Рішення № 33599509, 12.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 р. Справа № 914/2760/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

за позовом: ПАТ „Концерн Галнафтогаз”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Центральна енергосервісна компанія „Львівенергомонтаж” , м. Львів

про стягнення 30 497,28 грн.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено ПАТ „Концерн Галнафтогаз”, м. Львів до Приватного підприємства „Центральна енергосервісна компанія „Львівенергомонтаж”, м. Львів про стягнення 30 497,28 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2013 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 05.08.2013 року. Ухвалою суду від 05.08.13 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 12.09.13 р.

12.09.13 р. представник позивача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав, причин неявки суду не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

01.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз”(після реорганізації- ПАТ „Концерн Галнафтогаз) (замовник) та ПП „Центральна енергосервісна компанія „Львівенергомонтаж” (підрядник) укладено договір підряду №ЛВ-01/04/09.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню робіт, а саме: виконати роботи з організації комерційного обліку „АСКОЄ” на двох трансформаторних підстанціях АЗС згідно погодженої специфікації; надати повний комплекс послуг, пов’язаних з погодженням, здачею та введенням об’єкту в експлуатацію.

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість робіт, виконуваних підрядником за цим договором, є договірною і згідно додатку №2, складає 19 500,00 грн. Загальна вартість матеріалів згідно додатку №1 складає 18 621,60 грн. Всього: 38 121,60 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору підрядник зобов’язаний розпочати виконання робіт протягом трьох робочих днів з моменту проведення передоплати.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник сплачує загальну вартість робіт у наступному порядку: 80% загальної вартості робіт і матеріалів (п.3.1) замовник оплачує після підписання сторонами договору, протягом 3-ох робочих днів з дня підписання договору (п.3.3.1); 20% загальної вартості робіт (п.3.1) замовник оплачує після підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та введення об’єкта в промислову експлуатацію.

На виконання умов договору (п.3.3) 07.04.09 р. позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 30 497,28 грн. як попередню оплату за виконані роботи. Вказане підтверджується платіжним дорученням №0000031250 від 07.04.2009 р.

Згідно п. 2.1 договору підрядник зобов’язаний розпочати виконання робіт протягом 3-ох робочих днів з моменту проведення передоплати.

Термін виконання робіт згідно п.2.3 договору становить 30 робочих днів, однак, станом на 11.07.13 р., роботи, згідно додатку, залишаються не виконаними.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будь-яких пояснень по суті позову суду не надав. З метою врегулювання спору в добровільному порядку позивачем надіслано відповідачу вимогу №526/18 від 26.04.13 р. про виконання зобов’язання (наслідком невиконання якого відповідач зазначає відшкодування збитків), яку відповідачем залишено без відповіді та без задоволення. На момент подання позовної заяви до суду роботи відповідачем не виконані (не розпочаті), кошти позивачу не повернуті.

> При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.P>

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, згідно якого, підрядник зобов’язався виконати роботи за адресою: с. Старовойтове Любомільського району Волинської області на правій стороні автодороги Київ-Ягодин, км. 503+760 м.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Правовою підставою для повернення 30 497,28 грн., позивач називає незаконно одержані відповідачем кошти, тобто набуття майна (грошей) без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 вищезазначеної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказаною нормою передбачено, зокрема, що обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що правовою підставою перерахування коштів позивачем відповідачу у даному випадку був договір підряду від 01.04.2009р. №ЛВ-01/04/09, а відтак, ці кошти не можуть вважатися майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення позову, з врахуванням способу захисту, обраного позивачем, суд не вбачає.

Відповідно до п.4.3 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.11 р. №18 „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі залишити за позивачем.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 610, 612, 837, 846, 849. ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 38, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2013р.

Суддя Чорній Л.З.