Ухвала суду № 33600649, 17.09.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1109/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/789/1109/13 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю сторін - представника ПАТ КБ "ПриватБанк" Возної Н.Й.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду від 25 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору удаваним,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору № ТЕКОGL00000081 від 24.12.2007 року удаваним, визнання відсутнім права у ПАТ КБ «Приватбанк» утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно фізичної особи - ОСОБА_2, що було передано в іпотеку за договором іпотеки від 24.12.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та визнання правочину, що фактично виконувався сторонами, недійсним.

Свої вимоги обгрунтувала тим, що відповідач, укладаючи з нею спірний кредитний договір не взяв до уваги службової записки про наявність пільг для працівників банку по іпотечному кредитуванню, так в п. 7.1 кредитного договору були допущені неточності, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 46 500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 10,44 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, 1% винагороди від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Однак, позивача отримала кредит у сумі 42000 доларів США, з відсотковою ставкою 9,38%. Таким чином, спірний кредитний договір від 24.12.2007 року не створив для сторін ніяких правових наслідків, жодна із сторін не стала його виконувати, а тому просила задовольнити позов.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду в частині визнання спірного кредитного договору недійсним, ухвалою Кременецького районного суду від 05 липня 2013 року позовні вимоги позивача в частині визнання кредитного договору від 24.12.2007 року недійсним залишено без розгляду.

Рішенням Кременецького районного суду від 25 липня 2013 року у позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору TEKOGL00000081 удаваним, визнання відсутнім права у ПАТ КБ "Приватбанк" утримувати під обтяженнями та обмеженнями майно фізичної особи - ОСОБА_2, що було передано в іпотеку за договором іпотеки від 24.12.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В обгрунтування вимог апелянт зазначає, що спірний кредитний договір від 24.12.2007 року фактично був укладений на загальну суму кредиту 47000 дол. США, із процентною ставкою 9,36% річних. Саме на таких умовах вона виконувала договір, про що свідчить таблиця погашення сум.

Апелянт та її представники, будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" апеляційної скарги не визнала, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника банку, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом установлено, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № TEKOGL00000081, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позивачці кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24 грудня 2007 року по 23 грудня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 46500 доларів США на наступні цілі: 42000 доларів США на купівлю квартири, а 4500 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,87% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,00%, від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10 даного Договору винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 421.72 доларів США погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках.

За договором іпотеки від 24.12.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодавець надав нерухоме майно, зазначене в п.35.3 цього договору - квартиру АДРЕСА_1, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

При укладенні удаваного правочину сторони мають намір своїми діями досягнути такого правового результату, який не є за законом наслідком даного волевиявлення, а намагаються досягнути іншого правового результату, про який вони фактично домовились.

Тобто, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину, удаваний правочин може бути вчинено його сторонами для приховування іншого правочину між цими ж сторонами. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції підставно виходив з тих обставин, що позивачкою не доведено обставин приховання іншого правочину при укладенні між сторонами спірного кредитного договору.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду.

Посилання апелянта, що між сторонами було укладено кредитний договір на інших умовах, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для вирішення справи про визнання спірного кредитного договору удаваним. Крім того, при укладенні кредитного договору від 24 грудня 2007 року № TEKOGL00000081 позивач була ознайомлена з умовами договору, якими врегульовано права та обов'язки позичальника та кредитора, підписавши їх та виконуючи договір, що встановлено рішенням Кременецького районного суду від 11.05.2010 року, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «ПриватБанк», третьої особи, на стороні відповідача - Кременецького відділення Тернопільської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо зміни відсоткової ставки по кредитному договору та зобов'язання проводити нарахування у відповідності до п.7.1 кредитного договору від 24.12.2007 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кременецького районного суду від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун