Рішення № 33579028, 05.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2013 Справа № 905/5457/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез», м.Донецьк (ідентифікаційний код 13526258)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», м.Донецьк (ідентифікаційний код 00174846)

про стягнення основного боргу в сумі 260485,00грн., пені в сумі 19536,40грн., інфляції в сумі 1607,45грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн.

за участю представників:

від позивача: Трофимова О.В. за довіреністю від 28.05.2013р.,

від відповідача: Цікра К.О. за довіреністю №45/Юр від 18.03.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 260485,00грн., пені в сумі 19536,40грн., інфляції в сумі 1607,45грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн.

Ухвалою від 30.07.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/5457/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов будівельного контракту №33/1123 від 15.11.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 260485,00грн. та підстави для нарахування пені в сумі 19536,40грн., інфляції в сумі 1607,45грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії будівельного контракту №33/1123 від 15.11.2010р., протоколу узгодження розбіжностей від 17.11.2010р., додаткової угоди б/н від 22.07.2011р. до договору, договірної ціни, локальних кошторисів №6-1-1, №6-1-2, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., за вересень 2011р., за березень 2012р., актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2011р., №2 за березень 2011р., №3 за вересень 2011р., №4 за березень 2012р., акту звіряння взаємних розрахунків станом на 18.07.2013р., банківських виписок,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 837, 886 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 222, 224, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

12.08.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що пеня за несвоєчасне здійснення оплати виконаних робіт за контрактом №33/1123 від 15.11.2010р. була нарахована згідно з законом, а саме за ст.ст. 218, 224, 230. 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.

12.08.2013р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, яку ухвалою суду від 12.08.2013р. залишено без розгляду.

05.09.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній не заперечує проти обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення боргу в розмірі 260485,00грн. та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 19536,40грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2607,45грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

15.11.2010р. між АП «Шахта ім.А.Ф. Засядько» (замовник) та ТОВ «Синтез» (підрядник) укладено договір №33/1123 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва зовнішніх мереж водопостачання та каналізації на об'єкті: Будівництво, реконструкція будівлі готелю «Олімп» під окремий комплекс 4* за адресою: пр.Б.Хмельницького, 79 Ворошиловського району м.Донецька (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

За п.3.1. Договору загальна вартість доручених підряднику робіт визначається на підставі динамічної договірної ціни, розрахованої згідно ДБН Д.1.1-1-2000 в гривні, включає всі видатки підрядника, пов'язані з виконанням його зобов'язань, визначених даним контрактом та складає 840485,00грн., в тому числі ПДВ - 140080,80грн.

Відповідно до п.3.3. Договору оплату за виконані роботи замовник здійснює протягом 3-х днів з моменту підписання замовником та підрядником акту приймання виконаних робіт на підставі форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Так, сторонами складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011р., за вересень 2011р., за березень 2012р. та акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2011р. на суму 300391,68грн., №2 за березень 2011р. на суму 108897,65грн., №3 за вересень 2011р. на суму 211673,71грн., №4 за березень 2012р. на суму 219521,96грн., що разом становить 840485,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, виконанні роботи прийняті замовником без заперечень.

Відповідно до банківських виписок, копії яких наявні в матеріалах справи, замовник за Договором перерахував підряднику грошові кошти у розмірі 580000,00грн.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом №3 за вересень 2011р. у розмірі 40963,04грн. становить 02.10.2011р., за актом №4 за березень 2012р. у розмірі 219521,96грн. становить 02.04.2012р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені терміни замовник не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого утворилась з 03.10.2011р. заборгованість у розмірі 40963,04грн., з 03.04.2012р. - у розмірі 219521,96грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Як вище судом зазначалось, відповідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 260485,00грн.

Згідно з ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 260485,00грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8882,11грн. та інфляційні втрати у розмірі 2607,45грн., нараховані на суму 260485,00грн. за період з 03.04.2012р. по 24.05.2013р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за вищевказаний період, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено суму нарахування, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 8882,11грн. підлягають задоволенню повністю.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», судом встановлено, що визначена позивачем сума нарахування є невірною. Так, в зазначений період відповідно до повідомлення Державної служби статистики України відбулося зниження споживчих цін, у зв'язку із чим індекс інфляції за вказаний період був від'ємним, тобто спостерігалась дефляція.

У зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань за вказаний вище період у розмірі 2607,45грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 19536,40грн., нараховану за період з 03.04.2012р. по 02.10.2012р. на суму 260485,00грн., та зазначив, що пеня була нарахована згідно з законом, а саме: за ст.ст.218, 224, 230, 231 Господарського кодексу України та ст.549 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши умови Договору, господарським судом встановлено, що вказаний договір не передбачає можливості застосування, порядку та розміру відповідальності до замовника за порушення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пеня не підлягає стягненню, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені, укладений між сторонами договір також не містить такої умови.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 19536,40грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення №507 від 27.05.2013р. за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12123,89грн., тоді як до сплати за вказаним позовом належить сума у розмірі 5810,22грн.

Таким чином, сума переплаченого позивачем судового збору складає 6313,67грн.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За приписами ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин, на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарський суд Донецької області повертає Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське вугілля», м.Донецьк судовий збір в сумі 6313,67грн., перерахований платіжним дорученням №507 від 27.05.2013р. на суму 6313,67грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез», м.Донецьк до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 260485,00грн., пені в сумі 19536,40грн., інфляції в сумі 1607,45грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (83054, м.Донецьк, просп.Засядька, ідентифікаційний код 00174846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» (83056, м.Донецьк, вул.Молодих Шахтарів, буд.8А, ідентифікаційний код 13526258) суму основного боргу у розмірі 260485,00грн., 3% річних у розмірі 8882,11грн., судовий збір у розмірі 5387,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Синтез» судовий збір в сумі 6313,67грн., перерахований платіжним дорученням №507 від 27.05.2013р. на суму 12123,89грн.

У судовому засіданні 05.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2013р.

Суддя Ю.В. Сич