Рішення № 33599173, 19.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.2013 Справа № 905/5007/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сіверськ

про внесення змін до договору оренди №3798/2009 від 10.07.2009р. та стягнення 2207,21грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тутов Д.С. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сіверськ про 1) внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2009р. №3798/2009р., шляхом викладення пунктів 1.1, 3.1, 3.12 та 10.1 договору в наступній редакції:

1. Пункт 1.1 Розділу 1 «Предмет договору» викласти у наступній редакції:

« 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі вокзалу площею 101,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Краснолиманського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця» (далі Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30 червня 2012 р. і складає 271 368 (двісті сімдесят одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.».

2. Пункт 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» договору оренди доповнити текстом наступного змісту:

«З 10.07.2012р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2012 року - 1809,12 грн.

Орендна плата з липня 2012 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України.»

3. Розділ 3 «Орендна плата» доповнити пунктом 3.12., викладеним у наступній редакції:

« 3.12. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної плати з 10.07.2012р. до 09.07.2013 року повинна бути сплачена Орендарем до Державного бюджету та Балансоутршіувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно протягом одного місяця після набрання чинності відповідними змінами».

4. Пункт 10.1 Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викласти у наступній редакції:

« 10.1. Цей-договір укладено строком на 1 рік, що діє з 10.07.2009 р. до 09.07.2010р. включно.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії договору було продовжено до 09.07.2011 р.

Відповідно до додаткової угоди від 12.08.2010р. №1 до Договору оренди нерухомого майна строк дії договору було продовжено до 09.07.2012 р.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії Договору оренди було продовжено до 09.07.2013р.»

2) стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1954,77грн., пені в сумі 56,96грн., штрафу в сумі 195,48грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач звернувся до Регіонального фонду із вимогою продовжити строк дії договору на 2013р. Державна адміністрація транспорту України, за дорученням Міністерства інфраструктури України повідомила, що питання щодо продовження строку дії договору оренди буде розглянуто після проведення нової експертної оцінки орендованого майна. Після проведеної оцінки та визначення нової орендної плати позивачем був підготовлений та надісланий на адресу відповідача додатковий договір №2, який передбачав внесення змін до п.1.1., 3.1., 3.12. та 10.1 договору оренди. У зв'язку із тим, що відповідач до теперішнього часу додатковий договір не підписів та жодний примірник договору не повернув позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Крім того відповідно до умов укладеного договору оренди №3798/2009 від 10.07.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендним платежам у розмірі 1954,77грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 56,96грн. та штрафу в сумі 195,48грн.

01 серпня 2013р. позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що 22.07.2013р. на адресу фонду надійшов акт приймання-передачі нерухомого державного майна нежитлових вбудованих приміщень будівлі вокзалу, площею 102,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 підписаний 28.02.2013р., у зв'язку із чим позивач просить суд припинити провадження по справі в частині внесення змін до договору оренди, у зв'язку із відсутністю предмету спору. Враховуючи факт повернення майна позивачем було здійснено перерахування заборгованості та за новим розрахунком позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 909,88грн., пеню в сумі 56,80грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/36028 від 05.08.2013р., яке було отримано відповідачем 31.07.2013р. та вхід. №02-26/38490 від 20.08.2013р., яке було отримано відповідачем 14.08.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 10 липня 2009р. був укладений договір оренди №3798/2009 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі вокзалу площею 102,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Краснолиманського БМЕУ ДП «Донецька залізниця» (Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2009р. - 417,36грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за червень-липень 2009р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць(п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

За приписами п.5.4. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 10.07.2009р. по 09.07.2010р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 10 липня 2009р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі вокзалу площею 102,5кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Краснолиманського БМЕУ ДП «Донецька залізниця» (Балансоутримувач).

В порядку ст. 764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди було продовжено до 09.07.2011р., та у наступному, уклавши додаткову угоду №1 від 12.08.2010р. до договору оренди нерухомого майна, що належить державної власності від 10.07.2009р. №3798/2009 сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 09.07.2012р.

28 лютого 2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Краснолиманським БМЕУ Донецької залізниці був укладений акт приймання-передачі, відповідного до якого відповідач повернув нерухоме державне майно вбудоване приміщення будівлі вокзалу загальною площею 102,5кв.м..

Повідомленням №20-06-05-04585 від 17.04.2013р. позивач повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованість по орендній платі, яка станом на 16.04.2013р. складає 1258,06грн.

За розрахунком позивача який доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди 3798/2009 від 10.07.2009р. у період з грудня 2012р. по лютий 2013р. за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 909,88грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 56,80грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тому, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця за місяць.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №3798/2009 від 10.07.2009р. нерухомого майна, що належить до державної власності належним чином не виконав, орендну плату у період з грудня 2012р. по лютий 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 909,88грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 909,88грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Щодо стягнення пені в сумі 56,80 грн. на підставі умов п.3.7 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 56,80грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно внесення змін у Договір оренди №3798/2009 від 10.07.2009р., шляхом викладення пунктів 1.1, 3.1, 3.12 та 10.1 договору в редакції позивача, то суд під час розгляду зазначеної справи дійшов ґрунтовного висновку в цій частини провадження по справі припинити на підставі вимог передбачених пунктом 1-1 частини 1 ст.80 ГПК України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.07.2013р., вже після подачі позовної заяви на адресу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області від балансоутримувача надійшов Акт приймання-передачі нерухомого державного майна нежитлових вбудованих приміщень будівлі вокзалу площею 102,5кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 28.02.2013р., згідно якого відповідач по справі повернув балансоутримувачу орендоване державне майно.

Приписами частини 2 ст.795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, в частині задоволення позовних вимог щодо внесення змін у договір оренди провадження по справі підлягає припиненню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви щодо наявності заборгованості за оренду майна.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сіверськ про стягнення заборгованості в сумі 909,88грн. та пені в сумі 56,80грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.07.2009р. №3798/2009р., шляхом викладення пунктів 1.1, 3.1, 3.12 та 10.1 договору в наступній редакції:

1. Пункт 1.1 Розділу 1 «Предмет договору» викласти у наступній редакції:

« 1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі вокзалу площею 101,4 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що перебувають на балансі Краснолиманського будівельно-монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця» (далі Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30 червня 2012 р. і складає 271 368 (двісті сімдесят одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.».

2. Пункт 3.1. Розділу 3 «Орендна плата» договору оренди доповнити текстом наступного змісту:

«З 10.07.2012р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2012 року - 1809,12 грн.

Орендна плата з липня 2012 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Державною службою статистики України.»

3. Розділ 3 «Орендна плата» доповнити пунктом 3.12., викладеним у наступній редакції:

« 3.12. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної плати з 10.07.2012р. до 09.07.2013 року повинна бути сплачена Орендарем до Державного бюджету та Балансоутршіувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно протягом одного місяця після набрання чинності відповідними змінами».

4. Пункт 10.1 Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викласти у наступній редакції:

« 10.1. Цей-договір укладено строком на 1 рік, що діє з 10.07.2009 р. до 09.07.2010р. включно.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії договору було продовжено до 09.07.2011 р.

Відповідно до додаткової угоди від 12.08.2010р. №1 до Договору оренди нерухомого майна строк дії договору було продовжено до 09.07.2012 р.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії Договору оренди було продовжено до 09.07.2013р.»

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сіверськ (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (р/р 311110947700063, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач банк ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37894853, МФО 834016), Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245) заборгованість в сумі 909,88грн., пеню в сумі 56,80грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сіверськ (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) витрати по сплаті судового збору в сумі 753,58грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2013р.

Суддя С.В. Тоцький