Ухвала суду № 33578976, 16.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2013 р. м. Київ К/800/1832/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Антоненко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а-12825/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 № 0000592205 та № 0000602205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2012 в задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «ПВК «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03 по 31.03.2011, складено акт № 64 /22-5/31466963 від 07.08.2012, в якому зафіксовано порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ «ПВК «Будівельник» занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 553 073 грн., в т.ч.: ІV квартал 2011 року на суму 1 553 073 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та спалі в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 1 242 459 грн., в т.ч.: за березень 2011 року на суму 1 055 110 грн., за квітень 2011 року на суму 187 348 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.08.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000592205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 553 074 грн., в т.ч.: 1 553 073 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000602205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 242 460 грн., в т.ч.: 1 242 459 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності TOB «ПВК «Будівельник» є будівництво будівель, штукатурні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво виробів з бетону для будівництва.

Право TOB «ПВК «Будівельник» проводити вказані роботи підтверджується будівельною ліцензією № 557780 від 23.11.2010.

У березні 2011 року між ТОВ «ПВК «Будівельник» та ТОВ «Лаватан» укладено договори купівлі-продажу матеріалів на суму 6 212 290 грн.

Факт виконання вказаних договорів підтверджується належним чином складеними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, які підписані та скріплені печатками сторін, та мають всі реквізити відповідно до вимог законодавства України, банківськими виписками.

Також в судовому порядку було встановлено, що TOB «ПВК «Будівельник» має необхідні складські приміщення для зберігання поставленого товару, який придбавався для використання в його господарський діяльності, оскільки TOB «ПВК «Будівельник» є виробником бетону.

Позивач має в користуванні земельну ділянку для розміщення виробничої бази та орендує земельну ділянку для виробництва будівельних матеріалів в місті Українка Обухівського району Київської області, і відповідно має достатню матеріальну базу та необхідні ресурси для здійснення виробництва, в тому числі бетону та виробів з нього.

Поставлені TOB «Лаватан» будівельні матеріали зберігались позивачем на власному складі та в подальшому використані при виготовленні бетону, що поставлявся на адресу третіх осіб.

Факт передачі поставленого товару підтверджується видатковими накладними, які є в наявності у TOB «ПВК «Будівельник» та надані під час проведення перевірки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції; ТОВ «ПВК «Будівельник» не доведено зв'язок витрат понесених за вищезазначеними договорами з основною діяльністю товариства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що господарські операції між ТОВ «ПВК «Будівельник» та TOB «Лаватан» носять реальний характер.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. (абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Лаватан» на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний