Рішення № 33585908, 09.09.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6755/13-ц

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

09 вересня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюка В. В. ,

при секретарі - Миколайцю Я. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житній ринок», третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Житній ринок» (надалі за текстом - КП «Житній ринок»), третя особа - ОСОБА_2, (надалі за текстом - ОСОБА_2), про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала в КП «Житній ринок» на посаді адміністратора. 28 грудня 2010 року за допомогою озброєних охоронців відбувся захват приміщення адміністрації ринку та заміна його керівника, при цьому, керівництвом приватної профспілкової організації було заявлено, що всі працівники підприємства звільнені.

Завдяки натовпу народу та охоронцям за наказом Начальника Головного Управління з питань торгівлі та побуту КМДА Шовкуна Ігоря Васильовича було зламано дверні замки до приміщень бухгалтерії, директора та каси підприємства, а всіх працівників виштовхували з цих приміщень, до дверей яких згодом була поставлена охорона. У відповідності до Наказу по підприємству від 28.12.2010 року за вих. № 43/ОД ОСОБА_1 написала заяву про залишення ринку.

Посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без оформлення наказу, копію наказу ОСОБА_1 надано не було, без видачі трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні, без згоди профспілкового органу на її звільнення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила поновити її в КП «Житній ринок» на посаді адміністратора з 28 лютого 2011 року, стягнути з КП «Житній ринок» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 грудня 2010 року по 9 вересня 2013 року у розмірі 70 663 гривні 84 копійки та 5 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник КП «Житній ринок» проти задоволення позову заперечувала з підстав його необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, надала до суду письмові пояснення.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, участь представника не забезпечив, причини неявки в судове засідання суду не повідомив. З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 17.11.2009 року було прийнято заготівельником ТЗП, що підтверджується наказом № 160/К від 23.11.2009 року (а.с. 79).

З 20.02.2010 року ОСОБА_1 переведено на посаду адміністратора з посадовим окладом 2000 грн. на підставі наказу № 25/К від 19.02.2010 року (а.с. 80).

Наказом № 88-к від 28.02.2011 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв'язку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 60).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2013 року Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2012 року та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08.11.2012 року скасовано, а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Даним судовим рішенням встановлено, що 28 грудня 2010 року ОСОБА_1 не було допущено до робочого місця та не забезпечено необхідними умовами праці, а тому їй довелося покинути приміщення ринку. Наказом від 28 грудня 2010 року підприємство всім працівникам адміністрації ринку, яким припинено доступ до своїх службових приміщень, та які не можуть виконувати свої функціональні обов'язки, наказано припинити роботу до надання офіційного розпорядження про початок роботи або наказу про звільнення з роботи (а.с. 3). 29 грудня 2010 року ОСОБА_1 на ім'я директора «Житній ринок» написала заяву, у якій вказала, що 29 грудня 2010 року її не допущено до кабінету (а.с. 4). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати причини такої відсутності. Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст. 57 ЦПК України. Однак, місцевий суд у порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, встановивши, що ОСОБА_1 вчинила прогул, за що її було звільнено, не врахував докази щодо недопущення позивача до робочого місця та перешкоди з боку адміністрації ринка для виконання трудових обов'язків робітником, належним чином не з'ясував причини відсутності ОСОБА_1 на роботі, а тому не встановив чи мав місце прогул без поважних причин, який став безпосередньо підставою для звільнення позивача з роботи і дійшов передчасного висновку про проведення відповідачем звільнення позивача у відповідності із законом. Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України (а.с. 262 - 263).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи встановлені факти не допущення ОСОБА_1 до робочого місця та, як наслідок, не забезпечення необхідними умовами праці, в зв'язку з чим останній довелося покинути приміщення ринку, суд приходить до висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням доказів щодо недопущення ОСОБА_1 до робочого місця та перешкод з боку адміністрації КП «Житній ринок» для виконання нею трудових обов'язків, а відтак поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, суд приходить до висновку, що КП «Житній ринок» було звільнено ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України без законної на те підстави, а відтак воно не може бути визнане законним. Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, КП «Житній ринок» зобов'язане поновити ОСОБА_1 на попередній посаді з 28 лютого 2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи розрахунок заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу, представник ОСОБА_1 послалася на положення Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» виходячи з посадового окладу позивача у розмірі - 2 000 грн., середньоденна заробітна плата у розмірі - 102 грн. 56 коп., кількість днів вимушеного прогулу з 01.12.2010 року по 09.09.2013 року становить - 689 днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу - 689 х 102 грн. 56 коп. = 70 663 грн. 84 коп.

Отже, КП «Житній ринок» при поновленні ОСОБА_1 на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 663 грн. 84 коп.

Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.

Відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 - 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, в результаті незаконного звільнення, ОСОБА_1 послалася на те, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. КП «Житній ринок» було фактично позбавлено її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя, вказані незаконні дії призвели до моральних переживань. Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просила стягнути з КП «Житній ринок» моральну шкоду, яку оцінила у розмірі 5 000 гривень.

Суд вважає доведеними вимоги ОСОБА_1 про відшкодування їй моральної шкоди та вважає справедливим та розумним розмір відшкодування у сумі 3 000 грн., що підлягає стягненню з КП «Житній ринок».

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін у справі та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді адміністратора КП «Житній ринок» з 28 лютого 2011 року та стягненню з КП «Житній ринок» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 1 грудня 2010 року по 9 вересня 2013 року включно у розмірі 70 663 гривні 84 копійки, а також стягненню з КП «Житній ринок» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі - 3 000 гривень, в іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з КП «Житній ринок» на користь держави судовий збір у розмірі 821 гривня 33 копійки.

Згідно ст. 367 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 40 235, 237 - 1 КЗпП України, положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 3, 10, 11, 57 - 61, 88, 212 - 215, 294, 367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житній ринок», третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково;

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді адміністратора комунального підприємства «Житній ринок» з 28 лютого 2011 року;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 1 грудня 2010 року по 9 вересня 2013 року включно у розмірі 70 663 (сімдесят тисяч шістсот шістдесят три) гривні 84 копійки;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі - 3 000 (три тисячі) гривень;

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити;

Стягнути з комунального підприємства «Житній ринок» (Код ЄДРПОУ 05587843) на користь держави судовий збір у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) гривня 33 копійки;

Допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк