Рішення № 33599182, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12108/13 02.09.13

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту

та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району»

міста Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортного засобу - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та страхувальника - Бурлаку Ігоря Леонідовича

про стягнення 5 994,23 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: Білинова А.В. - дов. № 01/123-398 від 06.11.12 р.

Березенкова Ю.М. - дов. № 01/230-412 від 14.11.12 р.

від відповідача: Якуш О.Л. - дов. № б/н від 23.03.13 р.

від третіх осіб: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «АльфаГарант» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 994,23 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.01.10 р. о 14:05 год. на вулиці Серпова, в м. Києі, за участю транспортних засобів «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л., транспортного засобу «Mersedes-Banz», державний номер АА0674АР, під керуванням Качаненка С.А., та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер АА4220ЕХ, під керуванням Мандибури І.П.

Ухвалою суду від 26.06.13 р. було порушено провадження у справі № 910/12108/13 та призначено її розгляд на 05.08.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.13 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.13 р. проти позову заперечив, посилаючись на відсутність доказів сплати позивачем страхового відшкодування.

У підтвердження факту виплати страхового відшкодування за договором страхування від 08.07.09 р. позивач посилається на видатковий касовий ордер від 21.07.10 р. та картку рахунку, тоді як сам представник позивача надав у судовому засіданні письмову згоду вигодонабувача - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на перерахування страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

Крім того, господарський суд встановив, що в обґрунтування вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземного транспорту від 19.07.10 р., тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася 26.01.10 р.

Зважаючи на те, що у рамках даної справи підлягає встановленню обставина, яким саме чином та в якому порядку здійснювалася виплата страхового відшкодування, то господарський суд дійшов висновку, що рішення у даній справі стосується прав та обов'язків вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортного засобу - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та страхувальника - Бурлаки Ігоря Леонідовича.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи наведене, господарський за власною ініціативою залучив зазначених осіб до участі в даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

З метою надання можливості сторонам належним чином підготуватися до судового розгляду, представники позивача та відповідача заявили клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд задовольнив на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, та продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищенаведене, ухвалою від 05.08.13 р. суд відклав розгляд справи № 910/12108/13 на 02.09.2013 р.; продовжив строк вирішення спору в даній справі до 10.09.13 р.; залучив до участі у даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача вигодонабувача за договором добровільного страхування транспортного засобу - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та страхувальника - Бурлаку Ігоря Леонідовича; зобов'язав третю особу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» надати господарському суду письмові пояснення по суті спору, зокрема, щодо того, чи надавалася банком згода на виплату страхового відшкодування за ДТП, яке сталося 26.01.10 р. шляхом видачі готівки безпосередньо страхувальнику та шляхом зарахування однорідних грошових вимог між страхувальником та страховиком. Також даною ухвалою було зобов'язано третю особу - Бурлаку Ігоря Леонідовича надати господарському суду письмові пояснення по суті спору, зокрема, щодо того, чи отримувалися ним готівкою грошові кошти в рахунок виплати страхового відшкодування в сумі 5 994,23 грн., та чи було зараховано страхове відшкодування в рахунок сплати страхового платежу за договором добровільного страхування транспортного засобу. Крім того, позивача зобов'язано надати суду: належні докази виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 08.07.09 р.; для огляду у судовому засіданні оригінал договору добровільного страхування транспортного засобу від 08.07.09 р.; докази направлення на адресу третіх осіб копії позовної заяви та доданих до неї документів.

02.09.13 р. через службу діловодства господарського суду від ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» надійшли на виконання вимог ухвали суду документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.13 р. надав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 02.09.13 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб про час та місце судового засідання, ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 02.09.13 р. суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.10 р. о 14:05 год. на вулиці Серпова, в м. Києі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л., транспортного засобу «Mersedes-Banz», державний номер АА0674АР, під керуванням Качаненка С.А., та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер АА4220ЕХ, під керуванням Мандибури І.П.

З протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень учасників ДТП, наданих ними УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, вбачається, що через обледеніння дорожнього покриття на вул. Серпова в м. Києві сталася ДТП за участю вищевказаних транспортних засобів, в результаті чого були отримані механічні пошкодження автомобіля «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.10 р. в адміністративній справі № 3-1078/10 було визнано винним Каневського Сергія Георгійовича у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП та накладено штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн. Даною постановою встановлено, що Киневський С.Г. 26.01.10 р. о 14:05 год., будучи посадовою особою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, порушив правила, норми і стандарти, що встановлені для забезпечення безпеки дорожнього руху, при утриманні автомобільних доріг, що спричинило пошкодження транспортних засобів, в чому вбачається порушення п. 1.5. Правил дорожнього руху України.

У відповідності до п. 1.5. Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно зі статтею 140 КУпАП, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; порушення визначеного законодавством порядку погодження з Міністерством внутрішніх справ України: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності від п'ятдесяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.10 р. в адміністративній справі № 3-1078/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л. (власний).

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» (страховик), Бурлакою І.Л. (страхувальник) та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави № 06-Z/01-040-02157 від 08.07.09 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, замовив у ПП «Київське бюро послуг «Мустанг» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

07.04.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ.

13.05.10 р. було надано витяг зі звіту № 00305, складений оцінювачем Сахно А.В., у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, в результаті його пошкодження, становить 7 452,07 грн.

На підставі повідомлення про настання страхового випадку, довідки ДАІ, рахунку (наряд-замовлення) СТО, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, листа вигодо набувача зі згодою на виплату страхового відшкодування, договору добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави № 06-Z/01-040-02157 від 08.07.09 р., Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № СТ/10/0161 від 19.07.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 5 994,23 грн. При цьому, в даному страховому акті визначено, що сума страхового відшкодування в розмірі 4 302,00 грн. зараховується в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором № 06-LZ/01-040-02873 від 19.07.10 р., а сума страхового відшкодування в розмірі 1 692,23 грн. видається готівкою через касу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» Бурлаці І.Л.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави № 06-Z/01-040-02157 від 08.07.09 р., зарахувавши суму страхового відшкодування в розмірі 4 302,00 грн. в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором № 06-LZ/01-040-02873 від 19.07.10 р., що підтверджується карткою рахунку по контрагенту підприємства. Решта суми страхового відшкодування в розмірі 1 692,23 грн. видана готівкою через касу ТДВ СК «Альфа-Гарант» Бурлаці І.Л., що підтверджується видатковим касовим ордером від 21.07.10 р.

Враховуючи те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.10 р. в адміністративній справі № 3-1078/10 встановлено, що Киневський С.Г. 26.01.10 р. о 14:05 год., будучи посадовою особою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва, порушив правила, норми і стандарти, що встановлені для забезпечення безпеки дорожнього руху, при утриманні автомобільних доріг, що спричинило пошкодження транспортних засобів, в чому вбачається порушення п. 1.5. Правил дорожнього руху України, та визнано винним Каневського Сергія Георгійовича у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, то він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ.

З огляду на те, що Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави № 06-Z/01-040-02157 від 08.07.09 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.01.10 р. о 14:05 год. на вулиці Серпова, в м. Києі, виплачено страхове відшкодування Бурлаці І.Л. - власнику автомобіля «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до Каневського С.Г., який є посадовою особою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» м. Києва про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 994,23 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.01.10 р. о 14:05 год. на вулиці Серпова, в м. Києі, за участю транспортних засобів «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л., транспортного засобу «Mersedes-Banz», державний номер АА0674АР, під керуванням Качаненка С.А., та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер АА4220ЕХ, під керуванням Мандибури І.П.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.10 р. в адміністративній справі № 3-1078/10 було встановлено, що посадовою особою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району м. Києва» у момент ДТП.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що через відсутність інформації про виплату страхового відшкодування постраждалому на ремонт пошкодженого автомобіля КП ШЕУ Святошинського району не мало змоги вирішити питання у досудовому порядку, так як ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не зверталася з моменту ДТП з письмовими вимогами щодо виплат відшкодування. Крім того, відповідач посилається на неотримання ним копії позовної заяви.

Господарським судом не приймаються доводи відповідача до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази направлення 26.06.13 р. на адресу КП ШЕУ Святошинського району копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» щодо стягнення 5 994,23 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.01.10 р. о 14:05 год. на вулиці Серпова, в м. Києі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Great Wall Safe», державний номер АА635НМ, Бурлаки І.Л., транспортного засобу «Mersedes-Banz», державний номер АА0674АР, під керуванням Качаненка С.А., та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номер АА4220ЕХ, під керуванням Мандибури І.П.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району» міста Києва (вулиця Янтарна, 5, м. Київ, 03170, ідентифікаційний код 03359090) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 32382598) 5 994 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 23 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 09.09.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.