Постанова № 33583698, 20.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2013 р. Справа №801/5687/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Золоткової Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Андруцька Г.О., довіреність № б/н від 29.05.2013 року;

від відповідача - Кірюшкіна К.О., довіреність № б/н від 12.02.2013 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001222203 від 17.05.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76500,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 51000,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 25500,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтрубомонтаж» за вересень 2012 року. Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених первинних документів, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову та просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 111-112).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «АГФТ СТРОЙ» є юридичною особою, зареєстрованою 10.01.2012 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України АБ №435597 (а.с. 51-52).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель; інші будівельно-монтажні роботи; купівля та продаж власного нерухомого майна; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, організація будівництва будівель.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АГФТ СТРОЙ» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 16.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГФТ СТРОЙ» по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтрубмонтаж» (ЄДРПОУ 31939034) за період вересень 2012 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення у Акті № 595/22.3/38027558/108 від 23.04.2013 року (а.с. 10-16).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV, в результаті чого встановлено: заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 51000,00 гривень, в т.ч. за вересень 2012 року в сумі 51000,00 гривень.

Вказаний висновок Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби робить на підставі даних акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби №749/2240/31939034 від 26.02.2013 року, який складений за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код за ЄДРПОУ 31939034) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За думкою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби, дані вказаного акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та формування податкового кредиту по придбанню товару (виконаних робіт) на загальну суму 31138107,00 гривень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби під час перевірки дійшло висновку про завищення ТОВ «АГФТ СТРОЙ» податкового кредиту по операціях з ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код за ЄДРПОУ 31939034).

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби Крим було прийнято податкове повідомлення рішення №0001222203 від 17.05.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76500,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 51000,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 25500,00 гривень. (а.с.18).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підтвердження отримання товару, послуг від ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код за ЄДРПОУ 31939034) позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між ТОВ «АГФТ СТРОЙ» (Замовник) та ТОВ «Спецтрубомонтаж» (виконавець) укладений договір субпідряду №14/08-1 від 14.09.2012 року на вивезення ґрунту на об'єкті будівництва «Рекреаційний комплекс, розташований за адресою : АР Крим, м. Алупка, Дворове шосе, 34».

Відповідно договору субпідряду №14/08-1 від 14.09.2012 року Субпідрядник зобов'язується виконати у встановлений договором термін роботи з розробки та вивезення ґрунту у відвал в обсязі 3000,00 м3, переміщення ґрунту на території об'єкта будівництва в обсязі 10000,00 м3 на об'єкті будівництва: «Рекреаційний комплекс, розташований за адресою : АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 34» відповідно до наданої Генпідрядником затвердженої проектної документації, а Генпідрядник зобов'язується прийняти роботи за актом виконаних робіт і оплатити їх (а.с. 57-65).

Згідно умов договору, загальна вартість робот складає 530000,00 гривень, у тому числі ПДВ 83333,33 гривень, та передбачено сплату авансу у розмірі 20% від суми договору.

Згідно з договором субпідряду №14/08-1 від 14.09.2012 року у разі підтвердження Субпідрядником можливості збільшення обсягу ґрунту, що вивозиться у відвал в обсязі 20000,00 м3 Генпідрядник забезпечує Субпідрядника обсяг роботи в розмірі 20000,00 м3, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

У зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, які не були враховані договором субпідряду № 14/08-1 від 14.09.2012 сторони уклали додаткову угоду № 1 від 01.10.2012 року, згідно з яким Субпідрядник зобов'язується виконати у встановлений договором термін роботи з розробки та вивезення ґрунту у відвал в обсязі 20000,00 м3, переміщення ґрунту на території об'єкта будівництва в обсязі 10000,00 м3 на об'єкті будівництва: «Рекреаційний комплекс, розташований за адресою : АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 34» відповідно до наданої Генпідрядником затвердженої проектної документації, а Генпідрядник зобов'язується прийняти роботи за актом виконаних робіт і оплатити їх (а.с. 66-67).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- довідка КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року на суму 819970,00 гривень, у тому числі ПДВ 136662,00 гривень(а.с.79);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2012 року КБ-2в на суму 819970,00 гривень (80-82);

- підсумкова відомість ресурсів (а.с. 83-84);

- податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2012 року (а.с. 150-157);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року (161-166);

- перелік співробітників ТОВ «Спецтрубомонтаж» які направляються для виконання робіт за договором субпідряду (а.с. 169).

