Постанова № 33583703, 30.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11726/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретаріШевцовій М.Ю. за участю: представників позивача представників відповідача Скоріна С.М., Борисова М.М., Гапич І.В., Маркової Л.І., Шпильки С.В., Атрошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 року ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить:

1. Визнати неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у викладенні в Акті документальної планової виїзної перевірки від 03.09.2012 р. №1205/221/30617433 висновків про те, що витрати ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» не підтверджені первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, та не підтверджено первинними документами факти транспортування ТОВ «Аллерт» товарно - матеріальних цінностей на адресу ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС»;

2. Визнати дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000582210 від 25.09.2012 р. та № 0000592210 від 25.09.2012 р., які були винесені на підставі Акту документальної планової перевірки від 03.09.2012 р. №1205/221/30617433, якими визначено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, неправомірними;

3. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000592210 від 25.09.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1524861,75 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1369984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 154877,75 грн.);

4. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000582210 від 25.09.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1497530,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1248315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 249215,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в період з 06.08.2012 року по 27.08.2012 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проводилась документальна планова виїзна перевірка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. за результатами якої, враховуючи визначені в Акті перевірки від 03 вересня 2012 року №1205/221/30617433 правопорушення, винесені податкові повідомлення - рішення: 1) № 0000582210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1524861,75 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1369984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 154877,75 грн.); 2) №0000592210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1497530,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1248315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 249215,00 грн. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті в результаті необґрунтованих та необ'єктивних висновків посадових осіб ОДПІ, викладених в Акті перевірки, а тому підлягають скасуванню як такі, що протиречать первинним документам та не відповідають чинному законодавству.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав, в письмових запереченнях зазначив, що доводи позивача є безпідставними та незаконними, а дії Нікопольської ОДПІ по проведенню перевірки та винесенню спірних рішень вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ на підставі Наказу № 528 від 20.07.2012 р. проведено планову виїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. За результатами перевірки складений Акт від 03 вересня 2012 року № 1205/221/30617433 (далі - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1 369 984 грн., у тому числі за II квартал 2011 року у сумі 289 177 грн., за ІІ-ПІ квартал 2011 року у сумі 457 148 грн., за ІІ-ІУ квартал 2011 року у сумі 750 473 грн., за І квартал 2012 року у сумі 286 090 грн., за півріччя 2012 року у сумі 619 511 грн.;

2) п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 1 248 315, 07 грн. (т. 1 а. с. 46-57).

З посиланням на згаданий Акт перевірки, враховуючи наведені порушення, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: 1) № 0000582210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1524861,75 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1369984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 154877,75 грн.); 2) № 0000592210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1497530,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1248315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 249215,00 грн. (т. 1 а.с.58-60).

Як встановлено в ході розгляду справи, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень - рішень № 0000582210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та № 0000592210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість явились відображені в Акті перевірки від 03 вересня 2012 року № 1205/221/30617433 висновки відповідача щодо не підтвердження витрат позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Аллерт» первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства в результаті чого завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 6212975,49 грн., в тому числі за II квартал 2011 р. - на 1257293 грн.; за II - III квартал 2011 р. - на 1987598 грн.; за II - IV квартал 2011 р. - на 3262924 грн.; за I квартал 2012 р. - на 1362334 грн.; за півріччя 2012 р. - на 2950052 грн. та відсутність розрахункових та інших документів, які б свідчили про придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Аллерт» в результаті чого завищено податковий кредит за період квітень 2011 р. - червень 2012 р. на загальну суму 1248315,07 грн. (с. 3-17 Акту).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесених суб'єктом владних повноважень на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Розв'язуючи спір, суд відзначає, що правовідносини з приводу визначення складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та формування податкового кредиту врегульовані розділами 3 та 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (далі - ПК України).

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ; інші витрати, передбачені цим розділом (п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених Розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, визначено п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Положеннями п.185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування з ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Положеннями ст. 201 ПК України визначені вимоги до податкової накладної, як податкового документу. Так, в податковій накладній мають бути зазначені в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Судом встановлено, що 05.10.2010 року між ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» (Покупець) та ТОВ «Аллерт» (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу №005, на підставі якого та додаткових угод до нього ТОВ «Аллерт» у періоді, що перевірявся, здійснив поставку деревини та виробів з неї на адресу ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» (т. 1 а.с. 43-45).

У відповідності до умов зазначеного договору, транспортування товарно - матеріальних цінностей на склад ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» здійснює продавець (п.3.4 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №005 за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» було одержано товар (деревину та продукцію з неї) від ТОВ «Аллерт» на загальну суму 7899963,79 грн., в тому числі ПДВ - 1316660,65 грн. (с. 6 Акту перевірки).

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, а саме, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів. Згідно з нормою цієї статті підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі Положення № 88). Первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Відповідно до п.2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Аллерт», судом з'ясовано, що у зв'язку з продажем товарно - матеріальних цінностей ТОВ «Аллерт» на адресу позивача були виписані податкові накладні та видаткові накладні, які були досліджені в ході перевірки відповідачем. Розрахунки за отриманий товар були проведені ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» в безготівковій формі, про що також було вказано в акті перевірки (с. 7 Акту).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій, як - то видаткові накладні, подорожні листи, платіжні доручення, банківські виписки (т. 1 а.с. 188-250, т. 2-4, т. 5 а.с. 1-37), судом встановлено, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», між тим, як було зазначено судом вище, будь - які документи, у тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено в ході перевірки, ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» документів, які б підтверджували факт транспортування ТОВ «Аллерт» товарно - матеріальних цінностей на адресу позивача, надані не були (с. 6 Акту перевірки).

