідача винесена з порушенням вимог Закону №2464-VI. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач, УПФУ у м.Рівне, позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті у період з 01.01.2004 по 31.12.2006, ПП ОСОБА_1 заборгувала до Пенсійного фонду України 2142,37грн. На цю суму була прийнята вимога про сплату боргу від 10.07.2013 №Ф3840. Позивач безпідставно посилається на норми Закону №2464-VI, оскільки відносини, що виникли між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює саме Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Крім того, в силу вимог ч.15 ст.106 Закону №1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абз.6 п.7 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які відповідно до цього Закону є страхувальниками (п.5 ч.1 ст.14) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч.1 ст.15).

Такі ж положення передбачені і пп.2.1.3 п.2.1 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), платниками страхових внесків є страхувальники - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24.10.1995, перебуває на обліку, як платник податків в органі державної податкової служби з 23.08.1998 за №18241, з 14.05.2003 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду (як платник єдиного внеску - з 01.01.2011) (а.а.с.5, 12, 13).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за №442/6730, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Даним Положенням також передбачено, що управління відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій (пп.5 п.2.2 розділ 2).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2013 УПФУ у м.Рівне було проведено перевірку правильності нарахування та сплати страхових внесків ПП ОСОБА_1 за січень-грудень 2004-2006 роки, за наслідками якої складено акт від 10.07.2013 №398 (а.с.7).

Перевіркою встановлено, що згідно з поданими розрахунками за 2004-2006 роки ПП ОСОБА_1 вказано сплачені страхові внески в сумі 31,8-32% від отриманого чистого доходу від підприємницької діяльності, тобто у розмірі, меншому від мінімального розміру страхового внеску.

Внаслідок проведеної перевірки УПФУ у м.Рівне на підставі п.6 ст.17 Закону №1058-IV та п.5.3.2 Інструкції №21-1, було нараховано позивачу доплату до мінімального страхового внеску за 2004-2006 роки в сумі 2142,37грн. На цю суму відповідачем прийнята вимога про сплату боргу від 10.07.2013 №Ф3840 (а.с.6).

Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №1058-IV (яка діяла у періоді, що перевірявся), страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Пунктом 2 частини 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (який діяв у періоді, що перевірявся) визначено, що особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Процедура нарахування і сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками, визначеними Законом №1058-IV, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів встановлені Інструкцією №21-1.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 розділу 5 Інструкції №21-1 (який діяв у періоді, що перевірявся), страхові внески платники, визначені підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на розмір страхового внеску, зазначеного в абзаці шостому пункту 4.7 цієї Інструкції.

Згідно з абз.6 п.4.7 Інструкції 21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - на 32 відсотки за 2004-2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Статтею 89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 N1344-IV установлено мінімальну заробітну плату на 2004 рік у наступному місячному розмірі: з 1 січня - 205 гривень, а з 1 вересня - 237 гривень.

Статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 N2285-IV установлено мінімальну заробітну плату на 2005 рік у наступному місячному розмірі: з 1 січня 2005 року - 262 гривні, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень, з 1 липня 2005 року - 310 гривень, а з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.

Статтею 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 N3235-IV установлено мінімальну заробітну плату на 2006 рік у наступному місячному розмірі: з 1 січня 2006 року - 350 гривень, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, а з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.

Отже, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців у 2004 - 2006 роках становить:

- січень - серпень 2004 року - 65,60грн.;

- вересень - грудень 2004 року - 75,84грн;

- січень - березень 2005 року - 83,84грн.;

- квітень - червень 2005 року - 92,80грн.;

- липень - серпень 2005 року - 99,20грн.;

- вересень - грудень 2005 року - 106,24грн.;

- січень - червень 2006 року - 111,30грн.;

- липень - листопад 2006 року - 119,25грн.;

- грудень 2006 року - 127,20грн.

Пунктом 11.12 розділу 11 Інструкції №21-1 встановлено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)), подають до органу Пенсійного фонду один раз на рік, але не пізніше 1 травня поточного року, розрахунок авансових сум страхових внесків згідно з додатком 24 цієї Інструкції, та з підсумками року надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 10 статті 20 Закону №1058-IV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що УПФУ у м.Рівне правомірно здійснено донарахування ПП ОСОБА_1 за несплачені страхові внески за період січень-грудень 2004-2006 років в сумі 2142,37грн., оскільки позивачем при поданні звітів до органу Пенсійного фонду страхові внески розраховані у сумах менших від розміру мінімального страхового внеску за відповідний період.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.106 Закону №1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Частиною 15 статті 106 Закону №1058-IV передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, вимога про сплату боргу від 10.07.2013 №Ф3840 винесена УПФУ у м.Рівне на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, оскільки у даному випадку вказаний Закон спірні відносини не регулює.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

В силу вимог ст.94 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Рівне Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.07.2013 №Ф 3840 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.