Постанова № 33587037, 02.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2717/13-а

02 вересня 2013 року 15год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Липко Д.В.,

відповідача: представник Кочубей О.Л.,

третьої особи: не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ :

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН Рівненської міської ради) звернулося з адміністративним позовом до Рівненської міської медико-соціальної експертної комісії (далі - Рівненська міська МСЕК) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії Рівненської міської МСЕК щодо складання індивідуальної програми реабілітації від 01.07.2013 №499/13 в частині визначення реабілітаційних заходів стосовно забезпечення ОСОБА_3 виробами медичного призначення;

- зобов'язати Рівненську міську МСЕК привести індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 від 01.07.2013 №499/13 у відповідність до вимог законодавства;

- зобов'язати Рівненську міську МСЕК визнати УПСЗН Рівненської міської ради неналежним надавачем виробів медичного призначення, передбачених індивідуальною програмою реабілітації інваліда ОСОБА_3 від 01.07.2013 №499/13.

Під час розгляду справи судом до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 та допущено за згодою представника позивача заміну первинного відповідача, Рівненської міської МСЕК, належним відповідачем - Рівненським обласним центром медико-соціальної експертизи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що 01.07.2013 Рівненською МСЕК було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 №499/1, згідно з якою остання потребує забезпечення наступними виробами медичного призначення: окулярами та памперсами (дорослими підгузниками) за потребою. Вказана програма складена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів». Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем позов не визнано з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, тотожні письмовим запереченням, зокрема, вказала на те, що жодних прав та інтересів позивача відповідачем порушено не було. Зазначила, що наказом від 23.07.2013 №68-АГД лікаря-терапевта (спеціаліста з медико-соціальної реабілітації) притягнуто до дисциплінарної відповідальності, за порушення, допущені під час формування індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_3 Відповідачем вжито заходи для усунення вказаних порушень. Звернула увагу суду на те, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 позивача зобов'язано забезпечити ОСОБА_3 реабілітаційним заходом - окулярами. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа в судове засідання повторно не прибула, про дату, час , місце судового розгляду повідомлена належним чином. Жодних клопотань, інформації про причини неприбуття до суду не надходило. З урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд розглянув справу за відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.01.2011 є інвалідом загального захворювання першої «Б» групи інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії РВП №0185272 (а.с.3). Інвалідність встановлена безтерміново.

01.07.2013 Рівненською міською МСЕК було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_4 №499/13, згідно з якою визначено реабілітаційні заходи, вказано види та форми таких заходів, обсяг та терміни проведення (а.а.с.4-5).

З вказаної індивідуальної програми реабілітації вбачається. що ОСОБА_3 потребує забезпечення наступними виробами медичного призначення: окулярами та памперсами за потребою.

Оскільки індивідуальна програма реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 №499/13 складена з порушеннями, у тому числі й нормативно-правових актів, які регулюють вирішення проблем інвалідів по зору в Україні, спеціаліста з медико-соціальної реабілітації наказом від 23.07.2013 №68-АГД притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.23).

16.07.2013 Рівненською міською МСЕК ОСОБА_5 рекомендованим листом з повідомленням надіслано лист №05-17/98 щодо надання оригіналу індивідуальної програми реабілітації інваліда від 01.07.2013 №499/13 з метою внесення корекції та контролю за її виконанням (а.с.22).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 N875-XII, порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 N2961-IV (далі - Закон N2961-IV), місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

Статтею 23 Закону N2961-IV передбачено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів), місцева державна адміністрація, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР визначено Порядком складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2007 N623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за №1197/14464 (далі - Порядок №623).

Згідно з п.2.7.9 Порядку №623, розділ III "Вироби медичного призначення" - заповнюється МСЕК, ЛКК на підставі медичних показань для забезпечення компенсації обмежень життєдіяльності, а також для відновлення втрачених або набуття нових професійних знань, навичок, умінь соціальної адаптації із залученням фахівців лікувально-профілактичних установ (в разі потреби).

При цьому, абзацом 2 пункту 2.7 Порядку №623 передбачено, що у графу "Місце проведення" у відповідні розділи уноситься запис про виконавця реабілітаційного заходу і підпис особи, яка його пропонує та визначає виконавця реабілітаційного заходу (фахівці МСЕК, ЛКК, представники державної служби зайнятості, соціальних служб, фондів тощо).

Як вбачається з індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_4 від 01.07.2013 №499/13, виконавців реабілітаційних заходів щодо забезпечення окулярами та памперсами за потребою у графі «Місце проведення» не зазначено.

Відтак, складаючи вказану програму реабілітації інваліда, відповідач жодних прав чи інтересів позивача не порушив.

Аналіз змісту положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача, при цьому, порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інакше це суперечило б основному завданню адміністративного судочинства - захист порушених прав, свобод та інтересів (ч.1 ст.2 КАС України).

Ні позивач у адміністративному позові, ні його представник у судовому засіданні не довели суду, які реально права позивача порушені відповідачем і які конкретно несприятливі наслідки спричинило для позивача це порушення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.