Постанова № 33599577, 17.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" вересня 2013 р. Справа №924/429/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусак Б.М.;

від відповідача: Мархаюк О.В.;

від третьої особи: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р.

у справі №924/429/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: публічного акціонерного товариства по газопостачаню та газифікації "Хмельницькгаз"

про стягнення 1 321 899,77 грн. - основного боргу, 6732,36 грн. - інфляційних втрат, 43528,18 грн. - 3% річних, 142 033,62 грн. - пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р. у справі №924/429/13 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» про стягнення 1321899,77грн. - основного боргу, 142033,62грн. - пені, 43528,18грн. - 3% річних, 6732,36грн. - інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об`єднання» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1321899,77грн. - основного боргу, 142033,62грн. - пені, 43528,18грн. - 3% річних, 6732,36грн. - інфляційних втрат та 30283,88 грн. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що 16.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (постачальником) та КП «Славутське ЖКО» (споживачем) укладено договір №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до якого постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30-го, 31-го числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 05 числа місяця наступного за звітним (п.4.7. Договору).

У п.6.2.2 Договору зазначено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

08.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" (постачальником) та КП «Славутське ЖКО» (споживачем) укладено додаткову угоду №1 від 08.08.2012р., в п.1 якої зазначено: „Вважати договір №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р. таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.09.2012р. Зобов'язання сторін стосовно взаємних розрахунків за Договором діють до повного виконання сторонами цих зобов'язань".

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" у січні - квітні 2012р. передало, а Комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об`єднання» отримало природний газ для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій на суму 3882940,66грн., що підтверджується складеними КП «Славутське ЖКО» та Публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 15.04.2012р., а також виставленими публічним акціонерним товариством „Хмельницькгаз" рахунками №0002-0112/13 від 03.02.2012р., №0002-0312/13 від 01.03.2012р., №0002-0412/13 від 02.04.2012р., №0002-0412/13 від 27.04.2012р..

Відповідач здійснив оплату за спожиті обсяги газу частково на суму 2561040,89грн., даний факт вбачається з оборотної відомості за період з 01.01.2012р. по 15.10.2012р. по Комунальному підприємству «Славутське житлово-комунальне об`єднання».

Місцевим судом встановлено, що 15.10.2012р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та Комунальним підприємством «Славутське житлово-комунальне об`єднання» складено акт звірки по договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р., в якому вказано, що сальдо на користь Славутської філії Публічного акціонерного товариства „Хмельницькгаз" станом на 15.10.2012р. складає 1321899,77грн.. Даний акт скріплений підписами та печатками обох сторін.

Разом з тим, позивач відповідно до п.6.2.2 Договору та з врахуванням ст.625 ЦК України, за порушення строків оплати, нарахував відповідачу пеню у розмірі 142033,62грн., 43528,18грн. - 3% річних та 6732,36грн. - інфляційних.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2012р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №2854, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - КП «Славутське ЖКО» за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р. у сумі 1321899,77грн. (п.1.1. договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Як передбачено п.2.4. договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з ст.601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

31.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новим кредитором) складено акт приймання-передачі відповідних документів на виконання договору про відступлення права вимоги №2854 від 31.10.2012р..

Місцевим судом встановлено, що відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується листом ПАТ „Хмельницькгаз" від 05.11.2012р. №2901/9. Вказаний лист був отриманий відповідачем 30.11.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, 19.12.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без задоволення.

З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору та договору про відступлення права вимоги №2854, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав, за яких підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення 1321899,77грн - основного боргу та пені в розмірі 142033,62грн. за період з 22.02.2012р. по 05.11.2012р..

Окрім того, приймаючи до уваги положення статті 625 Цивільного Кодексу України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд першої інстанції задоволив позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 43528,18грн. за період з 06.02.2012р. по 12.02.2013р. та 6732,36грн. - інфляційний за період з 16.01.2012р. по 15.03.2013р, згідно розрахунку наявного в матеріалах справи (а.с.10, 11).

Враховуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження факту заборгованості у відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог заявлених позивачем.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство «Славутське житлово-комунальне об`єднання» звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р. у справі №924/429/13 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що у оскарженому рішенні місцевий суд проігнорував доводи відповідача стосовно того, що між позивачем та відповідачем за період позовних вимог жодні господарські договори не укладались, а отже і взаємовідносини були відсутні, а відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання у відповідача перед позивачем можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. На думку скаржника, відсутність господарського договору та взаємних господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем дає право відповідачу вважати позивача неналежним кредитором в тому числі згідно договору № 2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16 березня 2012 року.

Наголошує, що судом не взято до уваги колізію застосування норм права та не в повному обсязі проаналізовано розбіжності між нормами загальних та спеціальних нормативно -правових актів. Вказує, що з врахуванням норм спеціальних нормативних актів - Закон України «Про здійснення державних закупівель» зі змінами, відступлення права вимоги на одержання товарів, робіт і послуг так само як і переведення боргу від одного суб'єкта господарської діяльності іншому суперечить меті цього Закону і в цілому законодавству у сфері закупівель за державні кошти», дана позиція викладена в листі Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України за №84-16/17 від 23.02.2004 року «Щодо відступлення права грошової вимоги та переведення боргу у сфері державних закупівель»

Акцентує увагу колегії суддів, що істотними умовами договору «Права та обов'язки сторін» розділ 5 договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16 березня 2012 року не передбачено права постачальника - ПАТ «Хмельницькгаз» передавати права вимоги оплати за спожитий природний газ за зобов'язанням будь - якій іншій стороні, а отже, на думку скаржника, будь - які дії щодо відступлення прав вимоги за договором №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16 березня 2012 року є зміною істотних умов договору, який укладався відповідно до законодавства у сфері державних закупівель, а це в свою чергу є порушенням ст.40 п.5 Закону України «Про здійснення державних закупівель» де стотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

В поясненнях ПАТ «Хмельницькгаз» зазначено, що відступлення права вимоги було врегульовано на державному рівні, посилаючись на постанову КМУ №705 від 25.07.2012 року «Про визначення гарантованих постачальників природного газу», однак, скаржник зазначає, що дана постанова не стосується розгляду справи, адже прийнята після моменту укладання договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16 березня 2012 року, а змістом її не передбачено відступлення прав вимоги. Вказує, що свідчення ПАТ «Хмельницькгаз» слід розцінювати, як свідчення особи зацікавленої у прийняті позитивного рішення на користь позивача, а укладання договору про відступлення права вимоги не лише, не є обов'язковим, але і суперечить чинному законодавству.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На підтвердження своєї правової позиції позивач вказує, що відповідно до ч.1 ст. 516 ЦКУ заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

31 жовтня 2012 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" уклав договір № 2856 про відступлення права вимоги з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Згода на укладення даного договору від комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" не потребувалася.

Відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить лист публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницьгаз" від 05.11.2012 р. № 2903/9.

19 грудня 2012 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслало вимогу №26/2-459-12 про сплату заборгованості у розмірі 3953181,49 грн.

У свою чергу комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" не відреагувало на отримані листи і не оскаржувало договір №2856 від 31.10.2013 р. про відступлення права вимоги по договору №2012-ТКЕ/Н-( 13)-(1) від 16.03.2012 р.

Позивач, посилаючись на ч.3 ст. 512 ЦК України та ст. 515 ЦК України вказує, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" та положення договору №2012-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 16.03.2012 р. не містять заборони, щодо заміни кредитора у зобов'язанні з оплати вартості природного газу.

На думку позивача, договір про відступлення права вимоги ніяким чином не порушує права комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання", оскільки даний договір не змінив жодної умови договору №2012-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 16.03.2012 р., а лише замінив сторону у відповідності до чинного законодавства.

В свою чергу, третьої особи по справі відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

17 вересня 2013 року представник КП "Славутське житлово-комунальне об`єднання" Мархаюк О.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р. у справі №924/429/13 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу - задовольнити. Здійснив посилання на Закон України "Про здійснення державних закупівель" та пояснив, що договір про відступлення права вимоги суперечить нормам даного закону. Наголошує, що договір укладений з ПАТ по газопостачаню та газифікації "Хмельницькгаз" є не розірваним. Здійснює посилання на ст.41 Закон України "Про здійснення державних закупівель", відповідно до якої істотними умовами є обов`язки сторін, а на думку скаржника, ПАТ "Хмельницькгаз" порушило норму даної статті передавши право вимоги позивачу.

Представник ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Гусак Б.М. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р. у справі №924/429/13 є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що договором не заборонена заміна кредитора у зобов`язанні. Крім того, наголосив, що договір про відступлення права вимоги не оскаржений скаржником.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" не забезпечила явку представника у судове засідання 17.09.2013 р., хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.161).

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи, явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.03.2012р. публічним акціонерним товариством "Хмельницькгаз" (далі - постачальник) та комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (далі - споживач) укладено договір №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно п. 1.1. вказаного договору постачальник постачає природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем грошовими коштами щодекадно, а саме: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30-го, 31-го числа місяця поставки - 34%.Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється споживачем до 05 числа місяця наступного за звітним (п. 4.7.).

