Ухвала суду № 33586079, 19.09.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справа:0112/5465/12Головуючий суду першої інстанції:Стародуб Г.А. № провадження:11-кп/190/496/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В. ________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Склярова В.М. Суддів -Кордика С.В., Соловйова М.В. при секретарі - Іоновій С.Я., Оруджові Ф.А.о. за участю прокурора - Шевцової Л.О., Мочаліна А.П. представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим захисника обвинуваченого ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 32012130000000010, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2012 року, з апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим на вирок Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 20 червня 2013 року, яким

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Березовський Свердловської області Російської Федерації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

виправданий за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України за відсутністю в його діях складу зазначених кримінальних правопорушень.

Цивільний позов Красноперекопської ОДПІ АР Крим про стягнення з ОСОБА_12 в дохід держави матеріальної шкоди в розмірі 4 184 047 гривень 50 копійок залишений без задоволення.

Вирішені питання щодо запобіжного заходу та про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у тому, що він, будучі службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції підприємства, є відповідальним за організацію на підприємстві бухгалтерського обліку, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій підприємства в первинних документах, а також за правильність, достовірність і своєчасність нарахування та сплати підприємством податків, зборів і інших обов'язкових платежів, додержання вимог законодавства про оподаткування, - головою правління ВАТ «Полівтор», у період часу з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, шляхом спільних та узгоджених дій з невстановленими досудовим розслідуванням особами, спрямованих на завищення податкового кредиту очолюваного ним підприємства, в якості замовника підписав з ТОВ «Мегапродіндустрія» договори по здійсненню цим товариством послуг з перевезення вантажу, надання послуг завантаження і розвантаження, прибирання будівельного сміття, а з ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд» договори на поставку будівельних матеріалів, після чого, продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_12 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість ВАТ «Полівтор» склали завідомо неправдиві документи бухгалтерського та податкового обліку про виконання вказаними вище товариствами умов договорів та їх оплату ВАТ «Полівтор», тоді як зазначені фінансово-господарські взаємовідносини носили фіктивний характер і обов'язки за договорами фактично не виконувалися, внаслідок чого допустив умисне ухилення від сплати в бюджет податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 1 118 426 гривень 19 копійок.

Він же, обвинувачується у тому, що будучі службовою особою - головою правління ВАТ «Полівтор» у період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, маючі умисел на вчинення службового підроблення, переслідуючи мету зменшення зобов'язань ВАТ «Полівтор» зі сплати до бюджету податку на додану вартість, достовірно знаючі про те, що підприємство ТОВ «Мегапродіндустрія» фактично не реалізовувало на адресу ВАТ «Полівтор» ні роботи, ні послуги з навантаження і розвантаження, шляхом підписання у графі «Замовник, Голова правління» і «Від Замовника, Голова правління» та засвідченням печаткою ВАТ «Полівтор», склав завідомо неправдиві офіційні документи - зазначені у вироку акти прийому-передачі виконаних робіт, які в подальшому видав бухгалтерії ВАТ «Полівтор» для використання в бухгалтерському та податковому обліку, формування податкової звітності та розрахунку податкових зобов'язань підприємства.

Він же, будучі службовою особою - головою правління ВАТ «Полівтор», маючі умисел на вчинення службового підроблення, переслідуючи мету зменшення зобов'язань ВАТ «Полівтор» зі сплати до бюджету податку на додану вартість, шляхом підписання складеної у період часу з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року працівниками бухгалтерії його підприємства податкової звітності ВАТ «Полівтор» з ПДВ, склав завідомо неправдиві офіційні документи - податкові декларації з ПДВ з додатками № 5 до них за вказаний період часу, які містять завідомо неправдиві відомості про суми податку на додану вартість, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» і ТОВ «Максі Буд», у тому числі податку на додану вартість в сумі 1 118 426 гривень 19 копійок, та які видав Красноперекопській ОДПІ.

Крім того, ОСОБА_12 обвинувачується у тому, що він у період часу з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати податків, достовірно знаючі про те, що підприємства ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд» фактично не реалізовували на адресу ВАТ «Полівтор» ні роботи, ні послуги, ні товари, придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб зазначені у вироку завідомо підроблені документи фінансово-господарської діяльності по оформленню фіктивних господарських операцій цих підприємств з ВАТ «Полівтор», для відображення в бухгалтерському та податковому обліку свого підприємства, з метою оформлення та надання цим операціям законного вигляду.