- податкова накладна №92 від 24.09.2012 року на суму 106000,00 гривень, в тому числі ПДВ 17666,67 гривень (а.с. 77);

- податкова накладна №131 від 28.09.2012 року на суму 200000,00 гривень, в тому числі ПДВ 33333,33 гривень (а.с.78);

- податкова накладна № 215 від 30.11.2012 року на суму 213970,00 гривень, в тому числі ПДВ 35661,67 гривень (а.с.78);

- податкова накладна № 44 від 09.11.2012 року на суму 300000,00 гривень, в тому числі ПДВ 50000,00 гривень (а.с.212);

- обороти рахунку 3711 за вересень 2012 року (а.с. 181);

- обороти рахунку 3711 за жовтень 2012 року (а.с. 182);

- обороти рахунку 3711 за листопад 2012 року (а.с. 183-184);

- обороти рахунку 631 за період з 01.12.2012 року по 30.12.2012 року (а.с. 185);

- договір ТОВ «Спецтрубомонтаж» з Ялтинським гірничо-лісовим заповідником № 02/16лх від 14.09.2012 року (а.с. 186);

- договір ТОВ «Спецтрубомонтаж» з Ялтинським гірничо-лісовим заповідником № 02/18лх від 01.10.2012 року (а.с. 186);

Придбані товари та роботи були у повному обсязі в сумі 819970,00 гривень, у тому числі ПДВ 136662,00 гривень оплачені ТОВ «АГФТ СТРОЙ» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Спецтрубомонтаж», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку, а саме:

- банківська виписка по особовим рахункам за 24.09.2012 року (а.с. 138-139);

- банківська виписка по особовим рахункам за 28.09.2012 року (а.с. 140- 142);

- банківська виписка по особовим рахункам за 09.11.2012 року (а.с. 143-145);

- банківська виписка по особовим рахункам за 25.12.2012 року (а.с. 146-149).

На підтвердження використання ТОВ «АГФТ СТРОЙ» придбаних від ТОВ «Спецтрубомонтаж» послуг у своїй господарської діяльності, а саме при будівництві Рекреаційного комплексу за адресою АР Крим, м. Алупка, Дворцове шосе, 34, в якому замовником будівництва виступає ТОВ «Інтерстар-Ресурс-Сервіс», позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт №43 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в від 30.11.2012 року на суму 2843103,60 гривень, в тому числі ПДВ 473850,60 гривень (85-87);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року (88-89);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року

- податкова накладна №43 від 27.11.2012 року (а.с. 91);

- податкова накладна №42 від 27.11.2012 року (а.с. 93);

- податкова накладна №41 від 27.11.2012 року (а.с. 95);

- податкова накладна №40 від 26.11.2012 року (а.с. 97);

- податкова накладна №39 від 16.11.2012 року (а.с. 99);

- податкова накладна №38 від 07.11.2012 року (а.с. 101);

- податкова накладна №37 від 05.11.2012 року (а.с.102);

- податкова накладна №36 від 05.11.2012 року (а.с. 103);

Суд зазначає, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з вищезазначеним контрагентом, а також включення суми ПДВ. Отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ «Спецтрубомонтаж» товарів, та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001222203 від 17.05.2013 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76500,00 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 51000,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 25500,00 гривень, не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 765,00 гривень.

В судовому засіданні 20.08.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 21.08.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 17 травня 2013 року №0001222203, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГФТ СТРОЙ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.