Постанова № 33596380, 15.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1904/13-a

15 серпня 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

секретаря Бойко Н.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лобач Т.І.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору завідувач Кременецького районного сектору Управління ДМС в Тернопільській області, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, суд-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області (надалі - відповідач, ДМС) про визнання протиправним рішення Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області № 1701 від 19.07.2013 року та зобов'язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.07.13 року позивач звернувся до Кременецького районного сектору УДМС із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи, ОСОБА_4 на підставі рішення Кременецького районного суду від 24.12.2012 року, яким зобов'язано виселити ОСОБА_4 із належної йому частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 та на підставі Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Однак відповідач протиправно і необґрунтовано відмовив у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 на підставі рішення № 1701.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві. Додатково зауважив, що при поділі будинку з колишньою дружиною, припинилося право спільної часткової власності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення. Пояснила, що зняття з реєстрації 1/2 частини будинковолодіння неможливе, оскільки Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_4, в просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що ОСОБА_4 є власницею 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1, однак, на даний час, не зареєструвала своє право належним чином. Вважає, що позивач безпідставно вимагає зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та не дає змоги проживати їй та її дітям у вказаному будинку.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, завідувач Кременецького районного сектору Управління ДМС в Тернопільській області, не з'явилася, причин неявки суду не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін та третьої особи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2011 року по справі №22ц-32 вирішено визнати недійсним свідоцтво серії ЯЯЯ № 909965 про право власності видане 27 липня 2006 року виконкомом Жолобівської сільської Ради на ОСОБА_4 та рішення виконкому Жолобівської сільської Ради від 19 червня 2006 року № 9 «Про порядок оформлення права власності на нерухоме майно».

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на ОСОБА_4 за реєстраційним номером 15217379.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_1

Виділивши у власність позивачу ОСОБА_1: гараж 1-1 площею 29,6 кв.м.; 1/2 коридору 1-5, площею 6,85 кв.м.; кімната 1-8, площею 17,5 кв.м.; кімната 1-9, площею 11,9кв.м.; лоджія 1-14,площею 2,5 кв.м.; 1/2 коридору 1-10, площею 8,0 кв.м.; кімната 1-12, площею 14,9 кв.м.; кімната 1-13, площею 13,9 кв.м., а всього на суму 125107грн.

Разом з тим у власність ОСОБА_4 рішенням суду виділено: підвал 1-2, площею 6,4 кв.м.; підвал 1-3, площею 5,5 кв.м.; кухня 1-4, площею 31,4 кв.м.; 1/2 коридору 1-5, площею 6,85 кв.м.; кухня 1-6, площею 14,8 кв.м.; кімната 1-7, площею 31,4 кв.м.; 1/2 коридору 1-10, площею 8,0 кв.м.; кімната 1-11, площею 16,4 кв.м., а всього на суму 148493грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 облаштувати перепланування будинку відповідно до вимог експертизи.

Визначити порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 201 кв.м. згідно додатку № 1 висновку земельно-технічної експертизи №619 від 21 вересня 2011 року.

Також, Рішенням Кременецького районного суду тернопільської області від 24 грудня 2012 року в справі №1909/2774/2012р. вирішено вселити ОСОБА_1 в належну йому на праві власності частину будинковолодіння по АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому на праві власності частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_4 з належної ОСОБА_1 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2011 року №32075543, виданого Кременецьким районним комунальним бюро технічної інвентаризації (а.с.8) за ОСОБА_1 на підставі рішення апеляційного суду Тернопілької області від 20.10.2011 року зареєстровано право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, частка 1/2 (а.с. 8).

Як слідує з матеріалів справи, на звернення ОСОБА_1 від 19.07.2013 до Кременецького районного сектору Управління ДМС в Тернопільській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 з посиланням на відсутність у неї права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, відповідачем прийнято рішення яким позивачу роз'яснено, що зняти з реєстрації місця проживання власника будинковолодіння в даному випадку немає підстав, оскільки ні даним Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ні наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 № 1077 „Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів" не передбачено реєстрації місця проживання чи зняття з реєстрації місця проживання в частині житлового приміщення. (а.с.5).

При вирішенні позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом президента України від 06.04.2011 року № 405/2011, Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

Відповідно до п. 7 цього Положення Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вимоги статті 7 вказаного Закону також кореспондують з п. 3.1 Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077, яким передбачено такі ж підстави для зняття з реєстрації місця проживання особи.

З наведених норм слідує, що підставою для зняття з реєстрації є рішення суду про повне позбавлення права власності на житлове приміщення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 по 1/2 частці та мають право на користування належними їм житловими приміщеннями. Облаштування перепланування будинку на час розгляду справи не проведено, окремих адресних номерів житловому будинку з надвірними будівлями не присвоєно.

Дослідивши представлені докази суд прийшов до висновку, що за відсутності окремих адресних номерів на будинок та наявності рівних прав на частки будинковолодіння, відповідачем правомірно відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з не визначенням у діючому Законодавстві підстав для зняття з реєстрації місця проживання з 1/2 частини житлового приміщення.

Суд критично оцінює доводи позивача про втрату ОСОБА_4 права власності на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, оскільки згідно рішення апеляційного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2011 року по справі №22ц-32 у ОСОБА_4 залишилось виділенні у власність 1/2 частину будинку, що не може бути підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

При цьому суд відмічає, що відсутність на даний час державної реєстрації прав власності на 1/2 будинку за ОСОБА_4, не позбавляє її майнових прав на 1/2 частку вказаного будинковолодіння та можливості їх реєстрації уподальшому.

За таких обставин, суд вважає, що УДМС у Тернопільській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнанні дій неправомірними та зобов'язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 - задоволення не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись, ст.ст. 2, 53, 69, 70, 71, 72, 94, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору завідувач Кременецького районного сектору Управління ДМС в Тернопільській області, ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова складена в повному обсязі та підписана 20 серпня 2013 року/

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.