Дії ОСОБА_12 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України. За наслідками судового провадження суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_12 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень та ухвалив виправдувальний вирок.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело, на її думку, до ухвалення необґрунтованого виправдувального вироку, ставить питання про скасування вироку та ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку про визнання ОСОБА_12 винним у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів з призначенням відповідних видів та розмірів покарань, в тому числі за сукупністю злочинів, та зі звільненням обвинуваченого від призначеного покарання за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Просить задовольнити цивільний позов Красноперекопської ОДПІ АР Крим на суму 1 118 426 гривень 19 копійок та пропонує вирішення питання щодо речових доказів.

Апелянт стверджує, що винність обвинуваченого підтверджена показаннями допитаних судом свідків про те, що роботи з навантаження і розвантаження на підприємстві здійснювалися виключно силами працівників ВАТ «Полівтор», вивозом сміття займалися підприємства м. Красноперекопська, на очолюваному обвинуваченим підприємстві ніколи не розвантажувалися і не оприбутковувалися будівельні матеріали.

Зазначає також, що суд не взяв до уваги відсутність у ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд» відповідних трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна для виконання укладених із ВАТ «Полівтор» договорів, а тому дійшов необґрунтованого висновку про реальність їх виконання.

Посилається і на те, що суд невірно оцінив нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_13 /директора ТОВ «Максі Буд»/, про реальне виконання договору постачання будівельних матеріалів на адресу ВАТ «Полівтор» шляхом їх придбання у виробника і доставки за допомогою перевізників, оскільки ці пояснення не узгоджуються із додатком № 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Максі Буд» за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року відповідно до якого відсутні зазначені об'єми поставок.

На думку прокурора, нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_14 /директора ТОВ «Мегапродіндустрія»/ про надання цим підприємством послуг ВАТ «Полівтор» за допомогою сторонніх організацій з використанням їх робочої сили, спецтехніки і транспортних засобів також спростовуються додатком № 5 до декларації з ПДВ ТОВ «Мегапродіндустрія» за період з 01.09.2009 року по 30.11.2009 року відповідно до якого відсутні зазначені об'єми надання послуг.

Вважає неспроможним посилання суду в підтвердження реальності господарських відносин між ВАТ «Полівтор» і ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд» на відповідні договори, які не визнані недійсними, а також на оригінали первинних бухгалтерських документів, акти приймання робіт і пояснення керівників цих підприємств, оскільки ці документи є визначеною, але не безумовною підставою для виникнення права на формування податкового кредиту.

У запереченнях на скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_12 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, посилаючись при цьому на доводи аналогічні тим, які він висував на свій захист під час судового провадження в суді першої інстанції.

Представник Красноперекопської ОДПІ в АР Крим в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції посилаючись на те, що в ході судового провадження прокурором було змінено обвинувачення і зазначений орган отримав процесуальний статус потерпілого, про що він повідомлений не був і йому не було роз'яснено право підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі та у подальшому він не повідомлявся про судові засідання.

Обвинувачений ОСОБА_12 у запереченнях на скаргу представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим зазначає про те, що після зміни прокурором обвинувального акту процесуальний статус зазначеного органу як цивільного позивача залишився незмінним, оскільки він не подавав заяв про залучення його до провадження як потерпілого і згідно цивільного позову шкода була завдана не йому, а власне державі. Отже обвинувачений просить скаргу представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, провівши судові дебати, в яких прокурор та представник Красноперекопської ОДПІ в АР Крим наполягали на задоволенні своїх апеляційних скарг, а обвинувачений та його захисник просили апеляційні вимоги за скаргами залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як видно з матеріалів кримінального провадження дана справа 21 червня 2012 року Апеляційним судом АР Крим відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу України /1960 року/ поверталася на додаткове розслідування, вже двічі розглядалася судом першої інстанції, однак переконливих доказів, які б дозволяли суду зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів органами досудового розслідування так і не було здобуто.

Колегія суддів вважає, що за встановлених фактичних обставин кримінального провадження, виходячи із закріпленого в статті 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а також вимог статей 17, 370, 373 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, які йому були інкриміновані.

Так, допитаний судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та по суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що фінансово-господарські операції між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест», ТОВ «Максі Буд» дійсно відбувалися і первинні бухгалтерські документи та податкові накладні щодо їх здійснення він не підробляв.

Своєї позиції обвинувачений послідовно дотримувався на протязі усього судового провадження, в тому числі дотримується і в суді апеляційної інстанції, його покази носять послідовний, переконливий та обґрунтований характер.

Ці доводи ОСОБА_12 стороною обвинувачення не лише не спростовані, а і знайшли своє підтвердження при судовому провадженні.

Як вбачається з досліджених судом першої інстанції доказів ВАТ «Полівтор» має належні оригінали всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку щодо фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд», що дали ВАТ «Полівтор» право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємодії із зазначеними контрагентами на загальну суму 1 118 426 гривень 19 копійок /т. 5 а.с. 130-131; т. 6 а.с. 1-22, 37-43, 45, 54, 70, 72, 79, 86, 87, 93, 94, 107, 184, 185, 187-190, 194-199, 202-203; т. 7 а.с. 28-32, 87, 188-189, 245-246/.

За висновками почеркознавських експертиз № 874 від 14 червня 2011 року та № 869 від 14 червня 2011 року, які були предметом дослідження суду першої інстанції, підписи від імені ОСОБА_12 і від імені ОСОБА_15 за ВАТ «Полівтор», а також від імені ОСОБА_16 за ТОВ «БТК «Євробудінвест» та від імені ОСОБА_17 за ТОВ «Максі Буд», що розташовані у зазначених вище документах, виконані відповідно ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_16 та вірогідно ОСОБА_17 /т. 27 а.с. 176-180, 283-288/.

Що стосується дослідженого судом першої інстанції висновку почеркознавської експертизи № 870 від 14 червня 2011 року, з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_14 поставлені за ТОВ «Мегапродіндустрія» в цих документах та податкових накладних виконані не ОСОБА_14, а іншою особою /т. 27 а.с. 196-219/, то колегія суддів відноситься до вказаної експертизи критично і не може вважати це прямим доказом вини обвинуваченого в підробці документів.

Судова колегія, при цьому, виходить із того, що для провадження зазначеної експертизи у відповідності до п.п. 1.3 Науково-методичних рекомендацій

з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, слідчим не були надані належні вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку ОСОБА_14 в необхідному об'ємі.

Будь-які відомості про те, що представлені для експертизи копії договорів оренди та додатків до них містять підписи, що достовірно виконані ОСОБА_14 відсутні, а проведення експертизи за зразками його підпису з копії паспорту, виходячи з вимог зазначених рекомендацій, колегія суддів вважає недостатнім.

Окрім того, показання обвинуваченого про те, що бухгалтерські та податкові документи йому видавав або представник ТОВ «Мегапродіндустрія», або вони надходили поштою і хто конкретно їх підписував йому не відомо, органом досудового розслідування спростовані не були, чи відповідає наявна у вказаних документах печатка оригіналу оттиску печатки зазначеного контрагента та чи був такий оттиск підроблений досудовим розслідуванням також не з'ясовано. Більше того допитана судом як свідок головний бухгалтер ВАТ «Полівтор» ОСОБА_18 вказані вище показання ОСОБА_12 підтвердила.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на показання свідків про те, що вивозом сміття займалися підприємства м. Красноперекопська, вантажно-розвантажувальні роботи здійснювали виключно робітники ВАТ «Полівтор», а будівельні матеріали на підприємство не завозилися є безпідставним.

Так, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтвердили факт постачання восени 2009 року на ВАТ «Полівтор» будівельних матеріалів, оскільки в той час на території підприємства здійснювалися будівельні роботи. Всі допитані свідки або не пам'ятають хто вивозив будівельне сміття, або їм про це нічого не відомо, лише свідок ОСОБА_25 повідомила суду, що сміття вивозило підприємство м. Красноперекопська, але це було не будівельне, а побутове сміття.

Доводи прокурора про те, що за показаннями свідків вантажно-розвантажувальні роботи на підприємстві ВАТ «Полівтор» здійснювали виключно його робітники, тому господарські відносини між вказаним підприємством та ТОВ «Мегапродіндустрія» носили фіктивний характер, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки стороною обвинувачення жодним чином не спростовані доводи ОСОБА_12 про здійснення цим контрагентом завезення на ВАТ «Полівтор» сировини, навантаження готової продукції та її експедирування.

Указані доводи ОСОБА_12 не суперечать показанням допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_20, який безпосередньо був одним із чотирьох вантажників ВАТ «Полівтор» та пояснив суду, що працівники цього підприємства здійснювали розвантаження сировини до цеху, далі до машин з її переробки, а потім вивозили поліетиленові труби до складу готової продукції. Указаний свідок не стверджував про те, що навантаження готової продукції для її вивозу та/або експедирування здійснювалося виключно працівниками ВАТ «Полівтор».

Разом із тим, на думку колегії суддів, показання свідків щодо обставин надання ТОВ «Мегапродіндустрія» послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт не можуть бути належними доказами в цій частині обвинувачення. Такі обставини повинні підтверджуватися чи спростовуватися наявністю або відсутністю первинних бухгалтерських документів, які у справі є, судом першої інстанції досліджені та вірно оцінені.

Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12 грудня 2011 року та від 19 січня 2012 року, якими залишені без задоволення вимоги Красноперекопської ОДПІ в АР Крим до ВАТ «Полівтор», ТОВ «БТК «Євробудінвест», ТОВ «Максі Буд» про визнання нечинними договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів з причини безтоварності операцій та стягнення сум за цими договорами, в тому числі і ПДВ.

Суди адміністративної юрисдикції установили, що угоди між наведеними вище суб'єктами господарської діяльності були реально виконані, будівельні матеріали поставлені та використані при здійсненні будівельних робіт у нерухомому майні, яке належить ВАТ «Полівтор», що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними /т. 29 а.с. 240-245; т. 30 а.с. 33-36, 204-206/.

Приведені вище докази та первинні бухгалтерські документи, що були предметом дослідження суду першої інстанції, спростовують доводи органу досудового розслідування про те, що ВАТ «Полівтор» не мало фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «БТК «Євробудінвест», ТОВ «Максі Буд» та ТОВ «Мегапродіндустрія» і що зазначені у бухгалтерському і податковому обліку ВАТ «Полівтор» операції із названими контрагентами є безтоварними.

Окрім цього, вірно зробив суд першої інстанції посилання в підтвердження невинуватості обвинуваченого на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 червня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та якою податкове рішення-повідомлення Красноперекопської ОДПІ, прийняте на підставі Акту № 1491/23-0/00426408 від 15 листопада 2010 року про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Полівтор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, було визнано протиправним та скасовано /т. 29 а.с. 236-239, 246-254/.

Згідно вказаних рішень дії Красноперекопської ОДПІ, внаслідок яких визначено заниження податкових зобов'язань ВАТ «Полівтор» з податку на додану вартість, у тому числі в сумі 1 118 426 гривень 19 копійок, були протиправними, не заснованими на законі та такими, що суперечать його положенням, а висновки цього органу щодо безпідставного заниження податку на додану вартість, за наявності відповідних первинних бухгалтерських документів, податкової звітності складеної та наданої відповідно до приписів закону, суперечать чинному законодавству.

Як вбачається з вимог статті 90 КПК України рішення національного суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Акт Красноперекопської ОДПІ в АР Крим про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Полівтор» та висновок судово-економічної експертизи № 1309 від 20 червня 2011 року, проведеної під умовою фіктивності угод, які поставлені обвинуваченому у вину, не можуть бути прийняті в якості доказів винності ОСОБА_12 в інкримінованих йому злочинах і, враховуючі те, що податкове рішення-повідомлення було скасоване, докази фактичного ненадходження до бюджету вказаних в обвинувальному акті сум ПДВ відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума податкового боргу ВАТ «Полівтор» не визначена на момент ухвалення вироку у справі, що вказує на відсутність об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора у тій частині, що суд першої інстанції прийняв як докази нотаріально посвідчені пояснення керівника ТОВ «Максібуд» ОСОБА_13 та керівника ТОВ «Мегапродіндустрія» ОСОБА_14 і частково відобразив їх у вироку, зокрема не звернув уваги на те, що ці пояснення не узгоджуються із додатком № 5 до декларації з ПДВ цих підприємств-контрагентів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки суд першої інстанції безпосередньо не сприймав ці пояснення як показання під час судового засідання і в силу ч. 4 ст. 95 КПК України не міг обґрунтовувати ними свої висновки.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції прокурор не наполягав на дослідженні додатків № 5 до декларації з ПДВ цих підприємств і не просив дослідити їх апеляційний суд. Разом із тим, можливе не відображення у них тих об'ємів надання послуг ВАТ «Полівтор», які ним задекларовані, не є підставою стверджувати про винуватість ОСОБА_12, оскільки покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в їх податковій та бухгалтерській звітності.

Відсутність, як зазначає апелянт, у ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» та ТОВ «Максі Буд» відповідних трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна для виконання укладених із ВАТ «Полівтор» договорів не є безумовною підставою стверджувати про безтоварність операцій цих підприємств із ВАТ «Полівтор», тим більше органом досудового розслідування не була виключена можливість оренди зазначеними контрагентами ВАТ «Полівтор» техніки, складських приміщень, укладення субпідрядних договорів, тощо.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні необхідні докази фактичного здійснення господарських операцій, за якими ВАТ «Полівтор» був сформований податковий кредит, не витримує критики, оскільки предметом доказування в цьому кримінальному провадженні є фактичне не здійснення господарських операцій і обов'язок щодо цього доказування за вимогами кримінального процесуального закону покладений не на обвинуваченого, а на прокурора.

Отож, дослідивши докази обвинувачення, суд першої інстанції дав їм вірну оцінку і визнав недостатніми для ухвалення обвинувального вироку, а інших доказів обвинувачення суду надано не було. Не наведено таких доказів і в апеляційній скарзі, а сама вона за змістом не відрізняється новизною, оскільки в ній наведені лише докази, які вже були досліджені судом першої інстанції і отримали його вірну оцінку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

З урахуванням наведених вище обставин не знайшло свої підтвердження і те, що ОСОБА_12 разом з іншими невстановленими особами, вносив в первинні документи бухгалтерського та податного обліку неправдиві відомості шляхом відображення неіснуючих господарських відносин між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Мегапродіндустрія», ТОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Євробудінвест» і ТОВ «Максі Буд», а також використав завідомо підроблені документи з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_12 складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

Вжиті судом у вироку формулювання для виправдання обвинуваченого істотних суперечностей з положеннями статті 373 КПК України не містять, під сумнів невинуватість ОСОБА_12 не ставлять, його права не порушують, а тому, на думку колегії суддів, виправдувальний вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим та скасуванню за доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, не підлягає.

Судова колегія вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим.

Як вбачається з частин 1 та 2 статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілим, згідно частини 3 статті 55 КПК України, є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку із цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Між тим, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що Красноперекопська ОДПІ в АР Крим подавала органу досудового розслідування заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, крім того відповідно до обвинувального акту внаслідок дій обвинуваченого шкода була завдана не Красноперекопській ОДПІ в АР Крим як юридичній особі, а державі, інтереси якої при судовому провадженні в суді першої інстанції представляв державний обвинувач та представник вказаного органу, який був залучений до участі в розгляді кримінального провадження в якості цивільного позивача.

Крім того, прокурор, при зміні обвинувачення, Красноперекопську ОДПІ в АР Крим фактично не залучив до участі в кримінальному провадженні в якості потерпілого, копію обвинувального акту цьому учаснику не вручив та його письмову згоду на таке визнання суду не представив.

Також, на думку колегії суддів, право на підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі у Красноперекопській ОДПІ в АР Крим, у разі її залучення як потерпілого відповідно до вимог кримінального процесуального закону, не виникає, оскільки з початку кримінального провадження вона в якості потерпілого слідчим не залучалася, тому таке її право могло виникнути тільки якщо прокурор відмовився б від обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 05 червня 2013 року.

За таких обставин підстав вважати, що судом першої інстанції були порушені права Красноперекопської ОДПІ в АР Крим не має, у зв'язку із чим, скаргу її представника слід залишити без задоволення.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального законів, які б впливали на правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та представника Красноперекопської ОДПІ в АР Крим - залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом безпосередньої подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді

В.М. Скляров С.В. Кордик М.В. Соловйов