Рішення № 33599505, 11.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 р. Справа № 914/2699/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Тепло», с. Милятин, Львівська область

про стягнення 15 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Замогильний О.Ю., представник (довіреність від 09.07.2013 р.);

від відповідача: Біла О.В., представник (довіреність від 24.07.2013 р.);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сконто», м. Львів звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Тепло», с. Милятин, Львівська область про стягнення 15 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.07.2013 р. призначив розгляд справи на 25.07.2013 р. В судовому засіданні 25.07.2013 р. оголошувалась перерва до 01.08.2013 р., в судовому засіданні 01.08.2013 р. оголошувалась перерва до 11.09.2013 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення вантажів. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги загальною вартістю 15 500 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, станом на дату подання позову заборгованість становила 15 000 грн. 00 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15 000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 1 720 грн. 50 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що умовами договору перевезення передбачено, що ціни на послуги та порядок розрахунків узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах перевізника. Проте, договори-заявки та рахунки-фактури не містять узгоджених сторонами порядку та строків розрахунків. Також позивачем, в порядку, передбаченому статтею 530 ЦК України не направлялося на адресу відповідача вимоги із зазначенням терміну розрахунків. З огляду на наведене, строк виконання зобов'язання на момент пред'явлення позову не наступив. Окрім того, договори-заявки №0078 від 01.10.2012 р. не підписані уповноваженою особою відповідача та не скріплені печаткою. Тобто, сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов перевезення. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

2 квітня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сконто» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Тепло» (замовник) було укладено договір №02/04/12 про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За цим договором замовник (відповідач) доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник (позивач) зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно п. 1.2. договору заявка є невід'ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення , державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги щодо перевезення вантажу.

Відповідно до договору-заявки №0078 від 01.10.2012 р. про надання транспортно-експедиційних послуг позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Милятин, Городоцький р-н, Львівська область - Варшовіце, Республіка Польща.

Вартість перевезення згідно вищевказаної заявки становила 3 500 грн. 00 коп.

Позивач умови перевезення, зазначені у заявці, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №1100673 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001085 від 11.10.2012 р., товарно-транспортну накладну (CMR) №1100673 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001079 від 11.10.2012 р., що підтверджується поштовою квитанцією.

Відповідно до договору-заявки №0078 від 01.10.2012 р. про надання транспортно-експедиційних послуг позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Милятин, Городоцький р-н, Львівська область - Варшовіце, Республіка Польща.

Вартість перевезення згідно вищевказаної заявки становила 3 500 грн. 00 коп.

Позивач умови перевезення, зазначені у заявці, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №1100816 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001080 від 09.10.2012 р., товарно-транспортну накладну (CMR) №1100816 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001074 від 09.10.2012 р., що підтверджується поштовою квитанцією.

Відповідно до договору-заявки №0055 від 19.10.2012 р. про надання транспортно-експедиційних послуг позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Милятин, Городоцький р-н, Львівська область - Россощице, Республіка Польща.

Вартість перевезення згідно вищевказаної заявки становила 4 500 грн. 00 коп.

Позивач умови перевезення, зазначені у заявці, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №1100365 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001181 від 01.11.2012 р., товарно-транспортну накладну (CMR) №1100365 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001175 від 01.11.2012 р., що підтверджується поштовою квитанцією.

Відповідно до договору-заявки №055 від 14.12.2012 р. про надання транспортно-експедиційних послуг позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу по маршруту с. Милятин, Городоцький р-н, Львівська область - Александрув-Лодзький, Республіка Польща.

Вартість перевезення згідно вищевказаної заявки становила 4 000 грн. 00 коп.

Позивач умови перевезення, зазначені у заявці, виконав повністю, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №1100703 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001370 від 26.12.2012 р., товарно-транспортну накладну (CMR) №1100703 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001364 від 26.12.2012 р., що підтверджується поштовою квитанцією.

Згідно п. 3.1. договору ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення виконав частково (сплатив 500 грн. 00 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо, у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно п. 2.1.1. договору №02/04/12 від 02.04.2012 р., на замовника (відповідача) покладається обов'язок оформити письмову заявку на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, назви та характеристики вантажу, його об'єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір проїзної плати та інші умови перевезення.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена відповідачем до позивача пропозиція укласти договір та прийняття позивачем пропозиції відповідача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажів, що в сукупності підтверджується укладенням договору перевезення, надісланими відповідачем позивачу заявками на перевезення, належними чином оформленими міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №1100816, №1100673, №1100365, №1100703.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується підписами вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних (CMR) №1100816, №1100673, №1100365, №1100703 про отримання товару, а також підписаними та скріпленими печатками відповідача актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001074 від 09.10.2012 р., №ОУ-0001079 від 11.10.2012 р., №ОУ-0001175 від 01.11.2012 р., №ОУ-0001364 від 26.12.2012 р.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 16 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Як зазначалося вище, позивачем надсилалися відповідачу рахунки на оплату послуг, загальна вартість яких становила 15 500 грн. 00 коп., проте, останнім оплату здійснено частково в сумі 500 грн. 00 коп.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

02.08.2013 р. позивач, в порядку, визначеному ст. 530 ЦК України, надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без задоволення.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 15 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Тепло», с. Милятин, вул. Лісова, 32, Городоцький район, Львівська область (ідентифікаційний код 36768899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сконто», м. Львів, вул. Пасічна, 92 (ідентифікаційний код 25549810) 15 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 16.09.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.