Рішення № 33590796, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/19139-2012 17.09.13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

Про стягнення 152 884,34 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 26.10.12.

Від відповідача: Зінков Д.В. представник за довіреністю № б/н від 12.10.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - відповідач) про стягнення 152 884,34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.13. у справі № 5011-7/19139-2012 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.13.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 152 884,34 грн. - неустойки, 3 057,69 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.13. рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.13. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.13. у справі № 5011-7/19139-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/409 від 16.07.13. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 5011-7/19139-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.13. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 03.09.13.

02.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.09.13.

В судовому засіданні 17.09.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.13. заперечив та подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-7/19139-2012.

В судовому засіданні 17.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.06. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" (перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") (далі - Орендар) було укладено Договір № б/н оренди нежилого приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в платне, тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61) загальною площею 117,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендоване майно передається Орендарю для його використання у відповідності з статутною діяльністю Орендаря.

Згідно з п. 3.1 Договору, сторонами погоджено, що строк оренди становить п'ять років з дня передачі орендованого майна Орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду.

Факт передачі позивачем відповідачу майна підтверджується Актом приймання-передачі майна від 30.12.06.

Пунктом 4.2. Договору (з врахуванням змін внесених Договором про внесення змін та доповнень до Договору від 25.08.07.) встановлено, що розмір орендної плати за місяць становить 18 534,56 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 56 копійок) без ПДВ, що еквівалентно 2 808 (дві тисячі вісімсот вісім) Євро по курсу НБУ з розрахунку 6.60 грн. за 1 Євро). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до Євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Приписами п. 7.3 Договору (з врахуванням змін, внесених Договором від 09.08.07. про внесення змін та доповнень № 1 до Договору) передбачено, що у випадку, якщо прострочення при сплаті орендної плати буде тривати більше 30 днів, Орендодавець вправі незалежно від причин такого прострочення достроково розірвати договір оренди за умови письмового попередження Орендаря за 10 календарних днів.

Відповідно до п. 5.1 Договору, прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.5 Договору, у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення Договору, Орендар не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення (орендоване майно) з урахуванням вимог п. 5.1 Договору.

Пунктом 11.2 Договору сторони передбачили, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. У разі, якщо не одна із сторін не менш як за один місяць до закінчення строку оренди письмово не заявить про свої наміри припинити договір він вважається автоматично продовженим на один рік на тих же умовах.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.11. у справі № 51/106-30/381, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.11. у справі № 51/106-30/381 (залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.11. у справі № 51/106-30/381, та яке набрало законної сили 16.11.11.) було розірвано Договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (Договір), укладений 27.12.06. між позивачем та відповідачем.

31.12.11. за актом приймання-передачі майна об'єкт оренди було передано орендарем орендодавцю

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує та не, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасного звільнення і повернення позивачу за актом приймання-передачі орендованого приміщення, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в сумі 152 884,34 грн., нарахованої у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки повернення орендованого приміщення (14 днів в листопаді 2011 р. та 31 день в грудні 2011 р.) на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як відзначалось судом, Договір було розірвано рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.11. у справі № 51/106-30/381, яке набрало законної сили 16.11.11.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі лише 31.12.11.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).

При цьому, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, з висновків та вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.13. у справі № 5011-7/19139-2012, вбачається, що висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди є законними і обґрунтованими.

Крім того, Вищий Господарський суд України стосовно періоду нарахування неустойки звертає увагу на те, що дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору з 17.11.11. по день повернення об'єкта оренди позивачу 31.12.11., господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дали будь-якої оцінки ні умовам п. 5.5 договору оренди (яким передбачено обов'язок орендаря звільнити приміщення не пізніше 30 днів у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення договору), ні доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Таким чином, на виконання приписів ГПК України та вказівок ВГСУ України, під час нового розгляду справи, судом враховано, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.11. у справі № 51/106-30/381, яким Договір було розірвано, набрало законної сили 16.11.11

Згідно з п. 5.5 Договору, у випадку закінчення строку дії або дострокового припинення Договору, Орендар не пізніше 30 календарних днів повинен звільнити приміщення (орендоване майно) на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 Договору).

Отже, Орендар мав звільнити орендоване приміщення до 16.12.11. включно.

Разом з тим, відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі лише 31.12.11.

Отже, першим днем періоду для нарахування неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди є 17.12.11. і нараховуванню вказана неустойка підлягає по день фактичного повернення об'єкта оренди позивачу за актом приймання-передачі 31.12.11., тобто за п'ятнадцять днів в грудні 2011 року.

Таким чином, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 50 203,65 грн.: ( (51 877,10 грн. (орендна плата за грудень 2011 р.):31 (кількість днів в грудні 2011 р.) х 15 (кількість днів прострочення повернення об'єкта оренди) ) х 2.

В іншій частині в розмірі 102 680,69 грн. неустойку нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно заперечень відповідача, викладених в письмовому відзиві суд відзначає наступне.

Приписами п. 4.2. Договору передбачено, що сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В той же час, жодних застережень та додаткових умов стосовно застосування коригування орендної плати на індекс інфляції на день здійснення платежу сторонами погоджено не було, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення неустойки на підставі ст. 758 ЦК України за несвоєчасне повернення об'єкта оренди, нормативно та документально доведений, та підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 203,65 грн., внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 50 203 (п'ятдесят тисяч двісті три) грн. 65 коп. - неустойки, 1 004 (одну тисячі чотири) грн. 06 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко