Ухвала суду № 33596489, 16.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5757/13-а

У Х В А Л А

16 вересня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ВАТ Насінницький радгосп «Перше травня» про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду,-

> ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області до відкритого акціонерного товариства «Насінницький радгосп «Перше травня» про стягнення податкової заборгованості у сумі 4 500, 00 грн..

В судовому засіданні 16.09.2013 р. представник відповідача заявила келопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, яке обґрунтовано наступним.

Згідно приписів ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків, встановлених законом залишається без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наданих документів бюджетна позичка позивачу надавалася у 1997- 1998 році.

На період виникнення цих відносин діяв Цивільний кодекс УРСР (прийнятий 18.07.1963 року, набрав чинності 01.01.1964 року.

Згідно статті 4 ЦК УРСР, Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Статтею 153 ЦК УСРС встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 161 ЦК УРСР встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

На час виникнення спірних правовідносин, законодавством не був встановлений порядок стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою.

Такий порядок був встановлений Бюджетним кодексом України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ, який набрав чинність 25.07.2001р. та втратив чинність 01.01.2011р.).

Так ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України (від 21.06.2001р., №2542-ІІІ) було встановлено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який втратив чинність 01.01.2011р.) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення.

З аналізу норм вказаних законів вбачається, що ними не були визначені строки та порядок застосування таких строків щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками.

Встановлені нормами ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань та стягнути таку суму не може бути застосований до відносин з стягнення сум заборгованості за неповерненою бюджетною позичкою, оскільки початок його перебігу обумовлений законом такими обставинами, які відсутні у випадку неповернення державі бюджетних позичок.

01.01.2011р. набрав чинності Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. №2456-V, частиною 9 статі 17 якого встановлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Підпунктом 20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.2 встановлено, якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

З аналізу викладених норм вбачається, що органи державної податкової служби з 2001р. визначені законом як органи стягнення простроченої заборгованості по бюджетним позичкам і залишаються такими на цей час.

Спеціальними нормами Бюджетного кодексу України встановлений особливий порядок щодо стягнення сум такої заборгованості, зокрема, в частині визначення законодавства, яке повинно застосовуватися та визначення органів стягнення.

З аналізу вказаних норм також вбачається відсутність встановлення законодавством певних строків, за закінченням яких стягнення такої заборгованості було б неможливим.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк звернення до суду податковим органом не порушений, а отже, підстав для залишення адміністративного позову без розгляду не має.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 133 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ВАТ Насінницький радгосп «Перше травня» про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя Потоцька Н.В.

-інше.

Відмовити в задоволенні клопотання представника ВАТ Насінницький радгосп «Перше травня» про залишення адміністративного позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.