У разі порушення споживачем строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2.).

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі природного газу, ПАТ „Хмельницькгаз" у період січень 2012 року - квітень 2012 року передало, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 3 882 940,66 грн.

Оплату за поставлений газ відповідач здійснив лише частково в сумі 2 561 040,89 грн., про що свідчить оборотна відомість та акт звірки розрахунків. Отже, у відповідача перед ПАТ „Хмельницькгаз" існував борг в розмірі 1 321899,77 грн.

31.10.2012р. між ПАТ „Хмельницькгаз" (первісний кредитор) та ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2854, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - КП „Славутське ЖКО" за договором на постачання природного газу №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р. у сумі 1 321 899,77 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п.п. 1.1., 1.2.).

Згідно п.п. 2.2., 2.3. вказаного вище договору право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі. Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про вдступлення права вимоги боргу.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі документів від 31.10.2012р. свідчить про те, що первісний кредитора передав новому кредитору документи, які підтверджують права вимоги до боржника.

Відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується листом ПАТ „Хмельницькгаз" від 05.11.2012р. №2901/9. Вказаний лист був отриманий відповідачем 30.11.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

19.12.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена без задоволення.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував 142 033,62 грн. - пені (на борг за січень 2012 року (22.02.2012р. - 06.03.2012р.), на борг за лютий 2012 року (06.03.2012р.-05.09.2012р.), на борг за березень (06.04.2012р. - 05.10.2012р.), на борг за квітень (06.05.2012р. - 05.11.2012р.).

Крім того, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 6732,36 грн. - інфляційних втрат (16.01.2012р. - 15.03.2012р.) та 43 528,18 грн. - 3% річних (06.02.2012р. по 12.02.2013р.).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525-526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1321899,77 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п.6.2.2 договору на постачання природного газу визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Така умова договору відповідає нормам ст.ст. 546, 549, 611-612 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 142033,62грн. згідно поданого розрахунку (а.с. 10, 11). При проведенні розрахунку позивачем враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України та обґрунтовано заявлено до стягнення 142033,62 грн. пені.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання оплати за газ має місце, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних за визначені позивачем періоди прострочення. Перевіривши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо їх правильності, відповідності фактичним обставинам, умовам договору та нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення 6732,36 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 43528,18 грн. 3% річних, 142033,62 грн. пені підлягають до задоволення. При цьому колегією суддів враховано, що нарахування 3% річних, пені та боргу з урахуванням індексу інфляції здійснено позивачем по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період та здійснених відповідачем платежів.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що будь-які дії щодо відступлення прав вимоги за договором №2012-ТКЕ/БО-(13)- (1) від 16 березня 2012 року є зміною істотних умов договору, який укладався відповідно до законодавства у сфері державних закупівель, що є порушенням п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а тому вимоги за договором не могли бути відступлені третій особі враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" та положення договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання від 16 березня 2012 року не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні з оплати вартості природного газу.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою договір №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб`єктів господарювання від 16.03.2012р. є договором поставки. Істотними умовами договору поставки є кількість товару, якість, строки поставки, ціна товару та порядок оплати, а також інші умови, визначені сторонами, як істотні.

Судом також враховується, що на підставі договору про відступлення права вимоги №2854 від 31.10.2012р. до позивача перейшло право вимоги оплати спожитого природного газу та право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором. При цьому умови договору № 2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р. не змінилися.

Тому посилання відповідача на невідповідність договору про відступлення права вимоги №2854 від 31.10.2012р. приписам ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" є безпідставним.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" не оскаржувало договір №2854 від 31.10.2013р. про відступлення права вимоги по договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р.

Договір про відступлення права вимоги ніяким чином не суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель" та порушує прав комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання", оскільки обов`язок щодо поставки газу виконаний безпосередньо ПАТ по газопостачаню та газифікації "Хмельницькгаз".

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач не надав в матеріали справи доказів на підтвердження недійсності договору про відступлення права вимоги №2854 від 31.10.2012 р. Тому договір про відступлення права вимоги №2854 від 31.10.2012р., укладений між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та позивачем, є правомірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення основного боргу, 3% річних, боргу з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій (пені) за порушення умов договору.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 р. у справі №924/429/13 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, враховуючи положення ст.49 ГПК України правомірно покладено на відповідача витрати по оплаті судового збору в зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013р. по справі №924/429/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" - без задоволення.

2. Справу №924/429/13 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.