Суд зазначає, що порядок оформлення документів на перевезення закріплено Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.5. та 11.7 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В ході розгляду справи позивачем також не надано документів в підтвердження фактичного здійснення придбання товарів у ТОВ «Аллерт» , як - то: документів в підтвердження транспортування та зберігання товару, а також в підтвердження факту використання придбаних товарів в підприємницькій діяльності.

Суд критично ставиться до пояснень позивача, наданих в ході судового засідання та приєднаних до матеріалів справи подорожних листів, виписаних ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» (т. 1 а.с.188-250) з приводу того, що фактично товар, придбаний у ТОВ «Аллерт» частково був вивезений власним автотранспортом позивача, а підтвердженням його отримання є видаткові накладні.

Як свідчать матеріали справи, в ході планової виїзної документальної перевірки позивачем на підтвердження транспортування товару зі складу ТОВ «Аллерт» власним автотранспортом будь - які документи, в тому числі і подорожні листи, контролюючому органу не надавались, про що безпосередньо зазначено на с. 6-10 Акту перевірки.

Відповідно до листа ТОВ «Аллерт» від 30.08.2012 р. за вих. № 14 на адресу позивача (т. 1 а.с.135), контрагентом було підтверджено, що для перевезення продукції на адресу ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» за умовами договору № 005 від 05.01.2010 р., ТОВ «Аллерт» використовувало автомобільний транспорт - вантажний автомобіль на умовах оренди транспортного засобу з екіпажем, укладеним з юридичною особою.

Тобто, вказані обставини свідчать про те, що на підтвердження транспортування товарно - матеріальних цінностей зі складу ТОВ «Аллерт» до позивача контрагентом повинні були бути виписані саме товарно - транспортні накладні, які б підтверджували реальність взаємовідносини між договірними сторонами та слугували первинними документами в бухгалтерському обліку позивача.

Що ж до зауважень позивача з приводу того, що видаткові накладні підтверджують факт отримання та транспортування товару, суд зазначає, що, по - перше, факт транспортування товару може бути підтверджено лише товарно - транспортними накладними; по - друге, позивачем суду так і не були надані книги видачі довіреностей, які б підтверджували правильність зазначення в видаткових накладних підстав для отримання товарно - матеріальних цінностей директором ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» Скоріним С.М.

Суд також зазначає, що вивченням змісту акту перевірки встановлено, що у відповідності з даними податкової звітності, в трудових відносинах з ТОВ «Аллерт» перебуває один працівник - директор Головін В.С. За даними податкової звітності ТОВ «Аллерт» з податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. у товариства відсутні основні засоби, в тому числі транспортні засоби (с. 8 акту перевірки).

Таким чином, у ТОВ «Аллерт» для здійснення операцій з постачання та доставки товару до позивача були відсутні трудові ресурси, технічні та технологічні можливості, що свідчить про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських відносин ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» з ТОВ «Аллерт».

За таких обставин суд зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням первинними документами складу витрат позивача для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся та збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, визначених податковим повідомленням - рішенням № 0000582210 від 25.09.2012 р., є правомірними.

Слід також зазначити, що оскільки в ході розгляду справи не було встановлено факту здійснення господарських операцій ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» з ТОВ «Аллерт» за період квітень 2011 р. - червень 2012 р., у позивача відсутнє право на віднесення сум податку, сплаченого у складі ціни за отриманий товар до податкового кредиту вказаного періоду.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача, викладені в Акті перевірки 03 вересня 2012 року № 1205/221/30617433 щодо завищення податкового кредиту позивача та правомірність збільшення сум податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1248315,07 грн., визначених в податковому повідомленні - рішенні №0000592210 від 25.09.2012 р.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що відповідачем правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача, оскільки рішення про збільшення сум податкових зобов'язань було прийнято у відповідності до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України.

За таких обставин суд зазначає, що оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями - рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень - рішень № 0000582210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1524861,75 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1369984,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 154877,75 грн.) та №0000592210 від 25.09.2012 р. про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1497530,00 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі - 1248315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 249215,00 грн., слід відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій Нікопольської ОДПІ про відображення в Акті перевірки 03 вересня 2012 року № 1205/221/30617433 висновків про непідтвердження витрат ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» первинними документами та безпідставність прийняття на підставі висновків вказаного акту спірних податкових повідомлень - рішень, суд вважає, що в задоволенні таких вимог також слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений ст. 86 ПК України та Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок № 984). Згідно з п. 3 Порядку № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

За змістом п.6.1 Порядку № 984, опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів зазначається у висновку акту перевірки. Як вбачається з описової частини акту Позивача, податковим органом в ході проведення перевірки ТОВ «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» досліджено питання реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Аллерт» з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операцій позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням та компетенції органів державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як було встановлено в ході розгляду справи, за результатами планової документальної виїзної перевірки позивача контролюючим органом було складено Акт від 03 вересня 2012 року № 1205/221/30617433, з урахуванням висновків якого про встановлені в ході перевірки порушення норм податкового законодавства, були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення (т. 1 а.с.46-60).

За таких обставин, суд вважає, що дії ОДПІ щодо винесення податкових повідомлень - рішень від 25.09.2012 р. № 0000582210 та №0000592210 від 25.09.2012 р. узгоджуються з нормами ПК України, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо визнання протиправними таких дій відповідача протиправними, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи надані сторонами на підтвердження своїх пояснень документи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат слід здійснити з урахуванням вимог ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖСЕРВІС» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева