Ухвала суду № 33599404, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/17032/13 18.09.13

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

до 1. Підприємства з іноземними інвестиціями «Монтголфієр АГ»

2. Акціонерного товариства «Монтголфієр АГ»

про витребування нерухомого майна

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» (далі - позивач) в особі ліквідатора Гороховського Андрія Вікторовича звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Монтголфієр АГ» (далі - відповідач) про витребування від відповідача нерухомого майна площею 931, 2 кв.м., що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ухвалою арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Київенергобуд". Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2012 р. у справі № 23/447-49/290-2012 ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича. Як зазначає, ліквідатор, приступивши до виконання своїх обов'язків та ознайомившись з Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 17619 (И-2013) від 12.08.2013 р. він дізнався про неправомірне відчуження майна боржника, а саме: продаж Закритим акціонерним підприємством «Промислова інвестиційна компанія» нежитлової будівлі площею 931, 2 кв.м., що розташована в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А, на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Монтголфієр АГ» згідно з Договором купівлі-продажу будівлі від 16.12.1997 р., в той час, як таке майно належало позивачу у відповідності до укладеного між ним та представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі міста Києва Договору купівлі-продажу будівлі від 18.11.1996 р. та Акту передачі приміщення № 21 від 04.02.1997 р. На підставі зазначеного, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, у тексті позовної заяви позивачем викладено до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на нерухоме майно загальною площею 931, 2 кв.м., що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17032/13, розгляд справи призначено на 17.09.2013 р.

09.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залучення в якості відповідача-2 Акціонерне товариство «Монтголфієр АГ», яка мотивована тим, що станом на момент розгляду справи спірне майно перебуває у власності зазначеного суб'єкта господарювання, що підтверджується Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 17619 (И-2013) від 12.08.2013 р.

Крім того, 09.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він вказує на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.08.2012 р. вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.06.2006 р. було встановлено факт володіння Швейцарською компанією «Монтголфієр АГ» спірним нежилим приміщенням загальною площею 931, 2 кв.м. та нежилими приміщеннями загальною площею 647, 6 кв.м. При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2011 р. у справі № 2а-12610/11/2670 підтверджується факт передання Швейцарською компанією «Монтголфієр АГ» приміщення, що знаходиться на вулиці Бучми, 6-а в місті Києві в оренду, а також проведення будівельних робіт в такому приміщенні. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що невжиття заходів із забезпечення позову під час розгляду даного спору може призвести в подальшому до неможливості виконання прийнятого у справі рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. було задоволено клопотання позивача та вирішено залучити в якості відповідача-2 Акціонерне товариство «Монтголфієр АГ», розгляд справи відкладено на 09.10.2013 р.

Судом відкладався розгляд по суті заявленого позивачем в прохальній частині клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову до встановлення фактичних обставин справи.

Так, слід зазначити, що, якщо виходячи з суті відповідної заяви та стадії підготовки до або під час розгляду справи, неможливо визначитись щодо її відповідності обставинам справи, - суд не позбавлений права відкласти її розгляд до встановлення фактичних обставин, достатніх для з'ясування її обґрунтованості, але в будь-якому випадку вона має бути розглянута до прийняття рішення у справі.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

Враховуючи зазначене, судом після надходження від позивача додаткових письмових пояснень та аналізу матеріалів справи в їх сукупності, вирішено розглянути відповідну заяву про вжиття заходів до забезпечення позову без проведення окремого судового засідання та без виклику сторін.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Зокрема, слід зазначити, що норми ст. ст. 66-68 ГПК України не містять вимог щодо розгляду заяви сторони про вжиття заходів до забезпечення позову в судовому засіданні, з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначалось вище, позивач вказує на те, що поза його волею належне йому на праві власності нерухоме майно було передано у власність ЗАТ «Промислова інвестиційна компанія», яке, згідно з інформацією, наданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в листі від 12.08.2013 р. № 17619 (И-2013), відчужила його в подальшому на користь відповідача-1, який в свою чергу передав таке майно у власність відповідача-2, за яким наразі воно й зареєстровано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає побоювання позивача щодо можливого подальшого відчуження спірного майна, - такими, що мають під собою обґрунтовані підстави, проте як невжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення, яке буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.

Так, позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про витребування нерухомого майна, законним власником якого позивач вважає себе.

При цьому, можливість реального виконання рішення суду про витребування майна у випадку задоволення позову обумовлена перебуванням такого майна саме у власності зобов'язаної за рішенням суду особи.

Як встановлено рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.06.2006 р., власником спірного нерухомого майна є Швейцарська компанія «Монтголфієр АГ», якій на підставі ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено особі або обтяжено зобов'язаннями (в т.ч. передано в іпотеку).

Оцінюючи ефективність вищевказаного заходу до забезпечення позову, про який подана відповідна заява, на предмет захисту прав позивача, суд вважає за необхідне в даному випадку її задовольнити у повному обсязі.

Так, суд визнав наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

При цьому, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, накладення арешту на спірне майно, на думку суду, не може призвести до припинення господарської діяльності відповідачів або інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За вказаних обставин, та беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, накласти арешт на нерухоме майно загальною площею 931, 2 кв.м., що розташоване в м. Києві по вулиці Героїв Дніпра, 3-А.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» (02225, місто Київ, Деснянський район, вулиця Бальзака, будинок 22; код ЄДРПОУ 04630689).

Боржник: Акціонерне товариство «Монтголфієр АГ» (Швейцарія, 8704 Херрлиберг, вулиця Бельштрассе, 49; номер в торговому реєстрі: 3.000.006.820).

5. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 18.09.2013 р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

6. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

7. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака