Постанова № 33600676, 11.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2013 р. (13:10) Справа №801/7297/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді ПетренкоВ.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Військового комісаріату АР Крим (відповідач -1)

Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій військового комісаріату АР Крим (відповідач -2)

про визнання відмови протиправною та спонукання до виконання певних дій,

за участю сторін:

позивач - не з'явився;

представник відповідача -1- не з'явився;

представник відповідача - 2 - Юрченко Володимир Васильович, посвід.серії: НОМЕР_1.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Військового комісару АР Крим про визнання протиправною відмову Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій військового комісаріату АР Крим про встановлення статусу учасника бойових дій; зобов'язання військовий комісаріат АР Крим встановити статус учасника бойових дій у зв'язку з перебуванням на військовій службі в державі - Арабська Республіка Єгипет в жовтні-грудні 1971 року, де проходили бойові дії.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.74), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.75).

Відповідач -1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи (а.с.72), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Представник відповідача - 2 у судовому засідання надав пояснення стосовно позовних вимог та заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника відповідач - 2, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив строкову службу в період з жовтня по грудень 1971 року у складі корабля ескадронного міноносця «Огненный» в/ч 62692 Балтійського флоту РССР.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Військового комісаріату АР Крим з заявою щодо розгляду питання про визнання його учасником бойових дій (а.с.20) та військовим квитком НОМЕР_2 (а.с.23-24)

Згідно архівної довідки філіалу Центрального військово - морського архіву (на Балтійському флоті м. Калінінград) корабель - військова частина 62692 в період з 2 жовтня по 24 грудня 1971 року знаходився на бойовій службі в Средиземному морі з заходом в п. Порт - Саїд (а.с.6).

При цьому в архівній довідці зазначено, що архів інформацією про безпосередню участь екіпажу корабля - військової частини 62692 в бойових діях не володіє.

З матеріалів справи, наданих до суду вбачається, що на засіданні Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Військового комісаріату АР Крим №4 від 31 жовтня 2012 року було розглянуто питання позивача про встановлення статусу учасника бойових дій та за результатами голосування прийнято висновок про доопрацювання документів та необхідності підтвердження особистої участі у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ (флоту) іншими документами, або показаннями свідків, які проходили військову службу разом із заявником та яких визнано учасниками бойових дій, про що свідчить витяг з протоколу засідання комісії (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що після засідання Комісії з питань розгляду питання про визначення учасників бойових дій, 21.01.2013 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Військового комісару АР Крим генерал - майору Данчуку В.І, в якій засвідчив та підтвердив факт проходження ОСОБА_1 служби у складі екіпажу корабля в/ч 62692 та бойового чергування на території держави Арабської Республіки Єгіпет (а.с.9), але ніяких доказів цього факту до заяви не надав.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XIІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У ст. 4 зазначеного Закону зафіксовано, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій визнаються особи, які за рішенням уряду СРСР проходили службу, працювали або перебували у відряджені в державах, де в цей період велися бойові дії, і які брали участь в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ (ст.6 в Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Кабінетом Міністрів України 08.02.1994 прийнято Постанову №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Постанова № 63), згідно з якою затверджений Перелік держав і періодів бойових дій на їх території. У зазначеному Переліку зафіксовано, що до держав, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, відноситься, зокрема, Арабська Республіка Єгипет, в період бойових дії на її території, зазначений з жовтня по грудень1971 року.

Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій і прийняття відповідних рішень визначений постановою Кабінету Міністрів України № 458 від 26 квітня 1996 та наказом Міністерства Оборони України від 26 липня 1996 №208.

Відповідно до ч. 1 Положення про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року №208, зареєстрованого Мінюстом 28 серпня 1996 року за № 484/509, на комісію покладається, зокрема, вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України.

Відповідно до п.4 цього Положення підготовку матеріалів для розгляду комісії, проведення пошукових заходів, спрямованих на допомогу громадянам в одержанні відповідних архівних довідок, здійснюють районні (міські) військові комісаріати.

Комісії зобов'язані приймати документи для розгляду, реєструвати їх у спеціальній книзі обліку, уважно вивчати документи, інформувати заявника про прийняття документів на розгляд і дату засідання комісії, заслуховувати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази громадян і в десятиденний термін з дня одержання документів прийняти відповідне рішення про встановлення статусу, про що інформувати заявника. У разі відмови громадянину у встановленні йому відповідного статусу ветерана війни, комісії сповіщають причину (мотиви) відмови. При необхідності комісії можуть повертати документи до райміськвійськкоматів на доопрацювання для повторного їх подання на розгляд комісії. З усіх розглянутих питань рішення комісії вносять до протоколу, який підписують всі члени комісії і затверджує військовий комісар.

Згідно п.6 цього Положення про комісії при відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни, дозволяється брати до уваги: показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником; довідки відповідного періоду, підписані і завірені печаткою; грамоти, фотографії (оригінали); газетні матеріали того часу, який потребує підтвердження; історичні довідки, документи та інші архівні матеріали; документи потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по-батькові заявника; партійні документи, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інші документи, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок по заяві.

Відповідно до п.6.2 Положення для військовослужбовців,які перебували в державі, де в цей час велись бойові дії, необхідною умовою щодо надання заявнику статусу учасника бойових дій є рішення Міністра Оборони України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України про відрядження, витяг з наказу по стройовій частині, копії посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про прибуття та відбуття.

Згідно п.7 Положення, за відсутністю через незалежні від заявника причини, дозволяється брати до уваги показання свідків необхідних документів, які підтверджують право на отримання статусу учасника бойових дій.

Таким чином, з наведених обставин, суд дійшов до висновку, що Комісією було запропоновано позивачу доопрацювати надані ним документи та надати їх в об'ємі, визначеному «Положенням про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому дії Комісії не можуть вважатися протиправними та такими, що були вчинені всупереч діючому законодавству.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача - 1 встановити статус учасника бойових дій у зв'язку з проходженням військової служби в державі - Арабська Респбліка Єгипет в жовтні - грудні 1971 року, де проходили бойові дії, суд вважає за необідне зазначити наступне.

Порядок встановлення статусу учасника бойових дій є виключною компетенцією Комісії та визначений «Положенням про комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Згідно п.2 Положення, Комісія у своїй діяльності комісії керуються Конституцією України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", іншими Законами України, указами, розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, якими визначений об'єм необхідних документів, необхідний для встановлення статусу учасника бойових дій.

Прийняття рішення таким чином, як просить позивач, приведе до втручання суду в дію суб'єкта владних повноважень, що неприпустимо.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що відповідач відповідно до ст. 71 КАС України, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення при прийнятті рішень, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

За таких обставин враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що при наявності необхідних документів, позивач може повторно звернутися до комісії з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.09.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 13.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко