Рішення № 33599399, 16.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13362/13 16.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH»пророзірвання договору та стягнення 99 088,60 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Каратнюк Т.Г.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» (надалі - ТОВ «Кронос») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» (надалі - ТОВ «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH») про розірвання договору та стягнення 99 088,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару за договором №1208.3 від 06.11.2012 р. не виконав, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати вказаний договір. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 85 715,38 грн. та штрафу у розмірі 13 373,22 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 16.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133. м. Київ, бул. Лесі Українки, 19/16А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16688757 від 20.06.2013 р. та матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 р. між ТОВ «Кронос» (покупець) та ТОВ «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» (постачальник) було укладено договір поставки товару №128.3 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, перелік якого зазначено в додатку №1 (специфікація) загальною вартістю 145 806,86 грн. у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що покупець здійсню попередню оплату (аванс) у розмірі 80% від загальної вартості товару, а саме 116 645,49 грн. протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар в обсязі, передбаченому цим договором (додаток 1) у строк, зазначений у додатку 1 з дня оплати у розмірі 80%.

Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено строк поставки товару на суму 82 231,72 грн. - протягом 8 тижнів, а на суму 63 575,16 грн. - протягом 10 тижнів від дати здійснення авансового платежу.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача передоплату у розмірі 80% вартості товару на загальну суму 116645,56 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

22.04.2013 р. відповідачем частково виконано зобов'язання з поставки оплаченого товару на сум 30 930,17 грн., що підтверджується накладною №1208.3 від 22.04.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару згідно Договору та Специфікації.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що покупець здійсню попередню оплату (аванс) у розмірі 80% від загальної вартості товару, а саме 116 645,49 грн. протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача передоплати у розмірі 116 645,49 грн. підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено строк поставки товару на суму 82 231,72 грн. - протягом 8 тижнів, а на суму 63 575,16 грн. - протягом 10 тижнів від дати здійснення авансового платежу.

Суд відзначає, що відповідачем частково виконано зобов'язання з поставки оплаченого товару на сум 30 930,17 грн., що підтверджується накладною №1208.3 від 22.04.2013 р.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару за Договором.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання оплаченого товару).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, внаслідок розірвання Договору відповідач зобов'язаний повернути суму отриманих в якості попередньої оплати коштів на яку не здійснено поставку товару (правова підстава володіння такими коштами відпала внаслідок розірвання Договору).

Як вбачається матеріалів справи, сума попередньої оплати, на яку не здійснено поставку товару, становить 85 715,39 грн., а позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 85 715,38 грн.

Таким чином, з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, відповідач зобов'язаний сплатити (повернути) на користь відповідача суму передоплати у розмірі 85 715,38 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується перерахування передоплати на користь відповідача у розмірі 85 715,38 грн. (на вказану суму не надано доказів поставки), порушення відповідачем умов Договору, а відповідач не подав доказів на спростування вимог позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Кронос» про стягнення з ТОВ «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» заборгованості у розмірі 85 715,38 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13 373,22 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання такого зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі порушення строку поставки товару (п. 5.1) постачальник сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент затримки за кожний день затримки.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем розрахований до стягнення з відповідача штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки поставки товару.

В той же час, суд приходить до висновку, що ця санкція з урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є пенею, хоча в пункті 8.1 Договору її визначено як штраф.

При цьому, неустойка у вигляді пені може бути нарахована у випадку прострочення стороною виконання виключно грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару за Договором (яке не є грошовим зобов'язанням в розумінні положень чинного законодавства), підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 13 373,22 грн. у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору та стягнення з ТОВ «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» на користь ТОВ «Кронос» заборгованості у розмірі 85 715,38 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (штраф у розмірі 13 373,22 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки товару №1208.3 від 06.11.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кронос» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. SCHORR GmbH» (01133. м. Київ, бул. Лесі Українки, 19/16А; ідентифікаційний код 20028360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 26; ідентифікаційний код 31395365) заборгованість у розмірі 85 715 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 30 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий