Постанова № 33599583, 18.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. Справа№ 5011-16/8365-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Тунік А.В., представник за довіреністю № б/н від 19.07.2013;

від відповідача - Мартиненко О.О., представник за довіреністю № 149 від 25.02.2013,

від ВДВС - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2013 за скаргою публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 5011-16/8365-2012 (суддя Любченко М.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція" до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2012р. по справі №5011-16/8365-2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Галіція" задоволено повністю; вирішено: розірвати договір №п1 від 21.01.2011р. на переробку зерна, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Галіція" та державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"); зобов'язати публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Галіція" 1 072,133 тон зерна пшениці, 93,584 тон борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів.

На виконання зазначеного рішення суду позивачу видано накази від 16.11.2012р. про зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення судового збору відповідно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012р. рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012р. по справі №5011-16/8365-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. у справі № 5011-16/8365-2012 - без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. рішення суду від 08.10.2012р. роз'яснено наступним чином: відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012р. у справі №5011-16/8365-2012 поверненню публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" товариству з обмеженою відповідальністю "Галіція" підлягає 1072,133 тон зерна м'якої пшениці 3-го класу групи А з показниками якості згідно ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови"; 204,643 тон борошна пшеничного вищого ґатунку; 205,203 тон борошна пшеничного першого ґатунку; 93,584 тон борошна пшеничного другого ґатунку з показниками якості згідно ГСТУ 46.004-99 "Борошно пшеничне. Технічні умови"; 271,906 тон висівок пшеничних з показниками якості згідно ДСТУ 3016-95 "Висівки кормові пшеничні і житні. Технічні умови"; 110,066 тон відходів від помелу зерна пшениці.

Відповідач звернувся до суду зі скаргою в порядку ст.121-2 ГПК України, в якій просив визнати недійсними постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кравцової О.С. про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 по справі №5011-16/8365-2012 у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсними постанов від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р. відмовлено.

При прийнятті даної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження" дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кравцової О.С. при винесенні постанов від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р. про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за невиконання рішення суду в добровільному порядку.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2013 по справі №5011-16/8365-2012 скасувати та скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанови від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р. про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було неправомірно винесено державним виконавцем за наявності у відповідача поважної причини для невиконання рішення суду в добровільному порядку, оскільки дії щодо повернення зерна та продуктів його переробки можуть бути вчинені виключно за місцем знаходження зернових складів, зокрема, у місті Львові.

Так, апелянт зазначає, що зернові склади відповідача відсутні у місті Києві, а отже і виконати рішення суду у боржника не було можливості.

Представник апелянта в судовому засіданні 18.09.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі в судовому засіданні 18.09.2013 надав пояснення, якими проти апеляційної скарги заперечив

Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Разом з тим, від органу ДВС надійшло на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду - залишити без змін, а також просив суд розглядати справу за відсутності представника ДВС.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, на виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. позивачу видано накази від 16.11.2012р. про зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення судового збору відповідно.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 30.01.2013 відкрито виконавче провадження № 36213091 з примусового виконання наказу по справі №5011-16/8365-2012 від 16.11.2012р.

Даною постановою встановлено для боржника семиденний строк з дати її винесення для добровільного виконання рішення.

Крім цього, зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова про відкриття виконавчого провадження оскаржена не була.

Державним виконавцем 30.01.2013 направлено на адресу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вимогу про повернення продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Галіція", присудженої за рішенням суду та надано боржнику строк добровільного виконання рішення до семи днів з моменту отримання вимоги.

Відповідачем листом №2-1-10/117 від 04.03.2013р. було повідомлено орган ДВС про те, що виконати рішення неможливо, у зв'язку з відсутністю в наказі суду конкретизації майна, яке публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повинно повернути за рішенням від 08.10.2012р.

Враховуючи дану обставину, відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2013р. рішення суду від 08.10.2012р. було роз'яснено.

Державний виконавець з урахуванням ухвали про роз'яснення рішення суду повторно надіслав відповідачу вимогу №595/10 від 21.05.2013р., якою зобов'язав боржника виконати рішення суду та письмово повідомити про виконання відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві в строк до 7 днів з моменту отримання вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом №2-1-10/248 від 10.06.2013р. повідомив виконавчу службу про те, що дії щодо повернення зерна можуть бути вчинені виключно за місцем знаходження зернових складів, зокрема, у місті Львові, оскільки зернові склади відповідача у місті Києві відсутні.

Враховуючи те, що боржником не було добровільно виконано рішення суду, а також вимоги державного виконавця, постановою від 12.06.2013р. на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було накладено штраф у розмірі 1020 грн.

Крім цього, державним виконавцем 17.06.2013р. здійснено вихід за адресою місцезнаходження боржника, про що складено акт від 17.06.2013р., відповідно до якого вимога державного виконавця про зобов'язання повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Галіція" майно не виконана.

В результаті виявлення невиконання рішення суду, державним виконавцем було направлено на адресу відповідача повторну вимогу №595/10 від 17.06.2013р., якою боржника в черговий раз було зобов'язано виконати рішення суду та у триденний строк письмово повідомити про це виконавчу службу.

Листом №2-1-10/265 від 19.06.2013р. відповідач знову повідомив орган виконання судових рішень про неможливість виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що зернові склади відповідача у місті Києві відсутні

Постановою державного виконавця від 20.06.2013р. на боржника за повторне невиконання рішення суду було накладено штраф у розмірі 1020 грн.

Як вже було зазначено вище, не погодившись з наведеними постановами державного виконавця про накладення штрафів, відповідач звернувся до суду зі скаргою про визнання їх недійсними.

Так, скарга мотивована, зокрема, тим, що постанови від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р. про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було неправомірно винесено державним виконавцем за наявності у відповідача поважної причини для невиконання рішення суду в добровільному порядку, оскільки дії щодо повернення зерна та продуктів його переробки можуть бути вчинені виключно за місцем знаходження зернових складів відповідача, зокрема, у місті Львові.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи дійшла висновку про необґрунтованість доводів відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, як накази суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачений ст. 75 вказаного Закону України, за змістом ч. 1 якої, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Частиною 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Положеннями ст. 89 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Так, державним виконавцем неодноразово надсилались на адресу відповідача вимоги про добровільне виконання боржником рішення суду, які залишались останнім без задоволення.

При цьому, відмова у добровільному виконання рішення суду була мотивована відповідачем тим, що дії з повернення зерна можуть бути вчинені виключно за місцем знаходження зернових складів, зокрема, у місті Львові, оскільки зернові склади відповідача у місті Києві відсутні.

Дані обставини не можуть бути поважними причинами невиконання рішення суду відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи - публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є місто Київ, вул. Саксаганського, б. 1.

Також, слід зазначити, що виходячи з положень Закону України "Про виконавче провадження" питання стосовно місця проведення виконавчих дій вирішується державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження.

Зокрема, ч. 1 ст. 25 вказаного Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Так, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вважаючи, що виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення, могло оскаржити в установленому законом порядку постанову про відкриття виконавчого провадження.

Проте, відповідачем наведених дій вчинено не було.

Крім цього, відповідач не звертався до суду з вимогами про спонукання відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві передати виконавче провадження до іншого органу примусового виконання рішень за місцезнаходженням майна боржника.

Також, відповідачем не доведено, що ним вчинялись будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду, у тому числі, через власну філію "Львівський комбінат хлібопродуктів".

Відповідачем не наведено жодних доводів стосовно неможливості вчинення дій щодо повернення продукції, яка знаходиться на зернових складах у місті Львові.

За наведених обставин, державним виконавцем правомірно прийнято постанови про накладення штрафів на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду та вимог виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, при винесенні оскаржуваних постанов державним виконавцем не було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії державного виконавця.

Таким чином, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків в суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.08.2013 по справі №5011-16/8365-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №5011-16/8365-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.